1Справа № 335/9016/24 2/335/3136/2024
21 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Трофимова В.В.,
представника відповідача-1 ОСОБА_2 ,
представника відповідача-2 ОСОБА_3 ,
представника відповідача-3 ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Трофимова Віктора Володимировича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури,
У серпні 2024 ОСОБА_5 , в особі представника адвоката Трофимова В.В., звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі ГУНП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.
В обґрунтування позову вказував, що 22.05.2017 старшим слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області підполковником поліції Войтенко В.В. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000003 від 06.01.2017, його було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
23.05.2017 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Войтенка В.В., погодженого із прокурором відділу прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції Крошкою Т.В., відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 480000 грн.
29.05.2017 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції Войтенка В.В., погодженого із прокурором відділу прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції Крошкою Т.В., його було відсторонено від посади завідуючого «Південним» кладовищем СКП «Запорізька ритуальна служба».
28.12.2017 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя було скеровано обвинувальний акт відносно нього, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , згідно якого його обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, яке кваліфікується як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірні вигоди, вчинене організованою групою.
Згідно з обвинуваченням: «У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попередньо зорганізувались в організовану групу, тобто стійке об'єднання для використання службових повноважень, з метою систематичного одержання неправомірної вигоди службовими особами, з використанням службових повноважень, об'єднане одним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Члени організованої групи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з січня по 22.05.2017 року, з метою одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене організованою групою, які скоїли злочин при наступних обставинах.
Так, 12.01.2017 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_8 , як виконавець волевиявлення своєї матері, близькі родичі якої поховані на кладовищі, знаходячись на території кладовища «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, звернувся до завідуючого зазначеного кладовища ОСОБА_1 з питанням щодо можливості виділення місця для родинного поховання.
У вказаний день та час, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір отримати незаконну винагороду за виконання дій, що входять до його повноважень та обов'язків як службової особи, реалізуючи вищевказану злочину схему, схвалену всіма членами групи, з метою схиляння ОСОБА_8 до зазначених дій, повідомив йому, що кладовище «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, офіційно закрите для нових поховань, однак у разі передачі йому окрім офіційного платежу також коштів в якості неправомірної вигоди у сумі від 5000 до 7000 грн., він, використовуючи своє службове становище, виділить місце для родинного поховання та закріпить його за ним.
При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що у разі не передачі йому зазначеної суми неправомірної вигоди він, користуючись своїм службовим становищем, не виділить на кладовище місце для поховання матері ОСОБА_8 .
Так, 18.05.2017 року, приблизно об 11 годині 34 хвилини, ОСОБА_8 , як виконавець волевиявлення своєї матері, близькі родичі якої поховані на вказаному кладовищі, знаходячись на території кладовища «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, знову звернувся до наглядача означеного кладовища ОСОБА_6 з питанням щодо можливості виділення місця для родинного поховання. Остання, діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання злочинної домовленості, будучи членом організованої групи та виконуючи роль пособника, на звернення ОСОБА_8 повідомила, що виділити йому місце на території кладовища для родинного поховання неможливо, так як кладовище закрите для поховань.
18.05.2017 року, приблизно об 11 годині 36 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання злочинної домовленості, будучи членом організованої групи, виконуючи роль співвиконавця у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди, після того, як вона запевнила ОСОБА_8 про неможливість виділення земельної ділянки для поховання, повідомила ОСОБА_1 про бажання ОСОБА_18 здійснити поховання на кладовищі та погодила з ним подальші злочинні дії спрямовані на вимагання від нього неправомірної вигоди.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18.05.2017 року, об 11 годині 36 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись на території «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , повідомив останньому про можливість виділення місця для родинного поховання на території кладовища «Південне». Після чого зателефонував прибиральнику території ОСОБА_7 , який був залучений у якості пособника в одержані неправомірної вигоди, який мав провести переговори з ОСОБА_8 , озвучити суму неправомірної вигоди, визначити точне місце поховання та передати їм у подальшому одержану неправомірну вигоду.
У вказаний день, об 11 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи членом організованої групи, виконуючи роль пособника, на виконання попередньої домовленості, знаходячись на території «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, повідомив ОСОБА_8 про те, що він уповноважений ОСОБА_1 на ведення з ним переговорів щодо вирішення питання про надання земельної ділянки для поховання, на місцевості визначив місце поховання та повідомив, що озвучить суму неправомірної вигоди наступного дня після узгодження із ОСОБА_1
18.05.2017 року, о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, із корисливих мотивів, маючи намір отримати незаконну винагороду за виконання дій, що входять до його повноважень та обов'язків як службової особи, реалізуючи вищевказану злочину схему, схвалену всіма членами групи, знаходячись у приміщенні адміністративної будівлі «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яка розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:03:010:0004, разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , запланували подальші дії щодо отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди за вирішення питання щодо виділення місць для поховання.
19.05.2017 року, о 14 годині 25 хвилин, ОСОБА_7 , діючи відповідно до попередньої домовленості членів організованої групи, попередньо узгодивши із ОСОБА_1 та ОСОБА_6 суму неправомірної вигоди, яку він має отримати від ОСОБА_8 за вирішення питання щодо виділення місць для поховання, знаходячись на території «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, висловив ОСОБА_8 вимогу щодо передачі грошових коштів на загальну суму 19000 гривень, з яких 9000 гривень в якості неправомірної вигоди за вирішення питання щодо визначення двох місць для родинного поховання на території «Південного» кладовища. При цьому попередив ОСОБА_8 про те, що у випадку, якщо він не надасть обумовлену ними суму коштів, завідуючий кладовищем ОСОБА_1 та наглядач ОСОБА_6 , не нададуть ділянку для поховання та не видадуть йому, як замовнику талон для оформлення договору-замовлення при родинному похованні в існуючу могилу, без якого заборонено копання могили, тобто сприяв в отриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 неправомірної вигоди за виконання в інтересах осіб дій, які входили до їх повноважень на займаних ними в спеціалізованому комунальному підприємстві посадах.
Таким чином, ОСОБА_8 членами організованої групи були створені умови, за яких останній був змушений надати неправомірну вигоду вищевказаним особам.
22.05.2017 року, о 14 годині 32 хвилини, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи членом злочинної групи, виконуючи роль пособника, згідно раніше розробленого злочинного плану, знаходячись на ділянці місцевості «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти на загальну суму 19000 гривень, з яких 9000 гривень в якості неправомірної вигоди за вирішення питання щодо виділення двох місць для родинного поховання на території кладовища «Південне».
22.05.2017 року, о 15 годині 18 хвилин, ОСОБА_1 , будучи організатором злочинної групи, діючи з корисливих мотивів, спільно з учасником групи ОСОБА_6 , знаходячись у приміщені адміністративної будівлі «Південного» кладовища СКП «Запорізька ритуальна служба» Запорізької міської ради, яке розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:03:010:0004 в Комунарському районі м. Запоріжжя по вул. Белінського, з метою доведення свого злочинного плану, отримали від ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 9000 гривень».
Вироком Комураського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021 його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.
Не погоджуюсь із рішенням суду першої інстанції прокурором даний вирок був оскаржений до суду апеляційної інстанції.
В подальшому, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.04.2023 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021 відносно нього, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в цій справі залишено без змін.
Проте, знову не погоджуючись із рішеннями суддів першої та другої інстанції, вирок та ухвала були оскаржені прокурором до суду касаційної інстанції.
Лише 07.03.2024 після ухвалення рішення Верховним Судом було поставлено крапку в цій справі.
Таким чином, внаслідок незаконних затримання, повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, пред'явлення обвинувачення позивач перебував під слідством та судом з 23.05.2017 по 13.04.2023, тобто 5 років 10 місяців 22 дні.
Позивач вказує, що незаконні дії та рішення працівників оперативних підрозділів, слідчого та прокурора завдали йому моральних страждань, призвели до погіршення психологічного стану, у зв'язку з тим, що його було незаконно затримано із застосуванням сили. Три доби він перебував у незадовільних умовах Ізолятору тимчасового тримання, позбавлений нормального харчування, та отримання медичної допомоги. Через те, що відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 25.05.2017 він був поміщений до Запорізького слідчого ізолятора. Тільки після того, як його близькі та родичі змогли разом зібрати непід'ємну для нього суму в розмірі 480000 грн та внесли заставу, 29.05.2017 він був звільнений з-під варти.
Через те, що його звинувачували у скоєнні корупційного злочину, та він займав посаду завідуючого кладовищем «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба», спочатку його на підставі рішення суду відсторонили від займаної посади, а в подальшому змусили звільнитися з роботи. Він залишився без роботи та фактично без засобів до існування. Погіршилися відносини з оточуючими. За час судового розгляду його дружина ОСОБА_10 народила сина, але тривалий судовий процесу, безпідставні звинувачення, моральне виснаження призвело до того, що їх шлюб розрушився. Його колишня дружина та всі її родичі зробили його винуватим в тому, що сталося, і по теперішній час він не може нормально спілкуватися зі своєю дитиною.
При цьому вказував, що у зв'язку з незаконним кримінальним переслідуванням, звинувачення у кримінальному правопорушенні, яке він не скоював, більше шести років на нього «висить клеймо» корупціонера. З дня звільнення з посади та до теперішнього часу, а йому, звертає увагу, що вже майже 60 років, він не може знайти достойну роботу, вимушений заробляти на життя як прийдеться.
З 23.05.2017 та по теперішній час - це роки, які викреслені з його життя. Тому він як втратив роботу, до якої відносився сумлінно, на його кар'єрі «поставлено хрест», розпалася сім'я, погіршилися відносини з оточуючими, в свою 60 років він фактично залишився один.
Він був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачав значний час, сили та гроші, це відволікало його від звичайних занять, звичайного способу життя.
Зазначає, що пунктами 3 та 4 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати ней майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачами, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач вказує, що поза всяким сумнівом всі перераховані втрати немайнового характеру мали місце в зазначеному випадку. Незаконне затримання, незаконне повідомлення про підозру, незаконне обмеження конституційного права на вільне пересування внаслідок застосування запобіжного заходу, приниження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, якого він не вчиняв, тривалий арешт майна призвели до погіршення психологічного стану, порушення нормальних соціальних та життєвих зв'язків, внаслідок чого він змушений до теперішнього часу вживати додаткових зусиль для нової організації свого життя.
Такі незаконні дії відповідачів № 1 та № 2 порушили його життєві плани, установлений спосіб життя та фактично забрали в нього майже 6 років, бо весь цей час він тільки і займався, що доводив свою невинуватість. Отже, моральна шкода завдана йому, полягає у тому, що внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури йому були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, постійному нервуванні, соромі, приниженості, погіршення відносин з оточуючими, перед якими він повинен був виправдовуватись, що він не злочинець. В зв'язку з тривалим перебуванням під слідством та судом він до теперішнього часу не може налаштувати звичайний для себе ритм життя.
Враховуючи ступень негативного впливу на його життя та свідомість як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, факту постійного очікування покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, як того вимагала сторона обвинувачення, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які він переніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав, керуючи принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 2000000 грн. є достатнім та обґрунтованим.
Зважаючи на норми законодавства, ОСОБА_1 вважає повністю доведеним факт завдання йому моральної шкоди, оскільки факт завдання особі моральної шкоди через незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності презюмується законодавством. Таким чином, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки щодо нього постановлено виправдувальний вирок.
Крім того, враховуючи обставини справи, ті доводи, які викладені в позовній заяві, вважає, що розмір компенсації моральної шкоди за враженні майже 7 років його життя незаконними діями правоохоронних органів не може оцінюватися лише мінімально гарантованим розміром однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, а є набагато більшим.
Таким чином, вважає що розумним, справедливим та співмірним розміром компенсації моральної шкоди, яка повинна бути стягнена на його користь, є розмір який дорівнює 2000000 грн.
Окрім цього, враховуючи факт притягнення його до кримінальної відповідальності 30.05.2017 він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Гришиним О.М., а 30.10.2017 ще й адвокатом Трофимовим В.В.
Позивач вказує, що юридично не обізнаним та не знав яким чином та способом довести свою невинуватість і лише завдяки зусиллям адвокатів йому, в правовий спосіб, вдалось довести свою невинуватість у інкримінованому злочині. Оплату послуг адвоката під час досудового розслідування та в судах першої та апеляційної інстанціях здійснював він особисто.
За весь час розслідування та розгляду кримінального провадження ним було витрачено на оплату послуг адвоката 175000 грн (40000 грн участь захисника на досудовому розслідуванні, 135000 грн участь захисників у судах).
Таким чином, його витрати на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження склали 175000 грн.
Зазначені витрати для нього були вимушені та пов'язані з необхідністю отримання кваліфікованої правничої (правової) допомоги оскільки, як вище він зазначив, він юридично необізнаний та не зміг би самостійно належно здійснювати свій захист від безпідставного обвинувачення. Тому, вважає за необхідним стягнути з відповідачів понесені ним витрати на правничу допомогу. Всі кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури в розмірі 2000000 грн., в рахунок відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження в розмірі 175000 грн., а всього стягнути 2175000 грн.
Ухвалою судді від 08.08.2024 по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Представник відповідача 1 ГУНП в Запорізькій області, не погоджуючись із поданим позовом подав на адресу суду відзив, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування підстав для відмови зазначав, що позивачем не вірно вираховуваний загальний час перебування під слідством і судом, оскільки згідно матеріалів справи, позивачу пред'явлено підозру 22.05.2017, виправдувальний вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя винесено 02.07.2011, який набрав законної сили 13.04.2023 після перегляду справи Запорізьким апеляційним судом. Таким чином, загальний строк перебування позивача під слідством і судом складає 5 років 10 місяців 22 дні, що в грошовому виразі складає 426000 грн (60 місяців*7100=426000 грн.).
Позивачем, у порушення вимог ст.ст. 76, 81, 175 ЦПК України не наведено беззаперечних обставин та належних та допустимих доказів порушення його прав, а відповідно, як наслідок, і завдання йому моральної шкоди. Зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому саме полягає виникнення моральної шкоди у позивача. Позовна заява містить стандартні фрази, котрі жодним чином не відтворюють змін у індивідуальних психологічних особливостях позивача та не доводять виникнення у нього моральної шкоди та в чому саме вона полягає (при умові наявності такої).
ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2175000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, але не надав беззаперечних доказів, що обґрунтовують розмір позовних вимог. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльності) спричини страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що беззаперечно доводить наявність перерахованих у позові психоемоційних станів, що містили б будь-які медичні висновки та свідчили б про причинно-наслідковий зв'язок між його емоційним сприйняттям реальності та перебування позивача під кримінальним переслідуванням. Не довід що він звертався до спеціальних експертних установ щодо проведення психологічної експертизи.
Відповідач 1 вважає, що безпідставні твердження позивача щодо «незаконних дій працівників поліції» не знаходять свого підтвердження, ним не доведено, що незаконними діями ГУНП в Запорізькій області йому заподіяно будь-яку шкоду, оскільки жодних незаконних дій у відношенні позивача ГУНП вчинено не було. ГУНП в Запорізькій області вважає, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги, які не підкріплені належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами, що сам внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУНП в Запорізькій області позивачу була завдана моральна або матеріальна шкода, а зазначений позов заявлено не до тієї особи. Судом при винесенні рішення не зазначено чи усі загальні правові підстави цивільно-правової відповідальності було встановлено, а саме: шкода - яка, у чому полягає; протиправність дій заподіювача - конкретні дії ГУНП, які були визнані у встановленому законом порядку протиправними; причинний зв'язок між шкодою та діями посадової особи ГУНП - у чому полягало протиправність дій і яким чином вони завдали шкоду позивачу; вину ГУНП.
Відповідач 1 вважає, що в даному випадку факт незаконності дій ГУНП в Запорізькій області на момент ініціювання спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування - відповідними рішеннями суду, яке має приюдиційне значення при розгляді справи про відшкодування шкоди. При цьому, зазначає, що дії ГУНП в Запорізькій області в установленому законом порядку незаконними не визнавались. Обґрунтування позивачем моральної шкоди ґрунтується лише на його поясненнях та особистих ствердженнях, що не може бути доказом у справі. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивачів. Тобто, вимоги позивача не мають обґрунтованого підтвердження і не підкріплені належними доказами. Позовна заява не містить фактичних даних, які б свідчили про негативні наслідки вказаних подій, які вплинули на зміну звичайного образу життя позивача.
Щодо вимог про відшкодування судових витрат та витрат на правничу допомогу в цій справі, то представником позивача до матеріалів позовної заяви не долучено документів, які визначені чинним законодавством та підтверджують правові підстави для здійснення розподілу судових витрат (заяви про попередній розрахунок судових витрат представником позивача).
Тому, відповідач 1 вважає, що позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в розмірі 2000000 та 175 тис. грн. витрат на правову допомогу в цій справі не підлягає задоволенню.
Крім того, представником відповідача 2 Запорізької обласної прокуратури також було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 зазначив, що заступником начальника відділу СУ ГУНП в запорізькій області 15.09.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016080000000252 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У подальшому, 23.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2017 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2017 із можливість внесення застави у розмірі 480000 грн., яку було внесено 29.05.2017. Крім того, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади завідувача кладовища «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» строком до 24.07.2017, яке неодноразово продовжувалось ухвалами суду. За результатами досудового слідства 29.12.2017 обвинувальний акт спрямовано до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для розгляду по суті. Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.04.2023 у справі № 333/7735/17, серед іншого, виправдано ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.03.2024 закрито касаційне провадження у справі у зв'язку із відмовою прокурора від скарги.
Таким чином, загалом ОСОБА_1 перебував під судом та слідством у період з 23.05.2017 по 13.04.2023, що загалом становить 70 місяців та 21 день.
З 01.01.2024, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», змінилося правове регулювання визначення розміру мінімальної заробітної плати. Зокрема, в загальному випадку такий розмір встановлений у 7100 грн (з 01.01.2024) та 8000 грн (з 01.04.2024), але окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн. Таким чином, виходячи з положень ст. 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди, який гарантовано Законом ОСОБА_1 складає 113120 грн., що розраховано наступним чином: 70 місяців*1600 грн.+1600:30*21 день.
На думку відповідача 2, відсутні підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . Вказує, що у позовній заяві зазначені загальні фрази щодо страждань позивача, які людина в будь-якому випадку зазнає у разі її притягнення до кримінальної відповідальності. До позовної заяви не додано доказів, що могли б слугувати підставою для стягнення з Держави на користь позивача більшого розміру відшкодування, аніж визначеного Законом - мінімального. Враховуючи те, що позивачем та його представником не наведено обґрунтованих доводів та не долучено належних та допустимих доказів про необхідність та законність збільшення більш ніж у 15 разів розміру мінімальної заробітної плати для розрахунку моральної шкоди, а тому є підстави для відмови у задоволенні вимог в розмірі заявленого позивачем. Крім того, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України судові витрати у сумі 175000 грн., понесені ним у кримінальному провадженні. На підтвердження вказаних витрат надано договір про надання правової допомоги від 30.05.2017, укладений між позивачем та адвокатом Гришиним О.М., додаткову угоду від 31.05.2017, розрахунок суми гонорару, яким визначено ціну за послуги адвоката та констатовано сплату позивачем адвокату авансу у розмірі 40000 грн., акт виконаних робіт від 30.05.2017 № 1, відповідно до якого адвокат надав послуги, а позивач сплатив гонорар у розмірі 149000 грн. Окрім того, до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 30.10.2017, укладений між позивачем та адвокатом Трофімовим В.В., додаткову угоду від 30.10.2017 № 1, угоду про зміну сторони зобов'язання від 10.12.2018, акт виконаних робіт від 08.03.2024, згідно з яким адвокат надав послуги на суму 26000 грн., а позивач їх сплатив. В акті виконаних робіт від 17.04.2017 зазначено про участь в 51 судовому засіданні, у акті виконаних робіт від 08.03.2024 вказано про участь у 11 судових засідань, однак до позовної заяви не долучено доказів підтверджуючих кількість судових засідань, які відбулися при розгляді судом кримінального провадження. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу та засади змагальності сторін, вказані обставини є непідтвердженими належними та допустимими доказами.
Таким чином, відповідач 2 Запорізька обласна прокуратура, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу в рамках кримінального провадження у заявленому розмірі не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідачем 3 Державною казначейською службою України також було направлено до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що у позивача відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що суттєві моральні страждання, про які позивачем зазначено у позовній заяві (погіршення стосунків з оточуючими, негативні зміни в емоційному стані) є лише припущенням та загальними фразами, оскільки підтверджуючих доказів за нормою ст. 81 ЦПК України позивачем не надано; те що визначений у позовній заяві розмір моральної шкоди значно перевищує гарантований законом мінімальний розмір відшкодування (1600 грн).
Також заперечуючи проти позову зазначав, що вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди (витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді кримінальної справи) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з недотримання порядку відшкодування матеріальної шкоди, передбаченого Законом України № 266/94-ВР та положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за № 106/1131. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України розмір відшкодовуваної матеріальної шкоди, в місячний термін з дня звернення громадянина, визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Позивач не звертався до відповідних державних органів для визначення розміру матеріальної шкоди, підстав для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
З урахуванням зазначеного, згідно відзиву відповідача 3, позовні вимоги не можуть задоволенні у зв'язку з їх неналежним обґрунтуванням, а стягнення заявленої до відшкодування суми може призвести до економічно необґрунтованих збитків Державного бюджету України. Просив винести судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.09.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили про його задоволення. Представник позивача наголошує суду, що внаслідок незаконних затримання, повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, пред'явлення обвинувачення, позивач перебував під слідством та судом з 23.05.2017 по 13.04.2023, тобто 5 років 10 місяців 22 дні. З набранням законної сили виправдувального вироку у нього виникло право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди яка завдана незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування та прокуратури внаслідок незаконного затримання, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного відсторонення від посади. Завдяки штучно створеній кримінальній справі, ОСОБА_1 втратив все до чого прагнув: керівну посаду, перспективи кар'єрного зросту, ділову репутацію, належний та стабільний дохід, дружину, відношення оточуючих. В січні 2025 позивачу буде 60 років і весь час перебування під слідством та судом це роки, які викрадені з його життя завдяки незаконними діями правоохоронних органів. І вже не вистачить ані часу, ані зусиль, щоб відновити попередній стан його життя, та і сама можливість такого відновлення відсутня. Отже, вирішуючи розмір моральних втрат, сторона позивача вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно здійснити у розмірі більшому, ніж мінімально визначений законом, з огляду, зокрема, на значну тривалість кримінального переслідування та ті невиправні зміни, які відбулись у житті ОСОБА_1 . При цьому, задоволення позовних вимог в повному обсязі буде відповідати принципам розумності, справедливості, співмірності та забезпечить позивачу відшкодування завданої морально шкоди у розмірі, який є співмірний з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставин справи. Щодо відшкодування матеріальної шкоди (витрат на правничу допомогу, наголошує, що позивач має на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону (п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР). Відшкодування суми, сплаченої громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР). Звертає увагу на Постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 по справі № 727/4597/19, та вважає, що позивачем надані всі необхідні документи на підтвердження понесених ним витрат, пов'язаних з надання правничої допомоги в розмірі 175000 грн.
Представники відповідачів ГУНП в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України у судовому засіданні просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав, вказаних у поданих відзивах на позов.
Заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, судом встановлено, що 06.01.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080000000003 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження, 22.05.202017 ОСОБА_11 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та 23.05.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2017 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2017 із можливість внесення застави у розмірі 480000 грн., яку було внесено 29.05.2017.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2017 ОСОБА_1 відсторонено від посади завідувача кладовища «Південне» СКП «Запорізька ритуальна служба» строком до 24.07.2017.
В подальшому, вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.04.2023 у справі № 333/7735/17, ОСОБА_1 та інших, було визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.03.2024 касаційне провадження у справі закрито, у зв'язку із відмовою прокурора ОСОБА_12 від касаційної скарги на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13.04.2023 відносно ОСОБА_1 та інших.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 532 КПК України, вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Враховуючи наведене, особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 23.05.2017 - з дати вручення підозри , по 13.04.2023 - дати набрання законної сили ухвалою апеляційного суду, якою вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2021, залишено без змін, що загалом складає 70 місяців та 22 дні.
Отже, період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становить не 70 місяців 21 днів, як вважає відповідач 2 Запорізька обласна прокуратура. Період з 23.05.2017 року до 13.04.2023, згідно калькулятору днів між двома датами становить - 70 місяців 22 дні.
Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, приходить до висновку, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 70 місяців і 22 дня, а саме з 23.05.2017 по 13.04.2023, що є підставою для відшкодування на його користь моральної шкоди.
Крім того, з наданих позивачем копії документів убачається, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 з 17.02.2017, від якого у них народився син, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.09.2023, ухваленого за позовом ОСОБА_6 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано з підстав розпаду сім'ї. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , 22.06.2023 йому було встановлено порядок побачень з дитиною ОСОБА_13 , 22.10.2018 на підставі розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 201р від 22.06.2023 «Про встановлення ОСОБА_1 порядку побачень з дитиною - ОСОБА_14 , 2018 р.н.».
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Статтею 3 Закону презюмується право особи на відшкодування моральної шкоди. При цьому, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Стаття 13 Закону не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень, з 01.01.2024 визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн.
Суд звертає увагу, що ані Бюджетним кодексом України, ані Кодексом законів про працю України, ані Законом України «Про оплату праці», ані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Крім того, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 28.08.2020 № 10-р/2020 неодноразово наголошував на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі, оскільки діє спеціальний Закон, норми якого на час вирішення справи не змінювалися.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Мінімальний розмір моральної шкоди у зв'язку з безпідставним перебуванням особи під слідством і судом повинен розраховуватися із розрахунку мінімальної заробітної на час ухвалення судового рішення, йдеться також у висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.08.2021 у справі № 401/2949/19.
Отже, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).
Отже мінімальний законодавчо визначений розмір моральної шкоди становить:
8000 грн * 70 місяців = 560000 грн.
8000 грн / 30 календарних днів *22 днів = 5866,66 грн.
560 грн + 5866 грн = 565866,66 грн.
Так, перебування позивача під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його психологічний стан. Протягом цього періоду позивач був у постійному психологічному напруженні, що завдавало йому душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відносно нього зі сторони правоохоронної системи.
Він втратив керівну посаду, перспективи кар'єрного зросту, ділову репутацію, належний та стабільний дохід, втратив життєві зв'язків, родину, довірливі та люблячі стосунки з членами родини, оточуючими, постійно пояснював оточенню зміст подій і процесів, учасником яких він став, захищавсь від пред'явленого обвинувачення тощо, був вимушений приймати участь у слідчих та судових діях, в ході досудового розслідування щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід, його було відсторонено від посади, проводилися обшуки за місцем його роботи та проживання, накладався арешт на його майно, що не могло не відбитися руйнівно на оцінці соціальних та моральних цінностей особи.
Крім того, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, підривом репутації тощо.
При цьому, посилання відповідачів на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно зі частинами третьою, четвертою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд, встановивши правову природу заявленого позову, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, враховуючи встановлені судом обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (5 років 10 місяці 22 днів), наявність запобіжного заходу, відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, та негативні наслідки, які настали для нього та його сім'ї у зв'язку із порушенням прав позивача, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір морального відшкодування саме заявлений у позові у сумі 2000000 грн., що підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача, який визначений з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.
Визначаючи розмір моральної шкоди саме у такому розмірі, який перевищує гарантований законодавством України мінімальний розмір шкоди станом на 2024 рік, суд, виходив з вимог виваженості та поміркованості, водночас, врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та не призведе до його збагачення.
При цьому, доводи представника відповідача ГУНП в Запорізькій області на те, що протиправності дій органів досудового слідства під час перебування позивача під слідством не доведено, унаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у ОСОБА_1 не виникло є безпідставні, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) дійшла висновків, що оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідачі не спростували доводів позивача.
Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 (далі Положення).
Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Тобто, позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.
Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).
При цьому, передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №750/958/20 (провадження № 61-12600св21).
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від16.04.2020 у справі № 727/4597/19 колегією суддів зроблено висновки, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року№ 148, оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
На підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні позивач надав договір про надання юридичної допомоги від 30.05.2017, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гришиним О.М., Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 30.05.2017, розрахунок суми гонорару, відповідно до якого клієнтом 31.05.2017 проведено авансом оплату в розмірі 40000 грн. в рахунок гонорару за надання правової допомоги під час стадії досудового розслідування, Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 30.05.2017 від 17.04.2017, із зазначенням переліку послуг адвоката та їх вартості, на суму 149000 грн., який підтверджує факт надання правової допомоги та сплачений гонорар за її надання, а також відсутність претензій один до одного з приводу наданої правової допомоги та отриманого гонорару, договір про надання юридичної допомоги від 30.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Трофимовим В.В., Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 30.10.2017, Угоду про заміну сторони зобов'язання від 10.12.2018, Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 30.10.2017 від 08.03.2024, на суму 26000 грн, із зазначенням переліку послуг адвоката та їх вартості, відповідно до якого підтверджується факт надання правової допомоги та сплачений гонорар за її надання, а також відсутність претензій Бюро та Клієнта з приводу наданої правової допомоги та отриманого гонорару. Загальна сума доведених витрат на послуги адвоката у кримінальному провадженні становить 17500,00 грн та підлягає стягненню на користь позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню.
Питання судових витрат у вигляді судового збору вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України, та судовий збір, що становить 15140,00 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись 4, 12, 13, 76- 78, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі адвоката Трофимова Віктора Володимировича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури в розмірі 2000000 (два мільйони) грн., та в рахунок відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в рамках кримінального провадження в розмірі 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі: 1. Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, б. 29, код ЄДРПОУ 40108688;
2. Запорізька обласна прокуратура, адреса: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, б. 29А, код ЄДРПОУ 02909973;
3. Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21.11.2024.
Повний текст рішення виготовлено 25.11.2024.
Суддя В.О. Макаров