11.11.2024
ЄУН №705/1233/24
Провадження №2/337/1171/2024
11 листопада 2024 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Сакоян О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, звільнення від заборгованості зі сплати аліментів -
23 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нужди С.Ф. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просить:
- зменшити розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом, виданий Хортицьким районним судом м.Запоріжжя 20 жовтня 2023 року з 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) на 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку);
- звільнити ОСОБА_1 від заборгованості за судовим наказом, виданим Хортицьким районним судом від 20 жовтня 2023 року по справі №337/3600/23 про стягнення на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 87 442,58 гривень.
В обґрунтування вказано, що розмір аліментів підлягає зменшенню, оскільки матеріальне та сімейне становище позивача змінилось. 17 квітня 2021 року позивачем укладено шлюб та від даного шлюбу у позивача народилась дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з окупацією м.Токмак, позивач вимушений був виїхати з сім'єю до м.Тернопіль та проживати в орендованому житлі. Дружина позивача на даний час не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже всі витрати покладені на позивача. Також просить зменшити заборгованість по аліментам, яка утворилась з 11 липня 2023 року і станом на 26.01.2024 року становить 87 442,58 гривень та врахувати перераховані добровільно кошти на утримання дитини у розмірі 13 030,16 гривень.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів передано для розгляду за підсудністю до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
25 квітня 2024 року представником відповідача адвокатом Курдюковим В.М. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача проти позову заперечує. У відзиві зазначає, що обставини зміни сімейного стану, на які позивач вказує, сталися до прийняття судового рішення про визначення розміру аліментів та існували станом на 20.10.2023 і з того часу не змінювались. Посилання позивача на вимушену зміну місця проживання не можуть прийматися, як на погіршення матеріального стану, оскільки відповідач також є внутрішньо-переміщеною особою. Щодо підстав для звільнення від заборгованості у зв'язку з добровільно направленими коштами на утримання дитини в розмірі 13 030,16 грн. відповідач не погоджується, бо лише дві з шести квитанцій стосуються періоду виникнення заборгованості зі сплати аліментів з 11 липня 2023 року у розмірі 6030,16 грн., проте і ця сума не є підставою навіть для часткового звільнення від заборгованості зі сплати аліментів на цю суму. Щодо твердження позивача про непомірно великий розмір аліментів відповідач також не погоджується, бо розмір аліментів є повністю пропорційний доходам, які він отримує і стягується в частині визначеній судовим рішенням. З доводами позивача про необізнаність щодо винесеного судового наказу відповідач не погоджується, оскільки позивач зареєстрований в Електронному кабінеті в підсистемі Електронний суд, а також відповідач особисто в телефонному режимі повідомляла про намір звернутися до суду та про винесення судового наказу про стягнення аліментів. В позові просить відмовити в повному обсязі.
17 липня 2024 року представник позивача адвокат Нужна С.Ф. надала заяву, в якій просить справу розглядати без участі позивача ОСОБА_1 та його представника.
Ухвалою суду від 18 липня 2024 року у справі закрите підготовче провадження. Призначено судовий розгляд по суті.
08 листопада 2024 року стороною позивача надано клопотання про долучення доказів, а саме Договір про надання освітньої послуги та Договір про надання освіти у навчальному закладі дружини ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року Докази, подані 07 листопада 2024 року представником позивача - адвокатом Нужда Світланою Федорівною постановлено не приймати до розгляду і повернути представнику позивача.
В судове засідання учасники не з'явились, що однак з урахуванням поданих ними заяв по суті справи, доказів і пояснень, їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що судовим наказом від 20 жовтня 2023 року у справі №337/3600/23 Провадження №2-н/337/464/2023, стягнуто зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована як ВПО: АДРЕСА_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому, в силу вимог ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того із батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом стягувача аліментів.
За п.4) ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, чи суттєві зміни у його сімейному стані, можуть бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Однак, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 715/2073/20, зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Однак, на обставину, що зумовлює необхідність зміни розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач посилається на зміну свого матеріального та сімейного становища, а саме на укладення шлюбу та народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вимушеним переїздом з окупованої території та необхідністю нести витрати з оренди житла в м.Тернопіль, а також витрат на здобуття освіти дружини. Також зазначив, що дружина на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отже всі витрати лежать на позивачеві. Від утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не відмовляється, однак зазначає, що розмір аліментів по судовому наказу від 20 жовтня 2023 року є непомірно великим, враховуючи економічну ситуацію в країні, а подальша сплата аліментів у такому розмірі затягне його у боргову яму, що сприятиме неналежному забезпеченню дитини та збільшенню заборгованості.
На переконання суду, така обставина не може бути підставою для зміни розміру аліментів в розумінні ст. 192 СК України.
Аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто судовим наказом у передбаченому п.4) ч.1 ст. 161 ЦПК України розмірі. Нові діти на утриманні у позивача після цього не з'явились. Таким чином, обставина народження дитини, на яку покликається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, адже в часі вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір яких у цій справі оспорює позивач. Будь-яким іншим чином матеріальне становище чи сімейний стан позивача не змінились, здоров'я не погіршилось. Також з позивача ОСОБА_1 не стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, позивач зазначає про перебування дружини ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною, однак підтверджуючих доказів неспроможності його нової дружини утримувати себе самостійно, відсутності доходів, відсутності фінансової спроможності надавати таке утримання, не надав, що також, не заважає їй здобувати освіту.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою (аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, справа № 565/2071/19).
У позовній заяві позивач зазначає, що не погоджується з розміром аліментів, який стягується і сягає до 26 тисяч гривень. На даний час у позивача існує заборгованість по сплаті аліментів, яка виникла не з вини позивача, а через необізнаність про існування судового наказу про стягнення аліментів про яку він дізнався вже після відкриття виконавчого провадження.
Суд звертає увагу позивача, що його дитина від першого шлюбу має рівні з іншими дітьми позивача права на його утримання незалежно від того, проживає з ним батько чи ні. Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що зміна сімейного стану позивача - одруження та народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в даному випадку не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судом не встановлено, що зміна його сімейного стану призвела до погіршення його матеріального становища, а розмір його доходу не дозволяє йому забезпечувати достатній рівень життя новоутвореної родини. Судом встановлено, що сплата ним аліментів не ставить його родину в скрутне матеріальне становище. Крім того, суд констатує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Також суд вважає, що в даному конкретному випадку зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суперечитиме її інтересам, може призвести до погіршення її становища на належний рівень матеріального забезпечення.
Договір оренди житла (квартири) від 24 лютого 2023 року з орендною платою 400 доларів США, також вже був актуальним на момент видачі судового наказу від 20 жовтня 2023 року і не зумовив зміну матеріального становища після стягнення аліментів.
Згідно з ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Щодо звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів, слід зазначити таке.
Позивач наполягає, що в період з липня 2023 року він добровільно направляв ОСОБА_2 кошти на утримання сина у сумі 13030,16 гривень.
Згідно розрахунку №73467764 заборгованості за сплати аліментів від 26 січня 2024 року, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем ОСОБА_2 станом на 11 січня 2024 року становить 87442,58 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Законодавець не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
До позову ОСОБА_1 долучив платіжні інструкції:
- від 22.09.2023 року на суму 3015,08 гривень, призначення платежу «аліменти на ОСОБА_6 »,
- від 25.05.2023 року на суму 1000 гривень призначення платежу «переказ власних коштів»,
- від 24.06.2023 року на суму 1000 гривень призначення платежу «переказ власних коштів»,
- від 24.06.2023 року на суму 2000 гривень призначення платежу «переказ власних коштів»,
- від 21.07.2023 року на суму 3000 гривень, призначення платежу «аліменти на ОСОБА_6 »,
- 22.08.2023 року на суму 3015,08 гривень, призначення платежу «аліменти на ОСОБА_6 ».
Судовим наказом від 20 жовтня 2023 року аліменти стягнуто, починаючи з 11.07.2023 року до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Отже, платежі за період 22.09.2023 року по 24.06.2023 року на загальну суму 7015,08 гривень, є добровільним виконанням ОСОБА_1 свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини, і не відноситься до спірного періоду стягнення аліментів в примусовому порядку.
Щодо платежів від 21.07.2023 року і 22.08.2023 року на суму 6015,08 гривень, то таке часткове виконання свого батьківського обов'язку не може бути підставою для звільнення від заборгованості зі сплати аліментів на суму 87442,58 гривень.
Позивач має право надати квитанції щодо таких платежів державному виконавцю, яким буде вирішено питання щодо зарахування цих сум в рахунок сплачених аліментів. У разі виникнення спору щодо зарахування платежів і визначення розміру заборгованості, у позивача виникне право на судовий захист своєї позиції, що буде належним способом захисту в такому випадку.
Враховуючи викладені обставини, право дітей позивача на рівні, належні умови для освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, беручи до уваги те, що матеріалами справи не підтверджено погіршення матеріального становища ОСОБА_1 , з урахуванням сімейного стану сторін, їх фінансових спроможностей, виходячи з його найкращих інтересів, які мають пріоритет над інтересами позивача, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та його звільнення від сплати аліментів, які стягуються з нього, відсутні, а відтак суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації, як ВПО: АДРЕСА_2 ), про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: Д.С. Бредун