Справа №587/1821/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/478/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
Іменем України
13 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 587/1821/20 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023 щодо відмови в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та замінити йому невідбуту частину покарання більш м'яким.
04.10.2022 до Сумського районного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_10 , в якому останній просив замінити йому невідбуту частину покарання, призначеного вироком Сумського районного суду Сумської області від 01.06.2022 більш м'яким.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023 у задоволенні вказаного клопотання засудженому було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що порушене ОСОБА_10 в клопотанні питання не підсудне цьому суду.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_10 , доводи прокурора ОСОБА_7 , який вважав ухвалу суду законною і тому просив її залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom) від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Вироком Сумського районного суду Сумської області від 01.06.2022 затверджено угоду від 01.06.2022 між обвинуваченим ОСОБА_10 і його захисником ОСОБА_11 з одного боку та прокурором Сумської окружної прокуратури ОСОБА_12 з другого боку, визнано винним ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з конфіскацією майна крім житла. На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК йому призначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна, крім житла. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК, із 07.07.2020 до 20.07.2021 включно. В строк відбуття покарання зараховано відбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.01.2021, а саме з 20.07.2021 до 23.07.2021 включно.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 01.06.2022 набрав законної сили 02.07.2022 та звернутий до виконання у передбачений законом спосіб.
Засуджений самостійно звернувся до Сумського районного суду Сумської області з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Розглянувши клопотання засудженого та відмовивши у його задоволенні, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке має розглядатись за місцем відбування засудженим покарання, що є цілком обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 539 КПК, оскільки судове рішення відносно ОСОБА_10 набрало законної сили і останньому компетентним органом визначено відбувати призначене судом покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№ 100)». При цьому у разі необхідності вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, повинно подаватись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, тобто за місцем знаходження відповідного місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває ДУ «Темнівська виправна колонія (№ 100)».
Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Колегія суддів не може погодитися з тим, що перебуваючи в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» ОСОБА_10 подав своє клопотання про заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке в межах територіальної юрисдикції, оскільки переведення засудженого до слідчого ізолятору є вимушеним тимчасовим заходом для забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження та не свідчить про зміну місця відбування ним призначеного покарання.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22.06.2023 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4