Справа №592/18660/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/950/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
Іменем України
14 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.02.2024 про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її клопотання в повному обсязі, оскільки вона фактично відбуває покарання в Сумському слідчому ізоляторі, тому можливо вирішити зазначене нею питання саме Ковпаківським районним судом м. Суми, вона відбула значну частину покарання і є підстави для застосування ст. 84 КК.
06.12.2023 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженої ОСОБА_10 про звільнення її від відбування покарання як засудженої, що хворіє на тяжку хворобу, оскільки до моменту затримання вона потрапила у ДТП, в результаті якого їй було проведено 4 операції і вона досі обмежена в ходьбі, пересувається на милицях. Крім того, вказує, що в період відбування покарання позитивно характеризується, стягнень не має.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.02.2024 засудженій ОСОБА_10 було відмовлено в задоволенні її клопотання. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що питання, яке порушує ОСОБА_10 не підсудне Ковпаківському районному суду м. Суми.
Будучи належним чином повідомленою про час і місце апеляційного розгляду, засуджена ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не подавала, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги засудженої у її відсутність, оскільки це не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги засудженої ОСОБА_10 , доводи прокурора ОСОБА_7 , який вважав ухвалу суду законною і тому просив її залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга засудженої задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 27.10.2021 ОСОБА_10 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено процесуальні обов'язки за ст. 76 КК.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 27.10.2021 набрав законної сили та звернутий до виконання.
Засуджена ОСОБА_10 самостійно звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про звільнення її від відбування покарання за хворобою, в якому вона зазначала, що до моменту її затримання 03.11.2023 на виконання вироку суду, 13.03.2023 вона потрапила в ДТП, в результаті якого їй було здійснено ряд операцій, тому, як вказує засуджена, стан її здоров'я перешкоджає відбуванню покарання.
Розглянувши клопотання засудженої та відмовивши у його задоволенні, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про звільнення від відбування покарання має розглядатись за місцем відбування покарання, що є цілком обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 539 КПК, оскільки судове рішення відносно ОСОБА_10 набрало законної сили, однак засуджена на даний час перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» у зв'язку з тим, що начальником установи виконання покарань не надіслано до суду подання про звільнення засудженої ОСОБА_10 разом з висновком лікарської комісії та її особовою справою, тому клопотання про звільнення від відбування покарання подане не за місцем відбуття покарання.
Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги засудженої ОСОБА_10 про те, що перебуваючи в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» і фактично відбуваючи там своє покарання вона подала клопотання про звільнення від відбування покарання в межах територіальної юрисдикції, оскільки перебування засудженої в слідчому ізоляторі є вимушеним тимчасовим заходом та не свідчить про відбування нею призначеного покарання.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.02.2024 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а її апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4