Номер провадження: 33/813/2683/24
Номер справи місцевого суду: 509/5161/24
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.11.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах
Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці Довгун Анни Леонідівни
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року
встановив:
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2024 року о 10:00 год.
ОСОБА_1 , керував автомобілем «Мусоровоз», д/н НОМЕР_1 , в смт. Авангард, блокпост, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена
ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги апелянт заперечує наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, посилаючись на те, що він ніколи не вживав наркотичні засоби чи препарати та повідомляв поліцейських про те, що напередодні себе погано почував у зв'язку з гострою респіраторно-вірусною інфекцією (грипом) з підвищенням температури, через що вживав лікарські препарати. Ці ліки не впливали на швидкість реакції під час управління транспортним засобом, оскільки він почував себе добре, не мав сонливості, запаморочень чи інших хворобливих ознак. Оскільки він працює водієм автотранспортних засобів в ПП «Град-Сервіс» та керує спеціалізованим транспортним засобом (сміттєвозом), тому вранці 29 квітня 2024 року перед виїздом у рейс, він пройшов щозмінний передрейсовий медичний огляд, під час якого ознак непрацездатності у нього не було виявлено, що підтверджується відповідною відміткою у подорожньому листі вантажного автомобіля №301709 від 29 серпня 2024 року. Додатково звертає увагу, що 07 жовтня 2024 року його було повторно зупинено поліцейськими та за результатами проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння, лікарем було встановлено, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння. Крім того, поліцейськими порушено порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки огляд на місці зупинки транспортного засобу проводився без використання спеціальних технічних засобів та без присутності свідків, останні також не залучалися до складення протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозаписи, долучені поліцейськими до справи є неповними, оскільки його зупинили о 18:10 год, у той час як перший відеозапис розпочинається о 18:43:02 год, тобто через 33 хвилини від моменту зупинки водія, та саме у цей проміжок часу, за твердженням апелянта, було здійснено його огляд на стан алкогольного сп'яніння та нібито виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. Крім того, у цей проміжок часу, під відеозапис, він двічі погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак з невідомих для нього причин, цей фрагмент розмови з поліцейськими не зафіксовано відеозаписом, долученим поліцейськими до матеріалів справи. На пропозицію поліцейських щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення він погодився, оскільки дуже розхвилювався, що буде змушений залишити робочий автомобіль на трасі, за який несе відповідальність, а також змушений буде пропустити роботу, при цьому йому не було відомо про юридичні наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №607/14707/17 апелянт зазначає, що відеозаписи, які долучені правоохоронцями до матеріалів справи є неналежними та недопустимими доказами у справі, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить технічні характеристики та ідентифікаційні дані пристрою за допомогою якого зроблена відеофіксація. Правоохоронці не направляли його на огляд до закладу охорони здоров'я у встановленому законом порядку, оскільки у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення саме стану наркотичного сп'яніння. Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, поліцейськими направлено його на огляд з метою виявлення стану перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Формулювання фабули інкримінованого правопорушення, що викладено у протоколі про адміністративне правопорушення, на думку апелянта, не розкриває суті порушення, з огляду на положення ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції і Порядку направлення водіїв для проведення огляду. Після складення протоколу про адміністративне правопорушення його не було відсторонено від керування транспортним засобом. При визначенні виду та міри стягнення, суд першої інстанції не врахував, що він працює водієм автотранспортних засобів в ПП «Град-Сервіс», де зарекомендував себе, як надійний та відповідальний працівник, інші доходи у нього відсутні, також на його утриманні знаходиться дружина, яка не працює, тому позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік позбавить його можливості працювати водієм та залишить його родину без джерела доходу. Розмір його місячної заробітної плати вдвічі перевищує розмір накладеного судом штрафу, через що він не має можливості сплатити штраф своєчасно, тому є ризик отримати подвійний розмір штрафу відповідно до ст. 308 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисниця Довгун А.Л. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисницю Довгун А.Л. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до положень ч.7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд виходив із того, що його вина підтверджується доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами, які долучені до справи та письмовими матеріалами справи, при цьому дії поліцейського зі складення протоколу повністю відповідають вимогам закону, протокол про адміністративне правопорушення складено законно та обґрунтовано.
З такими висновками судді, апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції)
Ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу I Інструкції).
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 Розділу II Інструкції).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейських.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №119695 від 29 серпня 2024 року поліцейськими зафіксовано, що: «29 серпня 2024 року о 10:00 год смт. Авангард, Овідіопольська дорога, блокпост, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру 4, чим порушив п.2.5 ПДР».
З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що під час з'ясування обставин під час спілкування з ОСОБА_1 , поліцейським було повідомлено водія про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. На запитання поліцейського, ОСОБА_1 відповів, що він не вживає наркотичні засоби, та приймає лише лікарські препарати, назву яких не пам'ятає. У зв'язку з чим, поліцейським запропоновано водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи тим, що результат такого огляду можливо покаже те, що він вживав лікарські препарати.
При цьому, як убачається з направлення на огляд водія транспортного засобу, правоохоронцями виписано направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я з метою проходження ним медичного огляду на стан перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а не на огляд на стан наркотичного сп'яніння, як про те зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та оголошено поліцейським ОСОБА_1 , на місці події під відеозапис.
Таким чином, дії поліцейського на місці події, наряду з відомостями, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та тій інформації, що зафіксована у направленні водія на огляд не узгоджуються між собою, та суперечать одна одній.
Апеляційний суд зауважує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є самостійними (окремими) ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Однак, усупереч наведеним вище вимогам закону, установивши, що водій транспортного засобу вживав лікарські препарати, про що ним повідомлено правоохоронців, поліцейським запропоновано йому пройти огляд саме на стан наркотичного сп'яніння, а не медичний огляд на стан перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, як то передбачено вимогами Інструкції.
Отже зазначені вище дії працівників поліції не відповідали засадам законності, суперечили порядку, яким регламентовано направлення особи на огляд на стан алкогольного сп'яніння, і цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відмовою водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За таких обставин, встановлення самого лише факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не від медичного огляду на стан перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, не є достатнім для констатації факту вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення, а відтак і притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом є безпідставними, оскільки порядок, встановлений законодавством, поліцейськими не дотримано, що спростовує твердження про порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva у russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin у. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Зважаючи на те, що правоохоронцями не дотримано процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.
Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.
Інші доводи, якими обґрунтовується скарга, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.
У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2024 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко