Справа № 333/5285/24
Провадження №2/333/3483/24
Іменем України
14 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори (місце знаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 25Б, код ЄДРПОУ: 05383460) про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, стягнення моральної шкоди, -
12.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Шостої запорізької державної нотаріальної контори про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.03.2024 року № 367, стягнення моральної шкоди.
Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки ОСОБА_2 , якій за життя належала 5/8 частин недобудованого будинку АДРЕСА_2 .
Вважаючи себе спадкоємцем після смерті тітки, позивачка звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту спадкування.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2001 року у справі № 2-2408/2001 встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном - недобудованим будинком АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили 08.06.2001 року.
Недобудовний будинок за вказаною адресою був збудований її батьками і належав їм на праві приватної власності, яке переходе їй як єдиній спадкоємиці будинку.
Після смерті ОСОБА_2 ніхто не оформив право власності на частину будинку, яка останній належала.
17.09.2021 року позивачка звернулася до Шостої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 тітки ОСОБА_2 , де заведено спадкову справу № 685/2000.
Однак, постановою Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 29.03.2024 року № 367/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 тітки ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 вважає, що Шоста запорізька державна нотаріальна контора не виконала вимоги рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2001 року по справі № 2-2408/2001 та вимоги ст.ст. 549, 560 ЦК України, у зв'язку з чим звернулася з позовом до суду.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишена без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивачкою 31.07.2024 року була подана уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 02.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року підготовче провадження було закрито, призначено справу до судового розгляду. Під час підготовчого засідання ОСОБА_1 жодних клопотань до суду не подавала, у т.ч. щодо залучення співвідповідачів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов в повному обсязі, з підстав наведених у ньому.
Представник Шостої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву, в якій просила розглянути справу без їх участі.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2001 року у справі №2-2408/2001 встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном - недобудованим будинком АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили 08.06.2001 року.
Вказаним рішенням було встановлено, що будинок АДРЕСА_2 був успадкований після смерті ОСОБА_3 її доньками: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у рівних частках, тобто по 1/4.
У подальшому, після смерті ОСОБА_6 у 1985 році її частину будинку успадкувала ОСОБА_2 , тобто остання стала власницею 1/2 частини житла. Після смерті ОСОБА_4 у 1988 році її частку успадкували ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках.
Таким чином, після цього ОСОБА_5 стала власницею 3/8 часток, а ОСОБА_2 - 5/8 часток.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому ОСОБА_1 після своєї матері успадкувала після неї 3/8 часток так як фактично вступила в управління та володіння вказаним спадковим майном.
ОСОБА_2 , яка є тіткою ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, у вказаному рішенні суду було зазначено, що ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 так як спадкоємців у останньої не має, а ОСОБА_1 фактично утримувала увесь будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, з копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що остання 02.10.1996 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1-2582, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_7 .
11.10.2000 року ОСОБА_7 звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_2 , де була заведена спадкова справа №685. До складу спадкового майна входить: частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто, фактично станом на дату винесення вказаного рішення суду (28.05.2001 року) був спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_7 .
14.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася доШостої Запорізької нотаріальної контори подала заяву, в якій просила видати їй свідоцтво на право власності після померлої ОСОБА_2 .
17.09.2021 року листом Шоста Запорізька нотаріальна контора роз'яснила ОСОБА_1 про неможливість видачі їй свідоцтва на право власності після померлої ОСОБА_2 так як остання на користь позивачки не склала заповіту і ОСОБА_1 не належить до жодної із черг на спадкування.
22.03.2024 року ОСОБА_1 повторно подала заяву про видачу їй свідоцтва на право спадщини після померлої ОСОБА_2 .
Постановою Шостої запорізької державної нотаріальної контори від 29.03.2024 року № 367/02-31 (державний нотаріус ОСОБА_8 ) відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 тітки ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (тут і надалі - Порядок № 296/5 в редакції, чинній на час винесення державним нотаріусом оскаржуваної постанови від 29.03.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії), главою 10 розділу ІІ якого регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.
Підпунктами 4.12, 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно підпункту 3.28 у разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримуються спадкоємці за законом почергово.
Частиною першою статті 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
В постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) та від 17 березня 2021 року у справі № 761/36415/18 (провадження № 61-15155св20) зазначено, що тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов'язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.
В постанові від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц (провадження № 61-5802св19) Верховний Суд сформулював такі правові висновки.
Законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до нотаріуса.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) зазначено, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Верховний Суд зазначає, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов'язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.
Враховуючи, що ОСОБА_7 подала заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 ще 11.10.2000 року, не відмовилася від спадщини, тому вважаю, що в даному випадку є спір між спадкоємцями.
Таким чином, на думку суду, позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов'язаних з певною нотаріальною дією.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).
За таких обставин вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв'язку з неправильним визначенням суб'єктного складу учасників справи.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 48, 51, 10-13, 76-84, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори (місце знаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 25Б, код ЄДРПОУ: 05383460) про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.11.2024 р.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод