Справа № 138/3467/23
Провадження № 22-ц/801/2237/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.
Доповідач:Матківська М. В.
25 листопада 2024 рокуСправа № 138/3467/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Оніщука В. В., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Рішення ухвалив суддя Цибульський О. Є.
Рішення ухвалено за відсутності сторін у м. Могилів-Подільський
Дата складення повного тексту рішення невідома,
Встановив:
У листопаді 2023 року ТОВ ««Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що 26 жовтня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2034405988, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 54 024,00 грн. на споживчі цілі.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість станом на день відступлення права вимоги у розмірі 77 047,81 грн., що складається з наступного: 46 546,54 грн. - заборгованість тіла кредиту; 30 501,27 грн. - заборгованість по відсотках. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не повертає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості за кредитним договором № 2034405988 становить 77 047,81 грн.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року станом на 24 березня 2023 року в розмірі 77 047,81 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 46 546,54 грн., заборгованість за відсотками - 30 501,27 грн., а також понесених ним судових витрат.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року станом на 24 березня 2023 року у розмірі 77 047,81 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 46 546,54 грн.; 30 501,27 грн. - заборгованість по відсотках. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та направити справу для нового розгляду в той же суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відповідач є членом сім'ї військовослужбовця, який загинув під час військових дій і підпадає під захищену категорію споживачів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року № 2459-Х1 і він повідомляв банк щодо припинення взаємодії з представниками банка з питань врегулювання їх простроченої заборгованості на протязі дії на території України військового стану. Також зазначив, що його син загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області 22 грудня 2022 року, тому по цій трагічній обставині він і не повертав вчасно отримані кредитні кошти.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не вправі був стягувати з нього судовий збір, адже він звільнений від його сплати.
Відзив у встановлений судом строк на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивачем не подано.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2034405988. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 2034405988 відповідач отримав кредит у розмірі 54 024,00 грн. на споживчі цілі, дата остаточного повернення кредиту - 26 жовтня 2025 року. Пунктом 1.2. договору визначено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних (а. с. 12).
Додатком № 1 до паспорту споживчого кредиту та додатком № 1 до кредитного договору № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року сторони погодили графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту з якими був ознайомлений відповідач, про що свідчить його особистий підпис (а. с. 13-15).
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 54 024,00 грн., що стверджується заявою на видачу готівки № 33504285 від 26 жовтня 2020 року, зокрема, у графі зміст операції зазначено: «виплата коштів за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року». Випискою по рахунку за період з 26 жовтня 2020 року по 24 березня 2023 року встановлено рух грошових коштів в межах кредитного договору (а. с. 16, 22-27).
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» був укладений договір факторингу № 24/03/23. В п. 1.1. даного договору визначено, що клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Згідно з п. 6.1. цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів, що також підтверджується платіжним дорученням № 46 від 24 березня 2023 року (а. с. 5-9, 11).
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року, позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року на загальну суму 77 047,81 грн., що складається з наступного: 46 546,54 грн. - заборгованість тіла кредиту; 30 501,27 грн. - заборгованість по відсотках (а. с. 10).
03 жовтня 2023 року на адресу відповідача надіслана вимога про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст. ст. 530, 512, 516 ЦК України вих. № 1002/28 від 02 жовтня 2023 року, в якій відповідача повідомлено про наявну в нього заборгованість за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року (а. с. 18-21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 24 березня 2023 року виникла заборгованість в розмірі 77 047,81 грн., що складається з наступного: 46 546,54 грн. - заборгованість тіла кредиту; 30 501,27 грн. - заборгованість по відсотках. Розмір заборгованості стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 23 березня 2023 року. Зважаючи на викладене, суд вважав за необхідне позов задовільнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 77 047,81 грн. та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року та отримання кредитних коштів не заперечує. Зазначене підтверджується, також, поданою до суду першої інстанції заявою за вхідним № 7440 від 14 травня 2024 року, у якій відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з нього тіла кредиту, з нарахованими відсотками по кредитному договору не погоджується.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач вважає, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» він має право на пільги, зокрема на звільнення від сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами під час воєнного стану.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на момент пред'явлення позову) - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:
1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;
2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Крім того, пунктом 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов'язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період воєнного стану встановлюються особливі гарантії для окремих категорій громадян.
До категорії захищених осіб віднесено:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби;
3) членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
4) осіб - які перебувають у полоні;
5) з якими втрачено зв'язок;
6) зниклих безвісти.
Отже, з системного аналізу законодавства встановлено, що члени сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов'язків, користуються пільгами, зокрема щодо кредитних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області 06 січня 2023 року (а. с. 112).
У зв'язку з такими подіями відповідач ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням члена сім'ї - батька, серії НОМЕР_2 від 20 лютого 2024 року та серії НОМЕР_3 від 08 травня 2024 року (а. с. 100-101).
Як вбачається з позовної заяви та фактично визнається відповідачем, погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 систематично здійснювалось до початку збройної агресії з боку рф та впровадження воєнного стану в Україні. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з рахунку доданими до позовної заяви, при цьому 11 січня 2022 року відповідачем було здійснено останній платіж у сумі 1500,00 грн. (а. с. 17, 22-27).
Банки та фінансові установи відіграють важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності суспільства, особливо в періоди кризових ситуацій, таких як воєнний стан. Враховуючи специфічні обставини справи, зокрема факт загибелі військовослужбовця, батько якого є позичальником, суд вважає, що пред'явлення банком позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в подібних випадках є не лише юридично спірним, але й суперечить основним принципам соціальної відповідальності бізнесу. Банки, фінансові установи повинні діяти з урахуванням соціальної відповідальності перед суспільством та поваги до членів сімей загиблих військовослужбовців.
У період війни та масштабної кризи банки як інститути суспільної довіри мають уникати дій, що можуть завдати шкоди найбільш вразливим категоріям громадян. Державою закріплено особливий статус таких осіб, що вимагає до них відповідного ставлення з боку всіх суб'єктів господарювання, включаючи фінансові установи.
У справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 30856/03 від 02 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголошує на важливості пропорційності заходів, що застосовуються до боржників. Суд зазначає, що економічний інтерес кредитора не може виправдовувати дії, які є надмірними та порушують баланс між правами сторін.
У контексті війни або кризових ситуацій подібний баланс має враховувати особливі обставини позичальників.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Із вищевказаних рішень вбачається, що пред'явлення банком чи фінансовою установою позову про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими після початку воєнного стану, до батька військовослужбовця, який загинув під час виконання службових обов'язків, суперечить принципам пропорційності та соціальної відповідальності. Це ставить економічний інтерес вище за права та людську гідність особи, яка зазнала значних втрат.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що якщо позичальник є членом сім'ї загиблого військовослужбовця, та має встановлені законодавством пільги, стягнення заборгованості з нього за відсотками, особливо в умовах воєнного стану та з урахуванням систематичного погашення заборгованості до початку воєнного стану в Україні, можна вважати таким, що не відповідає принципам гуманності та етичності. ЄСПЛ наголошує, що навіть якщо закон дозволяє певні дії, потрібно враховувати загальний баланс між суспільними інтересами і правами конкретної особи.
Отже, на переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Брайт Інвестмент», шляхом зменшення розміру заборгованості з 77 047,81 грн. до 46 546,54 грн., оскільки 30 501,27 гр. заборгованості по відсотках до стягнення не підлягає.
Поряд з цим, в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для нового розгляду в той же суд першої інстанції, однак така вимога скаржника не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.
Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції, за правилами якої суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду, має право:
1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції може відбуватися лише за рішенням касаційної інстанції, як це передбачено, у статті 411 ЦПК України.
Тому, якщо скаржник при апеляційному оскарженні просить про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки вона виходить за межі повноважень апеляційного суду.
Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову ТОВ «Брайт Інвестмент» сплатило 2684,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 368 від 23 листопада 2023 року (а. с. 4).
При цьому з урахуванням зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 77 047,81 грн. до 46 546,54 грн., розмір витрат зі сплати судового збору, що має бути відшкодований позивачу підлягає пропорційному зменшенню з 2684,00 грн. до 1621,47 грн.
Враховуючи те, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, зазначені судові витрати підлягають компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та не підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Отже, судові витрати позивача ТОВ «Брайт Інвестмент» зі сплати судового збору у сумі 1621,47 грн. підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за кредитним договором № 2034405988 від 26 жовтня 2020 року станом на 24 березня 2023 року в розмірі 46 546,54 грн. - заборгованості по тілу кредиту.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення 30 501,27 грн. заборгованості по відсотках, відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1621,47 грн. компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Оніщук
В. В. Сопрун