Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/8246/19
Провадження №1-кп/523/259/24
25.11.2024 року м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12019160490001188 від 30 березня 2019 року із звинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з базовою середньою освітою, розлученого, утримуючого малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, з інвалідністю 2 групи, засудженого:
- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 1998 року, за ч.2 ст.141 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців, з конфіскацією майна, звільненого 22 липня 1999 року у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2000 року, за ч.2 ст.141 КК України 1960 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з конфіскацією майна, звільненого 25 вересня 2002 року у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2003 року, за ч.2 ст.186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, умовно - достроково звільненого 24 листопада 2006 року, невідбутий строк покарання 4 місяці 18 днів позбавлення волі;
- вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2012 року, за ч.2 ст.307, ч.2 ст.186, ч.3 ст.313 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців, з конфіскацією майна, звільненого 27 червня 2013 року у зв'язку із відбуттям строку покарання;
- вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2018 року, за ч.2 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від його відбування, із застосуванням ст.ст.75,76 цього ж кодексу, з іспитовим строком 3 роки;
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345 та ч.1 ст.296 КК України,
ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу ОСОБА_7 побоїв у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, а також у хуліганстві стосовно ОСОБА_8 за наступних обставин.
Близько 17 години 30 хвилин 30 березня 2019 року на перехресті вул. Кишинівської та пр-кту Добровольського (в даний час - пр-кту Князя Володимира Великого), в м. Одесі, автомобіль марки «Opel», н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , здійснив наїзд на військовослужбовців строкової служби, стрільців 1-го відділення, 2-го патрульного взводу, 2-ї патрульної роти, 1-го патрульного батальйону Національної гвардії України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які перебували у форменому одязі та виконували службові обов'язки із забезпечення охорони громадського порядку, в результаті чого останні особи отримали тілесні ушкодження та знаходилися у безпорадному стані.
ОСОБА_6 , маючи умисел на завдання побоїв працівнику правоохоронного органу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс тому один удар ногою в область голови.
Окрім того, ОСОБА_6 , діючи у вищезазначених часі та місці з іншим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом та виразилося у знущанні над ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував без свідомості, наніс останньому два удари правою рукою в область тулубу та голови, чим завдав побої.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вмінених йому діях не визнав та показав, що з'явився в місці події для надання постраждалим допомоги, задля чого спочатку безрезультатно намагався зупинити випадково проїжджаючий автомобіль. Після зазначеного він підійшов до одного із потерпілих, який, як здалося обвинуваченому, задихався, і щоб того врятувати, в якості масажу серця інстинктивно двічі вдарив рукою в область грудної клітини правоохоронця. Обвинувачений показав, що в наступний момент на нього накричала незнайома жінка і він відійшов від потерпілих. Обвинувачений також заперечив вчинення будь-якого насильства щодо іншого правоохоронця та настояв на тому, що жодних конфліктів із незнайомими йому правоохоронцями він не мав.
З показань обвинуваченого також вбачається, що на наступний ранок Міністр внутрішніх справ України особисто продемонстрував у засобах масової інформації фрагмент відеозапису з камери зовнішнього спостереження, а також негативно висловився у відношенні його, після чого ОСОБА_6 зрозумів, що його буде розшукано, негайно затримано та ув'язнено, що згодом і відбулось, з наступним звинуваченням у всіх можливих гріхах.
ОСОБА_6 також показав, що не був спеціалістом з надання первинної чи невідкладної медичної допомоги, проте раніше мав досвід, коли нанесенням аналогічних ударів йому вдалось фактично реанімувати чоловіка, який вчинив спробу самогубства через повішення, а відтак він і в розглядуваній ситуації вирішив діяти таким же способом, щоб не дати померти правоохоронцю.
Дослідивши письмові та речові докази в провадженні, отримавши показання свідків, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні викладених в обвинуваченні кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст.ст.91 і 92 КПК України обов'язок доказування обставин, що мають значення для кримінального провадження, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення прокурором в суді обґрунтовано показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , рапортами службових осіб органу поліції, речовими доказами, іншими письмовими доказами, в тому числі про особу обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що прибув на місце події відразу ж після настання наїзду автомобіля на правоохоронців, один з яких вже був без ознак життя, а інші двоє лежали подалі, без свідомості. Несподівано до одного із живих потерпілих підбіг агресивно налаштований та не зовсім адекватний обвинувачений, який щось кричав, ймовірно намагався вдарити ногою та наніс тому один сильний удар рукою в область грудної клітини. В наступний момент на захист поліцейського стали очевидці, а обвинуваченого буквально відтягла якась його знайома жінка.
Свідок вважає, що вищезазначені дії в жодному разі не можна було розцінити, як надання потерпілому допомоги шляхом штучного дихання, оскільки фактичний стан потерпілого не дозволяв наносити тому удари чи переміщати тіло.
Свідок також показав, що серед присутніх на місці події інших свідків були розмови про те, що незадовго до дорожньо-транспортної пригоди між обвинуваченим та потерпілими виник якійсь конфлікт в місцевій «наливайці», де останні зробили тому зауваження, що могло стати приводом до наступної агресії з боку обвинуваченого. Проте, свідок ОСОБА_11 показав, що очевидцем такого попереднього конфлікту він особисто не був.
Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що також опинився на місці події разом із ОСОБА_11 , де побачив, як обвинувачений підійшов до непритомного правоохоронця та несподівано наніс тому два удари рукою в область грудної клітини. На крик присутніх жінок обвинувачений став відповідати нецензурною лайкою, той взагалі був у якомусь дивному, збудженому стані, після чого буквально розчинився у натовпі. Удару ногою свідок не бачив, а також пояснив, що обвинувачений до іншого потерпілого взагалі не підходив.
Свідок вважає, що такими діями обвинувачений не рятував потерпілого, що і викликало гнів інших присутніх очевидців щодо того.
Як вбачається із рапорту чергового слідчого територіального органу поліції ОСОБА_13 від 30 березня 2019 року під час перегляду відеозапису дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - зіткнення автомобілів близько 17 години 20 хвилин 30 березня 2019 року, на перехресті вул. Кишинівської та пр-кту Добровольського, в м. Одесі, було встановлено, як невідома особа підійшла до двох військовослужбовців Національної гвардії України, які вже отримали тілесні ушкодження внаслідок цієї ДТП, двічі вдарила їх по тулубу та пішла у невстановленому напрямку (т.2 а.п.115).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 31 березня 2019 року ОСОБА_14 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст.383 КК України), просить Суворовський відділ поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області притягнути до відповідальності невстановлену особу, яка під час виконання ним та співслужбовцями обов'язків з охорони громадського порядку, нанесла їм удари руками та ногами (т.2 а.с.119-121).
Як вбачається із рапорту оперуповноваженого сектору карного розшуку територіального органу поліції ОСОБА_15 від 31 березня 2019 року було встановлено місце перебування ОСОБА_6 - домоволодіння АДРЕСА_3 . Під час того, як правоохоронці зайшли у двір домоволодіння, ОСОБА_6 спускався сходами із другого поверху будинку та намагався переплигнути перила, щоб уникнути затримання, внаслідок чого до останнього було застосовано спецзасіб - кайданки та доставлено до Суворовського ВП м. Одеси для проведення слідчих дій (т.2 а.п.129).
Відповідно до змісту протоколу о 17 годині 20 хвилин 31 березня 2019 року ОСОБА_6 було затримано слідчим в якості підозрюваного, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 з підстави того, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. При затриманні у ОСОБА_6 нічого не вилучено, він також надав письмові пояснення в протоколі затримання: «Із затриманням не згоден, я надавав допомогу потерпілим міліціонерам, котрі вмирали на моїх очах» (т.2 а.п.133-140).
Письмовою заявою свідок ОСОБА_16 надала слідчому для огляду належний свідку мобільний телефон «iPhone 8 Plus», яким вона здійснила два відеозаписи під час перебування в місці ДТП (т.2 а.п.147).
Наданий мобільний телефон «iPhone 8 Plus» під протокол 03 квітня 2019 року було оглянуто слідчим, з пам'яті телефону на DVD-RW оптичний диск вилучено два відповідні відеозаписи (т.2 а.с.148-150).
Безпосереднім відтворенням в суді встановлено фіксацію наступних обставин:
- перебування одного із потерпілих правоохоронців - ОСОБА_8 після отриманих в ДТП тілесних ушкоджень на тротуарі, над яким схилився чоловік (не обвинувачений) із проханням до потерпілого лежати та не рухатися, а також із висловленням вимоги до неконкретизованої особи, щоб та його не чіпала;
- виявлення на проїзній частині дороги тіла іншого загиблого правоохоронця - ОСОБА_10 , із видимими тілесними ушкодженнями в області голови, отриманими внаслідок ДТП (т.2 а.с.150).
Листом №35/217 від 05 квітня 2019 року Управління зв'язку та телекомунікацій ГУНП в Одеській області надало слідчому, в порядку ст.93 КПК України, DVD-RW оптичний диск з відеозаписами події в місці ДТП (т.2 а.п.154-155).
Безпосереднім відтворенням в суді встановлено фіксацію наступних обставин:
-ДТП відбулось о 17 годині 15 хвилин 56 секунд 30 березня 2019 року на перехресті вул. Кишинівської та пр-кту Добровольського (в даний час - пр-кту Князя Володимира Великого), в м. Одесі , внаслідок події потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 опиняються на тротуарі перед зупинкою громадського транспорту, до них починають підходити перехожі;
-відеозапис переривається та не місить фіксацію обставин в місці перебування потерпілих з 17 години 17 хвилин 24 секунд до 17 години 17 хвилин 38 секунд;
-з 17 години 17 хвилин 39 секунди біля потерпілих перебуває обвинувачений ОСОБА_6 , який спочатку виходить на проїзну частину, жестами та криком звертається до водія одного із автомобілів, після чого повертається до тротуару, підходить до ОСОБА_7 з боку його голови, нахиляється та намагається того підняти, проти чого починає заперечувати присутня жінка, ОСОБА_6 припиняє свої дії та хаотично ходить біля голови зазначеного потерпілого;
-в період часу з 17 години 18 хвилин 21 секунди до 17 години 18 хвилин 42 секунди обвинувачений підходить з лівої сторони до непритомного ОСОБА_8 , нахиляється над ним та наносить правою рукою два сильних удари в область грудної клітини потерпілого, після чого його відштовхує жінка в білій куртці, а інша жінка - за руку відтягує обвинуваченого в сторону;
-з 17 години 19 хвилин 56 секунд на місце події прибуває перший екіпаж поліції охорони, ОСОБА_6 підходить до поліцейських та щось їм пояснює, перебуваючи безпосередньо в місці події до 17 години 22 хвилин 14 секунд (т.2 а.п.155).
Листом №966/190/43/35/03-2019 від 10 квітня 2019 року Управління поліції охорони в Одеській області надало слідчому, в порядку ст.93 КПК України, DVD-RW оптичний диск з відеозаписом події з нагрудної камери відеоспостереження поліцейського, який прибув до місця ДТП (т.2 а.п.159-160).
Безпосереднім відтворенням в суді встановлено фіксацію наступних обставин:
-розташування транспортних засобів в місці їх зіткнення, знаходження загиблого ОСОБА_10 на проїзній частині, а також ушкоджених і перебуваючих у безпорадному стані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на тротуарі біля зупинки громадського транспорту, яких терміново поміщають до карет швидкої допомоги;
-ОСОБА_6 перебуває в місці події з 17 години 20 хвилин 58 секунд до 17 години 27 хвилин 04 секунди 30 березня 2019 року, під час чого вільно спілкується із перехожими (т.2 а.п.160).
Постановами слідчого від 03 квітня 2019 року, від 5 квітня 2019 року вищезазначені DVD-RW оптичні диски із відеозаписами долучено до кримінального провадження в якості речових доказів (т.2 а.п.151-152,156-157,161-162).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 16 травня 2019 року ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст.383 КК України), просить Суворовський відділ поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області притягнути до відповідальності невстановлену особу, яка під час виконання ним та співслужбовцями обов'язків з охорони громадського порядку, вчинила відносно них протиправні дії (т.2 а.с.163-164).
Як вбачається із протоколу огляду місця ДТП та долученої до нього схеми від 30 березня 2019 року подією є зіткнення транспортних засобів «Opel Vectra», н/з НОМЕР_1 , «Mercedes», н/з НОМЕР_2 , «Suzuki», н/з НОМЕР_3 , з послідуючим наїздом першого автомобіля на опору ЛЕП та пішоходів в межах регульованого світлофорними об'єктами перехрестя пр-кту Добровольського та вул. Кишинівській в м. Одесі (т.2 а.п.169-182).
Відповідно до даних з інформаційних баз МВС України ОСОБА_6 станом на 30 березня 2019 року мав непогашену судимість за злочини проти власності та вчинені у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також до теперішнього часу притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без відповідних документів, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також за залишення місця ДТП (т.2 а.п.187-196).
Оцінюючи в сукупності досліджені безпосередньо в судовому засіданні вищезазначені докази, суд дійшов наступного.
Очевидці події - свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , кожен окремо, заперечили вчинення будь-якого насильства з боку обвинуваченого по відношенню до ОСОБА_7 .
Не вбачається жодних таких дій ОСОБА_6 і з долучених в якості речових доказів відеозаписів події, як єдиних найбільш об'єктивних доказів.
Більш того, відповідно до їх змісту ОСОБА_7 з моменту з'явлення в місці події ОСОБА_6 і до прибуття першого екіпажу поліції охорони не подає видимих ознак свідомості, а тому викликає сумнів достовірність викладеного останнім в письмовій заяві про кримінальне правопорушення твердження, що він міг бачити та відчувати, як невстановлена особа наносить потерпілим удари руками і ногами.
За таких обставин необхідно дійти висновку про відсутність події умисного заподіяння побоїв працівнику правоохоронного органу ОСОБА_7 у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, з боку як ОСОБА_6 , так й будь-якої іншої особи.
При розгляді кримінальних справ про хуліганство суди, пред'являючи високі вимоги щодо якості дізнання і досудового слідства, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, а мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно й об'єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій учасника хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом (абзац другий п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»).
Сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_6 наніс два удари рукою в область грудної клітини чи голови ОСОБА_8 , а розбіжність в позиціях сторін щодо розмежування вміненого обвинуваченому грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались винятковим цинізмом та виразилося у знущанні над перебуваючим у безпорадному стані зазначеним потерпілим, від іншого діяння, стосувалася спрямованості виниклих у ОСОБА_6 умислу, мотиву та мети.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини можливого припинення злочинних дій, поведінку винуватої особи і потерпілої особи, що передувала події, їх стосунки, суб'єктивне ставлення винуватої особи до наслідків своїх дій.
Суб'єктивна сторона складу такого кримінального правопорушення, як хуліганство характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з одного боку, характеризує хуліганські дії, а з другого - самим законом визнається обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони. У кожному конкретному випадку хуліганський мотив діяння може знайти свій вияв у певних низьких спонуканнях. Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п'яну зухвалість, показати зневагу до оточуючих тощо.
Прокурором не доведено, що ОСОБА_6 раніше був знайомим із ОСОБА_8 до настання ДТП та між останніми існував якійсь конфлікт. Висловлені свідком ОСОБА_11 нібито існуючі відповідні розмови є виключно припущеннями та показаннями з чужих слів невстановлених осіб, які прямо заперечені обвинуваченим.
ОСОБА_6 послідовно під час досудового розслідування та в суді стверджував, що метою нанесення двох ударів рукою в область грудної клітини ОСОБА_8 було врятування останнього, щоб не дати серцю зупинитися. Не маючи спеціальних знань чи навичок з надання невідкладної медичної допомоги обвинувачений діяв способом, який він вважав необхідним у виниклих обставинах.
Цілком природньо, що такі дії були помилково сприйняті свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , кожним окремо, як умисне завдання побоїв непритомному ОСОБА_8 , і при цьому, що саме пояснював обвинувачений очевидцям та з приводу чого і відносно кого той виявляв агресивність в місці події, свідки пояснити не змогли.
Як зазначалося вище, долучені до кримінального провадження відеозаписи з місця події, є найбільш об'єктивними доказами. З них також вбачається, що в первинний момент з'явлення ОСОБА_6 останній жодних активних дій стосовно перебуваючих у безпорадному стані потерпілих не здійснює, а навпаки, вибігає на середину проїзної частини, де починає звертатися до водіїв проїжджаючих транспортних засобів з якоюсь вимогою, що прямо узгоджується із показаннями ОСОБА_6 в частині пошуку ним автомобіля для негайної доставки правоохоронців до медичного закладу.
У випадку існування у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались винятковим цинізмом, обвинуваченому нічого не зважало відразу ж приступити до виконання об'єктивної сторони складу такого правопорушення.
Всупереч інших доводів прокурора та показань свідка ОСОБА_12 . ОСОБА_6 , після нанесення ударів ОСОБА_8 , не залишає місце події, а тривалий час перебуває серед інших свідків та очевидців, активно спілкується як з ними, так і з поліцейськими охорони.
Окрім того, отримавши негативну реакцію свідків на факт нанесення ним ударів, обвинувачений відразу ж припиняє будь-які інші активні власні дії стосовно потерпілого.
Враховуючи сукупність вищевикладених доказів та висновків, необхідність тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого, а також неможливість спростування виправдувальних показань ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на вчинення хуліганських дій, суд також вважає, що у фактично вчинених останнім діях стосовно ОСОБА_8 відсутня суб'єктивна сторона складу хуліганства.
Наявність у ОСОБА_6 судимості за вчинення злочинів проти власності та в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також існуюча адміністративна практика не є достатньою підставою стверджувати, що обвинувачений був схильним до вчинення хуліганських дій чи у нього виник саме такий умисел в конкретній обстановці 30 березня 2019 року.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (частини 1-2 ст.17 КПК України).
Таким чином суд приходить до загального висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 з викладених вище підстав.
У зв'язку із спливом 12 березня 2020 року строку раніше застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відсутня і необхідність у прийнятті будь-якого рішення про запобіжний захід.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на них арешту.
Керуючись ст.ст.368, 373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні:
- кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, визнати невинуватим і за відсутністю події даного злочину - виправдати;
- кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, визнати невинуватим і за відсутністю в його діянні складу даного проступку - виправдати.
Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:
- DVD-RW оптичні диски із відеозаписами події - зберігати в матеріалах судового провадження;
- мобільний телефон «Samsung T-mobile», жилетку синього кольору, кофту чорного кольору, кепку чорного кольору з написом «М», пару кросівок сірого кольору «Nike» - повернути ОСОБА_6 ;
- паспорт на ім'я ОСОБА_17 - повернути ОСОБА_17 .
Арешт, накладений на зазначене майно - скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.
Головуючий ОСОБА_1