Справа № 333/8833/24
Провадження № 2-а/333/137/24
Іменем України
12 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко К.В.,
представника позивача Говіної Л.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до інспектора 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Ракова Михайла Сергійовича (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96), Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96, код ЄДРПОУ: 40108646), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
08.10.2024 року ОСОБА_2 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до інспектора 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 27.09.2024 року інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 3146395, відповідно до якої її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за таких обставин.
Керуючи транспортним засобом «FORD FUSION», державний номер НОМЕР_2 , у районі будинку 30 по вул. Троїцька у м. Запоріжжі її було зупинено екіпажем патрульної поліції та повідомлено про порушення правил дорожнього руху у районі будинку 24 по проспекту Соборний у м. Запоріжжя.
На підтвердження її вини, інспектором було надано відеозапис з приватного мобільного телефону, із якого вбачається, що екіпаж патрульної поліції рухається крайньою правою смугою, призначеної для повороту праворуч та перетинає перехрестя проспекту Соборного та вулиці Поштової. Пізніше, на відеозапису вбачається її транспортний засіб, який рухається по проспекту Соборному та повертає праворуч на вул. Троїцьку за правилами дорожнього руху.
Позивачка вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду.
11.10.2024 року ухвалою суду позовна заява ОСОБА_2 була прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
04.11.2024 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції НП України Назаренка М.М. надійшов відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 27.09.2024 року під час несення служби поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено, що ОСОБА_2 не виконала вимоги ПДР України. Він вважає, що на відеозаписі зі службового відеореєстратора можливо чітко ідентифікувати транспортний засіб, який знаходився під керуванням позивачки, та його номерний знак.
В ході розгляду справи відносно ОСОБА_2 , працівниками поліції було роз'яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, позивач будь-яких клопотань не заявляла.
Крім того, ОСОБА_3 не погоджується з розміром очікуваних судових витрат позивача, так як останньою не було надано документів, які б підтверджували понесені витрати на правову допомогу, а саме: документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
12.11.2024 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої понесені позивачем судові витрати складаються з судового збору в розмірі 605,50 грн. та витрат, що пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 6 000 грн.
Представник позивача Говіна Т.Ю. у судовому засіданні підтримала позов з підстав, наведених у ньому. Додатково зазначила, що не зрозуміла підстава для зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 . Із відеозапису з реєстратора поліцейського не вбачається, що позивач порушила правила дорожнього руху. Взагалі на відеозаписі відсутній момент, коли позивач порушує Правила дорожнього руху. За таких обставин вважає за необхідне позов задовольнити, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань процесуальні витрати.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що 27.09.2024 року в денний час, він працюючи зі своїм колегою на службовому автомобілі побачили як автомобіль білого кольору, перебуваючи у крайній правій смузі дороги на проспекту Соборному на перехресті з вул. Поштовою порушив вимоги дорожнього знаку 5.18 «напрямок руху по смузі», а саме: здійснив рух прямо по смузі, де дозволений рух лише праворуч. Відеореєстратор, який встановлений в службовому автомобілі, вказане порушення зафіксував.
Зазначений автомобіль білого кольору знаходився до них, приблизно за 100 метрів, тому вони прискорилися і наздогнали його при повороті праворуч на вулицю Троїцьку. Після вказаного повороту вони зупинили автомобіль білого кольору і виявилося, що за кермом знаходиться позивач. Після огляду відеозапису порушення Правил дорожнього руху, ОСОБА_2 вказала, що відсутні докази її винуватості, вони роз'яснили їй усі передбачені права, після чого склали відповідний протокол. Позивач скористувалася своїм правом і долучила під час розгляду справи свої письмові пояснення.
Представники Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП та Департаменту патрульної поліції НП України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. ОСОБА_3 у своєму відзиві вказав, щоб позов розглянули без його участі.
Суд, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 , оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені під час судового розгляду письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 27.09.2024 року біля будинку №30 по вулиці Троїцькій у м. Запоріжжі інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕНА №3146395 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинення нею правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови, 27.09.2024 року, о 15 год. 11 хв., ОСОБА_2 , керуючи транспортний засобом «FORD FUSION», державний номер НОМЕР_2 , по проспекут Соборному, 24 у м. Запоріжжі не виконала вимоги державного знаку 5.18 та зі смуги, рух з якої дозволено лише праворуч, здійснила рух прямо, чим порушила п. 8.4 «ґ» ПДР.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України (далі ПДР), а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Відповідно до вимог ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача у даному випадку - постанова про адміністративне стягнення є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Щодо відсутності порушення ПДР у діях позивача
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з ч.5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 8.1 Розділу 8 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (п.п.1, 2 п.8.2-1Розділу 8 ПДР).
Відповідно до п.8.4 Розділу 8 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки; ґ) інформаційно-вказівні знаки. д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків.
Згідно Розділу 33 ПДР України дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.4 «ґ» Розділу 8 Правил дорожнього руху група інформаційно-вказівних знаків запроваджує або скасовує певний режим руху, а також інформує учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Зокрема, відповідно до Розділу 33 ПДР дорожній знак 5.18 «Напрямок руху по смузі» показує дозволений напрямок руху по смузі.
Знак 5.18 із стрілкою, що зображує поворот ліворуч іншим чином, ніж це передбачено цими Правилами, означає, що на даному перехресті поворот ліворуч або розворот здійснюється з виїздом за межі перехрестя направо і об'їздом клумби (розділювального острівця) у напрямку, показаному стрілкою.
Дія знака, встановленого перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 "Напрямки руху по смугах" або 5.18 "Напрямок руху по смузі", установлені на ньому, не дають інших вказівок.
Тим самим, знак 5.18 ПДР є інформаційно-вказівним знаком та вказує "Напрямок руху по смузі", тобто показує дозволений напрямок руху.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, при цьому наявність такої події доводиться шляхом надання належних доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Абзацом 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких відповідно до ст.251 КУпАП є фото чи відеозапис.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи із норм, викладених в ст.77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Для повного та всебічного з'ясування обставин справи у судовому засіданні судом був досліджений відеозапис з відеокамери службового автомобіля, який долучений до матеріалів справи представником відповідача на цифровому носії DVD-R диску.
З цього відеозапису вбачається, що автомобіль білого кольору на перехресті проспекту Собороного та вулиці Поштова у м. Запоріжжі перебуває у правій крайній смузі і після того, як загорілося зелене світло світлофору, здійснював рух прямо.
Службовий автомобіль, з якого ведеть відеозапис знаходиться від вказаного автомобіля на відстані не менше, приблизно 300 метрів.
У подальшому, службовий автомобіль прискорюється, і приблизно через 800 метрів на проспекті Соборному наздоганяє транспортний засіб білого кольору «FORD FUSION», державний номер НОМЕР_2 , який повертає праворуч на вул. Троїцьку, де його і зупиняють працівники поліції.
На дослідженому відеозапису неможливо розглянути ні марку транспортного засобу, ні державний номерний знак автомобіля, який в даному випадку порушив вимоги дорожнього знаку 5.18.
Відеозапис надає інформаціє динамічно, але водночас, з нього неможливо чітко і з повною вірогідністю вказати, що службовий автомобіль працівників поліції наздогнав на проспекті Соборному автомобіль позивачки, який і порушив перед цим Правила дорожнього руху.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він перебував у службовому автомобілі, з якого під час переслідування автомобіля, що порушив Правила дорожнього руху, чітко було видно, що це і є транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , а також, що при перетині перехресті було всього два автомобіля білого кольору, і один з них - це моделі «джип», а інший - позивачки (тому сплутати неможливо), суд не приймає до уваги, так як вони не підтверджуються жодним доказом по справі.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оспорювана постанова не містить відомостей чи інших доказів, на підставі яких можливо встановити порушення позивачем п. 8.4. «ґ» ПДР, в той час як на інспектора поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення, а саме: за допомогою фото-, відео зйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що працівником поліції ОСОБА_1 не надано належних доказів вини ОСОБА_2 , останню необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, тому вважаю за необхідне постанову серії ЕНА №3146395 від 27.09.2024 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Щодо визначення відповідача працівника поліції ОСОБА_1
ВС КАС неодноразово зазначав, що що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень є орган, який таке стягнення наклав, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у справі №742/2298/17, визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Департамент патрульної поліції є органом державної влади, в якому проходить службу інспектор 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , і у відповідності до чинного законодавства контролює дотримання своїми співробітниками норм чинного законодавства при виконанні останніми їх службових обов'язківта несе відповідальність за дії таких співробітників.
На підставі викладеного, інспектор 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, а тому суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до вимог статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 статті 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги, ОСОБА_2 укладено з адвокатом Адвокатського об'єднання «Право і захист» в особі керуючого партнера, адвоката Говінї Л.В., договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 27.09.2024 року. Крім того, як доказ понесених витрат на надання професійної правничої допомоги, позивачем долучено до матеріалів справи: акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.10.2024 року на суму 6 000 грн., рахунок до договору від 28.10.2024 року на суму 6000 грн., відповідно до якого дані види робіт клієнтом прийнято, послуги будуть оплачені не пізніше п'яти робочих днів з моменту набрання рішення суду першої інстанції законної сили.
У заяві про стягнення судових витрат, позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 605,50 грн. та витрат, що пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 6 000 грн.
Із додатку 1 до договору вбачається, що сума гонорару становить 6 000 грн. та складається з: складання адміністративного позову, в тому числі виготовлення та скерування адвокатського запиту із розрахунку 1 запит - 4000 грн.; участі у судових засіданнях - 2000 грн. кожне судове засідання.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Крім того, саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року, винесеній за результатами розгляду справи № 178/1522/18.
З огляду на викладене, враховуючи заперечення представника відповідача щодо задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено: позовну заяву, заяву про приєднання до матеріалів справи, заяву про стягнення судових витрат; представник приймала участь лише в одному судовому засіданні), суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.
Суд вважає, що така сума витрат на правову допомогу відповідає співмірності категорії складності справи, витраченому представником позивача часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідач Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом юридичної особи - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, то саме з цієї юридичної особи підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, ч.1 ст.122, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 КУпАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до інспектора 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Ракова Михайла Сергійовича (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96), Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96, код ЄДРПОУ: 40108646), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА №3146395 від 27.09.2024 року, винесену інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Раковим М.С. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605 (п'ятсот тридцять шість) грн.60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення направити учасникам справи.
Повний текст рішення складено 12.11.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод