Номер провадження: 33/813/2580/24
Номер справи місцевого суду: 515/592/24
Головуючий у 1-й інстанції Рязанова К.Ю.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.11.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Ковпака Олександра Вікторовича
розглянувши апеляційну скаргу захисника Ковпака Олександра Вікторовича
на постанову судді Саратського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року
встановив:
Постановою судді Саратського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Ковпака О.В. про повернення матеріалів на доопрацювання. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14 березня 2024 року о
17:47 год в Одеській області, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Миру, 12, керував транспортним засобом (мопедом) марки Viper без реєстраційного номеру з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився під відеозапис нагрудного портативного відеореєстратору бодікамери 000021, правопорушення вчинене повторно протягом року. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Ковпак О.В. просить скасувати постанову судді Саратського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду. За доводами апеляційної скарги поліцейськими не було дотримано вимог Інструкції щодо застосування технічних засобів відеозапису при складенні протоколу про адміністративне правопорушення на місці зупинки, що свідчить про те, що протокол у присутності водія не складався, копія його примірника ОСОБА_1 не вручалася, як і не роз'яснювалися права та обов'язки, у тому числі право на захист. Вчинення правопорушення, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , у той час як судом притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , що свідчить про пред'явлення адміністративного звинувачення іншій особі. Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про модель транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , що перешкоджає у визначенні двигуна цього транспорту (бензиновий чи електричний). Захисник звертає увагу, що направлення на огляд до закладу охорони здоров'я складено о 18:25 год, у той час як протокол про адміністративне правопорушення о 18:20 год. Розглянувши справу за відсутності сторони захисту, суд першої інстанції не звернув увагу, що захисник просив розглянути без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника лише клопотання про повернення адміністративних матеріалів на доопрацювання, а не справу про адміністративне правопорушення, що позбавило можливості заявити клопотання про допит свідка та поліцейських стосовно обставин оформлення адміністративних матеріалів. Крім того, захисник просить врахувати практику розгляду справ про адміністративне правопорушення апеляційними судами у справах №345/792/23, №515/153/24.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Ковпак О.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Ковпака О.В. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисником не оспорюється та обставина, що на вимогу поліцейського ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою використання спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у закладі охорони здоров'я, факт керування транспортним засобом захисник також не заперечує, а також те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що справу розглянуто без участі сторони захисту, відеозапис, долучений до матеріалів справи не містить фіксації складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, направлення на огляд до закладу охорони здоров'я складено пізніше, а ніж протокол про адміністративне правопорушення, останній містить інформацію про те, що його складено відносно ОСОБА_1 , що, на думку захисника, свідчить про те, що звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення було пред'явлено іншій особі.
Переглядаючи апеляційну скаргу в межах доводів та вимог, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2ст. 266КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам (пункт 6 Порядку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП суд в основу оскаржуваної постанови поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №478021 від 14 березня 2024 року, відеозаписах, долучених до справи, направлення на огляд, постанові Кілійського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року у справі №515/1985/23, постанові серії БАД №928510 від 14 березня 2024 року.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №478021 від 14 березня 2024 поліцейськими зафіксовано, що: «14 березня 2024 о 17:47 год. в Одеській області, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Миру, 12, водій керував транспортним засобом без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис нагрудного портативного відеореєстратора бодікам 000021, правопорушення вчинене на протязі року, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП».
У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.1 ст. 256 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що його складено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Захисником до суду першої інстанції надано копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).
З відеозапису, долученого до справи убачається, що на місці події водій транспортного засобу назвав свої персональні дані, як ОСОБА_1 , що не заперечується захисником, як і та обставина, що на відеозаписі правоохоронці спілкуються саме з ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене вище, зважаючи на те, що відомості, які стосуються імені, по батькові, дня, місяця та року народження, місця проживання ОСОБА_1 , що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення узгоджуються з тією інформацією, що відображена у копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , наданою стороною захисту, апеляційний суд відхиляє твердження захисника про те, що звинувачення у інкримінованому правопорушенні висунете іншій особі, а ніж та, що притягується до адміністративної відповідальності.
