Дата документу 06.11.2024
Справа № 334/7579/24
Провадження № 2/334/2959/24
06 листопада 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
за участю: позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
встановив:
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30 559,03 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя (виконавчий лист № 334/7287/19 від 18.03.2020) відповідач повинен був сплачувати аліменти утримання ОСОБА_3 до її повноліття, але протягом усього часу не належним чином сплачував їх у зв'язку із чим утворилася заборгованість. Відповідач не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, зобов'язаний та має можливість утримувати свою дитину, заборгованість виникла з його вини. Вважає, що має право стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату аліментів. Сукупний розмір аліментів на дитину складає 30 559,03 гривень. Сума пені за несплачені аліменти на утримання дитини складає 218 993,47 гривні. Оскільки пеня не має перевищувати суму заборгованості по аліментам, тому розмір пені складає 30 559,03 гривень.
Відповідач подав письмові пояснення, які суд бере до уваги як відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що вважає необхідним врахувати ту обставину, що у зв'язку з поширенням хвороби SARS-CoV-2, починаючи з лютого 2020 року по липень 2023 рік він зі спільними з позивачкою дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимушені були виїхати за місто та постійно проживали у його матері за адресою: АДРЕСА_1 , діти знаходилися на його утриманні. У вказаний період жодних витрат на утримання дітей позивачка не несла, матеріально не допомагала, зловживала своїми правами, продовжувала вимагати з нього сплачувати аліменти. Ним постійно сплачуються додаткові витрати на навчання дітей, з січня 2023 року ним сплачено 29 105 гривень, позивачка робити це відмовляється. Також він несе витрати на придбання одягу, засобів зв'язку та інше. Стягнення пені можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. Ним регулярно сплачуються аліменти на утримання доньки. Враховуючи те, що на виконанні Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя перебуває декілька виконавчих листів про стягнення з нього аліментів на утримання позивачки, саме державний виконавець визначає на який з виконавчих листів віднести ту чи іншу суму, наприклад: у січні 2024 року платіж за виконавчим листом № 334/7287/19 склав 2 351,78 гривня, ним сплачено 3 890 гривень, державним виконавцем віднесено на виконавчий лист аліменти в сумі 1 945,30 гривень, у квітні 2024 року платіж за вказаним виконавчим листом склав 2 351,78 гривня, ним сплачено 3 879 гривень, державним виконавцем віднесено 1 969,80 гривень, у серпні 2024 року платіж за вказаним виконавчим листом склав 2 351,78 гривня, ним сплачено 3 136 гривень, державним виконавцем віднесено 1 568 гривень. Звернення позивачки до суду з позовом про стягнення з нього пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності та є зловживанням позивачкою своїми суб'єктивним правом.
Позивачка подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що зазначені у письмових поясненнях відповідача обставини не відповідають дійсності та не є підставами для звільнення його від сплати пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини. З поширенням хвороби COVID-2019 її спільне проживання з дітьми не змінилося. Діти прописані разом із нею та проживали з лютого 2020 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час працювали дитячі садки і шкоди, куди ходили діти. У 2021 році донька почала відвідувати школу по очній формі навчання, що суперечить показами відповідача про спільне проживання його та дітей в селі за містом. Для адаптації доньки у школі брала відпустку, особисто водила її до школи і забирала. Після закінчення відпустки діти самостійно ходили до школи, доньку забирала з групи продовженого дня. Возила доньку до басейну. Ніколи не перешкоджала відповідачу спілкуванню з дітьми. Відвідування дітьми бабусі за адресою: АДРЕСА_1 не має значення для справи. Заяву для сплати аліментів відповідачем подала ще у 2010 році, перебуваючи із ним у шлюбі, оскільки він не міг нести відповідальність по утриманню сина. У 2019 році зустрічалася в суді з відповідачем з приводу нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів, де відповідач також спирався на перебування дітей у його батьків в селі. Таким чином перебуваючи тривалий час з дітьми в селі «на повному його утриманні» відповідач обов'язково скористався частиною другою статті 197 СК України згідно якої суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у зв'язку із наявністю хвороби або іншою обставиною за його позовом. Але таких дій відповідач не здійснював. Відповідач не лише не несе відповідальність за своїх дітей, він собі не може дати раду. На ім'я відповідача відкрито виконавчі провадження на користь ДВС, УПП, податкових органів, цивільних осіб, борг за якими складає 189 000 гривень. Проживаючи із матір'ю в селі відповідач знаходився на її утриманні, про що свідчить заборгованість по його квартирі АДРЕСА_3 близько 80 000 гривень, яку він здавав в оренду. Самостійно займалася утриманням дітей, забезпечувала їх рівень життя, незважаючи на регулярну заборгованість по аліментам. Витрати на збори доньки у школу несла самостійно, проте на святкову лінійку до дитини з'явився. Всі витрати по навчанню несе самостійно. За цей час донька ходила в приватну художню школу, підготовчі курси до школи «Вогник», гімнастику, танці, за що також сплачувала вона. В серпні 2020 року на протязі трьох тижнів, коли як стверджує відповідач він разом із дітьми проживав у селі, вона з донькою приймали участь у дитячому конкурсі краси «Mini-miss baby», витрати за яку також несла вона. Кожного року намагалася вивозити дітей на оздоровлення на море, до аквапарку, на Західну Україну, Київ, Львів, Дніпро. В цей період відповідач возив дітей на ставок, бо головний його пріоритет у вихованні дітей - це мінімальні витрати. Сплата курсів англійської мови це є додаткові витрати на дитину. Вважає безглуздим надання суду квитанцій по сплаті за навчання сина, оскільки даний позов стосується нарахування пені по заборгованості по аліментам на утримання доньки, а позов по нарахуванню пені по заборгованості по аліментам на утримання сина знаходиться у іншого судді. Не знаходять свого підтвердження твердження відповідача про регулярну та своєчасну сплату аліментів на утримання доньки. Відповідач порушує терміни сплати аліментів, а іноді взагалі забуває за них на декілька місяців. Коли виконавча служба наклала на відповідача заборону на керування транспортними засобами, останній надав «липову» довідку, яку сам підписав під іншою своєю посадою - директором, зазначив, що він є водієм для зняття заборони. Надані відповідачем квитанції вже враховані в розрахунок заборгованості, на основі якого зроблено розрахунок пені, про що відомо відповідачу. В липні 2024 року відповідач шантажуючи та погрожуючи, запропонував відмовитися від усіх боргів по аліментам і неустойці у зв'язку із чим написала заяву до поліції та звернулася до суду для нарахування пені на його заборгованість по аліментам.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.09.2024 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судовому засіданні просила задовольнити позов, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням обставин, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.12.2014. Батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2020 державним виконавцем відкрите виконавче провадження № 61678053 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 334/7287/19, виданого Ленінським районним судом міста Запоріжжя 18.03.2020 про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 11.09.2024 у виконавчому провадженні № 61678953 відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом у справі № 334/7287/19, виданого Ленінським районним судом міста Запоріжжя 18.03.2020 про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в сумі 26 704,03 гривні станом на 01.09.2024.
Згідно з платіжними інструкціями від 28.11.2022, 23.12.2022, 27.01.2023, 24.02.2023, 24.04.2023, 01.09.2023, 11.09.2023, 22.01.2024, 15.02.2024, 19.03.2024, 16.04.2024, 20.05.2024 відповідачем сплачено ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 9 520 гривень за навчання та освітні послуги ОСОБА_3 .
Відповідно до платіжних квитанцій від 09.01.2024, 24.01.2024, 02.04.2024, 04.04.2024, 16.04.2024, 26.04.2024 07.08.2024 відповідачем сплачені позивачці аліменти в сумі 10 916,20 гривень,
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26.10.2020 у справі № 334/7332/19 з відповідача на користь позивачки стягнута неустойка за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 68 083,47 гривні.
Згідно з довідкою Запорізького колегіуму «Елінт» Запорізької міської ради Запорізької області від 04.11.2024 № 01-21/706 ОСОБА_3 дійсно навчається у Запорізькому колегіуму «Елінт» Запорізької міської ради Запорізької області з 01.09.2021 до теперішнього часу, форма навчання з 01.09.2021 до 22.02.2022 - очна (денна), форма навчання з 22.02.2022 до 01.09.2024 - дистанційна, форма навчання з 01.09.2024 по теперішній час - змішана: очна та за технологіями дистанційного навчання.
Відповідно до результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 14.10.2024 щодо відповідача ОСОБА_2 відкриті шість виконавчих проваджень, у трьох з яких стягувачем є позивачка ОСОБА_1 .
Згідно з Довідкою від 29.07.2022 № 0000-000003 ОСОБА_2 працює в ТОВ «ПРОМТЕХСНАБ» з 23.07.2020 та обіймає посаду водія. З 01.02.2022 до 29.07.2022 його дохід склав 7 600 гривень.
Відповідно до виписок з карткового рахунку ОСОБА_1 нею сплачені кошти за курси англійської мови та відвідування басейну ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України, наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Таким чином відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, предметом якого є стягнення з відповідача на її користь пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30 559,03 гривень.
Проте докази стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також існування заборгованості зі сплати таких аліментів позивачкою не подано.
Додані до позовної заяви докази на підтвердження вказаних обставин - постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2020, розрахунок заборгованості від 11.09.2024 у виконавчому провадженні № 61678953, не стосуються предмету доказування у цій справі, а стосуються стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання іншої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також існування заборгованості зі сплати таких аліментів. Однак вказані докази відповідно до статті 77 ЦПК України не є належними доказами в цій справі, оскільки не стосуються предмета доказування.
Також не стосуються предмета доказування в цій справі та не є належними доказами:
- платіжні інструкції від 23.11.2022, 10.12.2022, 23.12.2022, 21.01.2023, 27.01.2023, 10.02.2023, 23.02.2023, 24.02.2023, 04.03.2023, 01.04.2023, 13.05.2023, 02.06.2023, 15.07.2023, 16.10.2023, 22.11.2023, 29.11.2023, 18.12.2023, 20.12.2023, 22.01.2024, 15.02.2024, 02.04.2024, про оплату відповідачем освітніх послуг та курсів, наданих ОСОБА_7 ,
- квитанції від 09.01.2024, 24.01.2024, 02.04.2024, 04.04.2024, 16.04.2024, 26.04.2024 07.08.2024 про сплату ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 в сумі 10 916,20 гривень, які не містять відомостей про те, що вказані аліменти були сплачені саме на утримання доньки ОСОБА_3 ,
- рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26.10.2020 у справі № 334/7232/19, яким з відповідача на користь позивачки стягнута неустойка за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 68 083,47 гривні,
- скріншот листування в мессенджері «Viber», які не містять інформації щодо осіб, яких воно стосується,
- виписку зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_4 (відповідно до заяв по суті спору сторони проживають за іншими адресами),
- диплом ОСОБА_8 за перемогу у конкурсі,
- талон-повідомлення Єдиного обліку № 23665 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.08.2024.
Оскільки позивачкою не доведені обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також існування заборгованості зі сплати таких аліментів, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, а отже у його задоволенні необхідно відмовити.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та відмову у задоволенні позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи сторін.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням відмови у задоволенні позову та звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати судом не розподіляються.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повне рішення складене 12 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.В. Фетісов