1Справа № 335/5389/24 2/335/2255/2024
22 листопада 2024 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючої судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 2475794 в розмірі 15447,50 грн,, з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;10447,50 грн. - сума заборгованості за процентами; за Договором позики № 77446319 в розмірі 31534,54 гри., з яких: 10408,13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21126,41 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 46 982,04 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16 жовтня 2021р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2475794.
19.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19102023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру божників ввід 19.10.2023 до Договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 15447.50 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10447.50 грн. - сума заборгованості за процентами.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
Крім того, 01 жовтня 2021р. між ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики № 77446319 .
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» и ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІя «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Позивач укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 31534.54 грн., з яких:10408.13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21126.41 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
Ухвалою судді від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
09.09.2024 представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що відповідач кредитний договір у будь-якому вигляді, зокрема, в електронному вигляді, ані з ТОВ"ФК "ЄАПБ", ані з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ані з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не укладав та не підписував, жодних електронних повідомлень (смс) з одноразовим ідентифікатором не отримував, та, тим паче, не вводив ні в якому особистому кабінеті. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що саме відповідачу на його номер мобільного телефону надсилався одноразовий ідентифікатор, і, що саме відповідач його отримав та ввів в особистому кабінеті. У вказаних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем кредиту, а також ознайомлення ним з усіма умовами договору, та прийняття ним умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2475794 від 16.10.2021 р.
Також позивачем не надано жодних доказів перерахування суми кредиту на рахунок позивачу та зарахування кредитних коштів на рахунок позивача. Також позивачем не надано жодних доказів підписання договору і додатку № 1 до нього саме відповідачем.
Крім того, позивачем застосовано процентну ставку 1,99 % за більший період, аніж зазначений в межах строку кредитування - 15 днів. Отже, позивач після вказаного 15-ти денного строку продовжував нараховувати заборгованість по 1,99% за кожен день прострочення заборгованості, замість нарахування 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України або фіксованого і незмінного розміру 1500,00 грн. Окрім того, в п.2.1 договору не зазначено повністю реквізити платіжної картки на яку, начебто, було перераховано кредитні кошти. Тобто, достовірно невідомо, кому належить зазначена картка і чи було перераховано та зараховано на неї кредитні кошти.
Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.04.2023 р., довідки № 1057 від 12.10.2023 р. відповідач перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_2 з 15.02.2022 р. на посаді солдата. Враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем позовні вимоги про стягнення з нього несплачених процентів за договором позики № 77446319 в розмірі 21126,41 грн. та несплачених процентів за кредитним договором № 2475794 у розмірі 10447,50 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.
З огляду на вказане просить суд відмовити у позові, стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до відхилених вимог.
11.09.2024 року від позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє доводи відзиву і просить позов задовольнити у повному обсязі, а також заявлено клопотання про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу.
13.09.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно до яких відповідач підтримав свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду 26.09.2024 року задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.10.2021 по 16.10.2021 року.
28.10.2024 року до суду надійшла АТ «Універсал Банк» інформація щодо руху коштів по банківській картці ОСОБА_2 № НОМЕР_3 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 року.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з'явився, у позові просив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Представник відповідача - адвокат Тивоненко Д.Р. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує на підставах, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір-домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором-дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2021р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики № 77446319, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 11386 грн. строком на 15 днів, з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % на добу.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредит ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (п. п. 5.2. Кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з п. 4 договору позики, обчислення нарахування процентів за цим Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за позикою за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.
Згідно графіку розрахунків визначено суму кредиту у розмірі 11386 грн. та проценти за користування кредитом у розмірі 3 398,72 грн.
У договорі містяться «Реквізити та підписи сторін» у графі «Клієнт» містяться персональні дані ОСОБА_2 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса місця реєстрації, номери телефону, адреса електронної пошти, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Договір позики № 77446319 від 01.10.2021 був підписаний Відповідачем за допомогоюелектронного підпису одноразовим ідентифікатором z8VMFJ255O проставлений ОСОБА_2 . Вказана інформація викладена у реквізитах вищезазначеного договору.
Таким чином для укладання договору № 2475794 від 16.10.2021 Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір були б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору.
При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавався недійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін, а факт отримання кредитних коштів підтверджується правочином, який у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.
Згідно наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 26.09.2024 року інформації щодо руху коштів по банківській картці ОСОБА_2 № НОМЕР_3 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 року, встановлено, що на рахунок відповідача 01.10.2021 року о 13:24 зараховано грошові кошти у розмірі 11386 грн., чим доведено отримання суми позики відповідачем за умовами договору позики № 77446319 від 01.10.2024 року, а відтак доводи відзиву щодо неотримання позики судом відхиляються.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» и ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІя «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Позивач укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 31534.54 грн., з яких: 10408.13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21126.41 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
За вказаних обставин судом встановлено, що відповідачем отримано кошти в сумі 11386 грн., які останнім не повернуті в сумі 10408,13 грн., право вимоги на які набуті ТОВ «ФК «ЄАПБ», а тому кошти у розмірі 10408,13 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло права стягнення.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним 01.10.2021 року з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 77446319 з 17.10.2021 року по 31.03.2024 року задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики, дана фінансова установа надала позичальнику суми позики, а останній зобов'язувався повернути надану позики у повному обсязі до 16.10.2021 року. Доказів погодження інших строків нарахування процентів за договором № 77446319 від 01.10.2021 року суду не надано.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування за договором, укладеним 01.10.2021 року з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 77446319 до 16.10.2021 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/17048/17.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавців відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступника ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 17.10.2021 року по 31.03.2024 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що 16 жовтня 2021р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2475794, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
На умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000,00 грн. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 15 днів.
Згідно з п. 1.4.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується:у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки;у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору;у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору.
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п.2.1 договору).
Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту (п.4.2.1 договору).
Відповідно до п. 4.2.2 договору клієнт, підписуючи цей договір дає згоду на його автопролонгацію, продовження дії договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п. 1.3., п. 4.1.5. договору) ще на 15 днів.
Сторони погодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п. 1.5.1 договору (п. 4.2.3 договору).
Загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. Тобто якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та вплати нарахованих процентів є таким, що настав (п. 4.2.5 договору).
Згідно з п. 4.2.7 договору, у кожному випадку пролонгації/автопролонгації сума несплачених клієнтом процентів за користування кредитом, нарахованих в період строку кредиту та в період продовженого строку (п. 1.3, п. 4.1.5, п. 4.2.2 договору), є простроченою та підлягає сплаті/зарахування у першу чергу, а товариство має право на стягнення таких прострочених процентів, у тому числі у примусовому порядку.
У розділі 11 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Клієнт» містяться персональні дані ОСОБА_2 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса місця реєстрації, номери телефону, адреса електронної пошти, контактні дані третьої особи, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності «Х430», проставлений ОСОБА_2 16.10.2021 о 10:55:51.
Відповідно до відповіді вих№251-2702 від 27.02.2024 повідомлено ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до договору про переказ коштів від 12.03.2019 16.10.2021 о 10:57:04 було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 5022,50 грн. маска карти НОМЕР_4 , призначення платежу зарахування 5000 грн. на карту НОМЕР_4 .
Згідно наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 26.09.2024 року інформації щодо руху коштів по банківській картці ОСОБА_2 № НОМЕР_3 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 року, встановлено, що на рахунок відповідача 16.10.2021 року о 10:57 зараховано грошові кошти у розмірі 5000 грн., чим доведено отримання суми позики відповідачем за умовами договору позики № 2475794 від 16.10.2024 року, а відтак доводи відповідача щодо неотримання кредитних коштів не заслуговують на увагу.
31.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору №2475794 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк 15 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 16.11.2021 (п. 3.1 додаткового договору).
Згідно з п. 3.2 додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1 цього додаткового договору: 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: 6492,5 грн. (п. 3.4 Додаткового договору).
У розділі 8 договору «Підписи сторін» у графі «Клієнт» містяться персональні дані ОСОБА_2 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса місця реєстрації, номери телефону, адреса електронної пошти, контактні дані третьої особи, а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності «А753», проставлений ОСОБА_2 31.10.2021 о 18:18:13.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору та додаткового договору до нього слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредитором та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що договір №2475794 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.10.2021 та додатковий договір до нього від 31.10.2021 укладені у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 договору визначено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
19.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19102023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Перелік боржників, підстави виникнення грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19102023 від 19.10.2023, ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників, після чого від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до реєстру божників від 19.10.2023 до Договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 15447.50 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10447.50 грн. - сума заборгованості за процентами.
Досліджені докази підтверджують, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором №2475794 від 16.10.2021.
За вказаних обставин судом встановлено, що відповідачем отримано кошти в сумі 5000,00 грн., які відповідачем не повернуті, а тому кошти у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло права стягнення.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором, укладеним 16.10.2021 року з ТОВ «Лінеура Україна» №2475794 з 17.11.2021 року по 31.03.2024 року задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем кредитного договору дана фінансова установа надала позичальнику суми позики, а останній зобов'язувався повернути надану позики у повному обсязі з урахуванням додаткового договору до 16.11.2021 року. Доказів погодження інших строків нарахування процентів за договором №2475794 від 16.10.2021 року суду не надано.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування за договором, укладеним 16.11.2021 року №2475794 від 16.10.2021, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/17048/17.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчать про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавців відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступника ТОВ «Лінеура Україна», вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 16.11.2021 року по 31.03.2024 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12, оскільки відповідач умови за вказаними кредитними договорами належним чином не виконував, право вимоги за цими договорами перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2475794 в розмірі 7985,00 грн,, з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2985,00 грн. - сума заборгованості за процентами; за Договором позики № 77446319 в розмірі 13806,85 грн., з яких: 10408,13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3398,72 грн. - сума заборгованості за процентами. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 21791,85 грн.
З огляду на ті обставини, що проценти за договорами, які підлягають стягненню з відповідача нараховані до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» № 2459-IX від 27.07.2022 року (жовтень -листопад 2021р.) підстав для звільнення від їх сплати відповідача, який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.04.2023 р., довідки № 1057 від 12.10.2023 р. перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_2 з 15.02.2022 р., судом не встановлено.
Вищевказані електронні договори укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договори між ОСОБА_2 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не були би укладені, а отримані на рахунок відповідача кредитні кошти свідчать про укладення договорів та отримання грошових коштів у позику. Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договори були б не укладеними, що в свою чергу підтверджує укладання вказаних договорів в електронній формі.
Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначених договорів.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано і не представлено суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, хоча будучи власником карткового рахунку він мав можливість в обґрунтування доводів відзиву долучити до матеріалів справи виписку про рух коштів за рахунком відповідача у періоди укладення договору, чого ним зроблено не було, а вказана інформація витребовувалася судом за клопотанням позивача.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами і взяті на себе зобов'язання останній не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
При цьому вказані договори та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позивні вимоги Позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, Відповідачем не надано.
Окрім того, відповідач не погоджуючись з відповідними розрахунками заборгованості за вищезазначеними договорами, контррозрахунок суду не надав, як і не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги, або доказів погашення заборгованості за договорами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
При вирішенні спору по суті суд враховує вимоги ст.ст.12,81ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків ,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1404,38 грн. (46,38% від задоволених позовних вимог) виходячи з розрахунку: 21791,85 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3028,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 46985,04 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні просив вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу отриману ОСОБА_2 від адвоката Тивоненка Д.Р., загальний розмір яких складає за актом надання послуг №1 - 12000 грн.
Від представника «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» у відповіді на відзив надійшло заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заперечень представник позивача зазначив, що заявлена вартість виконаних робіт з огляду на малозначність справи, яка була розглянута в спрощеному провадженні, та її складність, є неспівмірною, оскільки термін виконання робіт щодо усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, оформлення і складання відзиву на позовну заяву протягом 4 годин значно завищено, тому вартість робіт не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторін. На думку представника ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.137 ЦПК України,витрати, пов'язані зправничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1).За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому окрім заперечень позовних вимог, зазначено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29000 грн.
Як доказ понесених витрат на надання професійної правничої допомоги, представником відповідача долучено: договір про надання правової допомоги від 26.08.2024 року №26/08, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Тивоненком Д.Р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії АР №1194388, перелік та вартість послуг за договором від 07.09.2024 року на загальну суму 29000 грн., акт №1 від 05.09.2024 року надання послуг до Договору №26/08 від 26.08.2024 року про надання правової допомоги на загальну суму 12000 грн.
Дослідивши надані адвокатом Тивоненком Д.Р. документи, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі«East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18)та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).Крім того, саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року, винесеній за результатами розгляду справи №178/1522/18.
Разом з тим, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному відповідачем розмірі у сумі 12000 грн., адже судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони, і такий розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу відповідача за первісним позовом пропорційно до розміру відхилених позовних вимог -
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі не є спором значної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Написання відзиву у даному спорі для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Позивач заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав не співмірності витрат та виконав обов'язок доведення не співмірності витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти, ціну позову та виконану адвокатом роботу, враховуючи, що пропорційно до розміру відхилених вимог розмір заявлених витрат становить 6434,40 грн.(53,62%), суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133,137,141, 247, 258-259, 263-265, ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_6 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 2475794 від 16.10.2021 в розмірі 7985,00 грн, з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2985,00 грн. - сума заборгованості за процентами; за Договором позики № 77446319 від 01.10.2021 в розмірі 13806,85 грн., з яких: 10408,13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3398,72 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_6 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 1404 грн. 38 коп.
Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_6 у АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 витрати на правничу допомогу 4000,00 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду .
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 25.11.2024 року.
Суддя: Ю.В. Апаллонова