Сама по собі описка у написанні прізвища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення, у даному конкретному випадку не є підставою для задоволення апеляційних вимог, крім того, приймаючи оскаржувану постанову, суддею у її тексті вірно зазначено прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Аргументи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про модель транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , що перешкоджає у визначенні двигуна цього транспорту (бензиновий чи електричний), не мають правового значення, оскільки ця обставина не спростовує те, що ОСОБА_1 керував саме транспортним засобом, що не заперечується стороною захисту.
Тип двигуна цього транспортного засобу (бензиновий чи електричний) не має значення для правильності кваліфікації дій особи, тому ця обставина не стосується предмету доказування та знаходиться поза межами судового розгляду.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч.3 ст. 256 КУпАП).
Від підписання зазначеного вище протоколу, отримання його копії ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейським зроблено відповідний запис, що відповідає вимогам ч.3 ст. 256 КУпАП.
У графі до протоколу додаються зазначено: «відеозапис, копія постанови суду».
З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що після зупинки правоохоронцями транспортного засобу, під час встановлення особи водія, поліцейськими було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) у зв'язку з чим водію запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння , як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з чим його повідомлено про те, що у такому разі відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП, через встановлення обставини притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі постанови суду. Поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 розписатися у протоколі про адміністративне правопорушення, а також надати пояснення, на що він відмовився.
Факт відмови від підписання протоколу, а також надання пояснень, узгоджується з тією інформацією, що відображена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, дійсно матеріали справи не містять безпосередньої фіксації складення вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою відеозапису, однак апеляційний суд вважає, що за встановлених судом у цій справі обставин, а також, що за допомогою зазначеного джерела доказу зафіксовано факт відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку, передбаченому законодавством, ця обставина не утворює правових підстав, які б виключали наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року у справі №515/1985/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 КУпАП, ч.1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП накладено остаточне адміністративне стягнення у виді 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Установивши та зафіксувавши, що після зупинки транспортного засобу, водій транспортного засобу з ознаками алкогольного сп'яніння відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, з урахуванням вчинення цього правопорушення протягом року повторно, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, зокрема право на захист, не можуть слугувати окремою правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.
Апеляційний суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 реалізував право користуватися послугами адвоката - Ковпака О.В., про що свідчить витяг з договору про надання правової допомоги та ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Саратському районному суді Одеської області та Одеському апеляційному суді. А тому, сама по собі, зазначена апелянтом обставина, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, що завадило у повній мірі реалізувати право на захист, апеляційний суд відхиляє, оскільки з матеріалів справи убачається, що після направлення адміністративних матеріалів до суду, захисник ОСОБА_1 , адвокат Ковпак О.В. ознайомився зі справою та отримав диск з відеозаписом (а.с. 21), після чого звертався до суду з відповідним (а.с. 32-33).
Таким чином, сторона захисту мала можливість ознайомитися з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, що містяться у справі, навести свої заперечення щодо наданих правоохоронцями джерел доказів, тому апеляційний суд не вбачає підстав, які б могли свідчити про порушення ОСОБА_1 права на захист.
Щодо аргументів захисника про розгляд цієї справи суддею першої інстанції без участі ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкоженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та іншіпроти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При цьому, з матеріалів справи убачається, що сторона захисту була достеменна обізнана про дату, час та місце розгляду справи суддею, про що захисник зазначив у клопотанні про повернення адміністративних матеріалів на доопрацювання, поданому до суду, однак в судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Ковпак О.В. не з'явилися, останній просив розглядати зазначене вище клопотання за їх відсутності. Водночас апеляційна скарга не містить аргументів з посиланням на обставини, що завадили захиснику прийняти участь у розгляді цієї справи, 01 жовтня 2024 року, а за умови належного сповіщення сторони захисту про дату, час та місце розгляду справи, відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, у судді першої інстанції були відсутні перешкоди для розгляду цієї справи.
Крім цього, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, з підстав, викладених вище, у тому числі шляхом проведення судового засідання за його участі та захисника.
Таким чином, апеляційним судом забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Посилання захисника на відповідні постанови апеляційних судів, як на судову практику розгляду справ про адміністративне правопорушення, що зазначені захисником в апеляційній скарзі, суд не приймає до уваги, оскільки висновки, що викладені у постановах апеляційного суду по такій категорії справ, зроблені судом за результатом апеляційного перегляду за певними доводами апеляційних скарг, і в розумінні норм процесуального закону не є судовою практикою, що має враховуватися судом.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисник не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження у справі, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КупАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Ковпака Олександра Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову судді Саратського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко