справа № 388/2332/24
провадження № 2-з/388/19/2024
22.11.2024м. Долинська
Суддя Долинського районного суду Кіровоградської області Кнуров О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, -
встановив:
у провадження Долинського районного суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, у якій заявник по суті вимог просила:
- зобов'язати ОСОБА_2 негайно передати (повернути) малолітню ОСОБА_3 до її матері ОСОБА_1 за місцем реєстрації і постійного проживання до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини;
- зобов'язати ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини дотримуватися графіку спілкування батька з дитиною, визначеного Розпорядженням № 720 від 22.07.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації;
- зобов'язати ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_1 в будь-який спосіб спілкуватися з малолітньою ОСОБА_3 , брати участь в її вихованні та піклуванні;
- заборонити ОСОБА_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити за межі України малолітню дитину ОСОБА_3 без дозволу матері ОСОБА_1 .
У заяві заявник зазначила, щовона звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на її утримання, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва роз'єднано позовні вимоги та ухвалою цього ж суду від 18.11.2024 цивільну справу за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини передано за підсудністю до Долинського районного суду Кіровоградської області.
На обґрунтування зазначеної заяви заявник зазначила, що ОСОБА_2 без її згоди та у порушення розпорядження № 305 від 21.03.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким визначено місце проживання дитини з матір'ю громадянкою ОСОБА_1 та розпорядженням № 720 від 22.07.2024 зазначеної адміністрації «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 », - вивіз дитину за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 , та чинить перешкоди її побачення з дитиною.
Зазначає про наявність між нею та ОСОБА_2 реального спору щодо місця проживання їх дитини. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків для дитини та ускладнити виконання рішення суду за її позовом.
Зазначена заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України щодо змісту і форми заяв даної категорії.
Щодо подачі заяви до Долинського районного суду Кіровоградської області судом відзначається таке.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на її утримання, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від (справа № 759/23904/24, провадження № 2/759/6940/24) позовні вимоги роз'єднано.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2024 (справа № 759/24172/24, провадження № 2/759/6986/24) цивільну справу за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини передано за підсудністю до Долинського районного суду Кіровоградської області.
За змістом зазначеної заяви останнім відомим місце реєстрації відповідача є: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта відповідача.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 18.11.2024 не набрала законної сили, при цьому й провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини не відкривалось.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що подання зазначеної заяви про забезпечення позову до Долинського районного суду Кіровоградської області до надходження до суду відповідної позовної заяви не суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, якими передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Окремо слід звернути увагу на те, що питання про забезпечення позову підлягає вирішенню судом якому подано таку заяву незалежно від територіальної юрисдикції суду якому підсудний спір (висновок Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 року, справа № 243/10605/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши зазначену заяву про забезпечення позову, наведені у ній доводи, додані до неї документи, та вимоги позовної заяви, яка може бути подана (надійти) до суду, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони оспорюваних прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи третіх осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Положеннями п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
При цьому, слід відзначити, що відповідно до положень ч. 8 ст. 153 ЦПК України саме суд визначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Крім того, враховуючи категорію справ про визначення місця проживання дитини слід зауважити, що положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У межах розгляду заяви судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Розпорядженням № 305 від 21.03.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, громадянкою ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Розпорядженням № 720 від 22.07.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 », визначено такі способи участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, а саме:
- щовівторка та щочетверга з 16 год 00 хв до 20 год 00 хв;
- щосуботи з 10 год 00 хв до 21 год 00 хв;
- один місяць у літній період.
Із змісту заяви про забезпечення позову, долучених до неї документів та заявлених позовних вимог вбачається, що між сторонами існує дійсний спір з приводу місця проживання дитини.
За змістом Розпорядження № 305 від 21.03.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », воно було прийнято за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
При цьому слід відзначити, що відповідно до положень п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, - під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
За змістом наданих відеоматеріалів та документів складених при прийнятті заяви про кримінальне правопорушення дитина - ОСОБА_4 перебуває у свого батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Такі обставини мають місце за ініціативних дій ОСОБА_2 щодо зміні місця проживання дитини без згоди матері дитини ОСОБА_1 , що безумовно не є дотриманням Розпорядження № 305 від 21.03.2024, тобто такі діє ОСОБА_2 є свавільною зміною місця проживання дитини, визначеного у адміністративному порядку.
Зазначені обставини на переконання суду свідчать про наявність обґрунтованого припущення ускладнення виконання рішення суду про визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 , якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у даному випадку, у межах зазначеного сімейного спору доцільним є застосування заходу забезпечення позову у видівстановлення обов'язку вчинити певні дії, а саме, зобов'язати ОСОБА_2 повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_4 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 . Крім того, такий захід відновить обставини та умови, які існували до звернення до суду і з урахуванням рішень Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації відповідали інтересам дитини.
Надаючи оцінку обраному заявником (позивачем) виду забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини дотримуватися графіку спілкування батька з дитиною, визначеного Розпорядженням № 720 від 22.07.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації, судом відзначається таке.
Інститут забезпечення позову у цивільному процесуальному праві не є засобом забезпечення виконання (дотримання) рішень, прийнятих у адміністративному порядку. Крім того, такий спосіб забезпечення позову виходить за межі заявлених позовних вимог та не охоплюється можливим рішенням суду за наслідками розгляду такого позову. У зв'язку з цим вимога про застосування забезпечення позову у такому вигляді задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку обраному заявником (позивачем) виду забезпечення позову шляхом зобов'язати ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дитини не перешкоджати ОСОБА_1 в будь-який спосіб спілкуватися з малолітньою ОСОБА_4 , брати участь в її вихованні та піклуванні, судом відзначається таке.
Забезпечення судом позову шляхомзобов'язання ОСОБА_2 повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_4 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 усуває необхідність забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в будь-який спосіб спілкуватися з малолітньою ОСОБА_4 , брати участь в її вихованні та піклуванні.
Крім того слід зауважити, що таке формулювання зобов'язання є абстрактним. Перешкоди у даному випадку повинні бути конкретно визначеними інакше встановлення такої заборони призведе до неоднозначного її трактування, що може призвести до порушення прав та інтересів ОСОБА_2 . Отже у такому вигляді заначений запобіжний захід не може бути застосований судом.
Щодо вимоги про забезпечення позову шляхомвстановлення заборони ОСОБА_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити за межі України малолітню дитину ОСОБА_4 без дозволу матері ОСОБА_1 судом відзначається таке.
У спорах про визначення місця проживання дитини забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України є адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 754/7569/21.
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинними на час постановлення даної ухвали.
За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані піклуватися про життя та здоров'я дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
З урахуванням встановленого законом обов'язку обох батьків дбати про життя та здоров'я дитини, рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, думка матері, зокрема у питаннях, пов'язаних з безпекою життя та здоров'я дитини, має бути врахована.
Враховуючи ті обставини, що воєнні дії на території України тривають, суд не виключає можливості виникнення певних обставин, пов'язаних з небезпекою для життя та здоров'я дитини, та необхідністю у зв'язку з цим вивезення дитини за межі України. Отже доцільно у період дії на території України воєнного стану обмежити право виїзду малолітньої дитини за межі України саме без належної згоди матері, що залишає можливість, у випадку настання загрозливої для життя і здоров'я дитини ситуації, виїзду дитини за межі України у безпечне місце.
Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2024 у справі № 711/4569/23.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у даному випадку доцільним є застосування заходу забезпечення позову у виді встановлення заборони ОСОБА_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітню ОСОБА_4 за межі України без згоди матері ОСОБА_1 .
На переконання суду, саме такі види забезпечення позову у окреслені вище способи будуть співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами та не порушуватимуть як права відповідача, так і інтереси інших осіб - у даному випадку дитини, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер - до вирішення судом спору.
З урахуванням наведеного суд констатує наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, який слід забезпечити застосувавши види забезпечення позову, передбачені п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_4 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 та встановлення заборони ОСОБА_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітню ОСОБА_4 за межі України без згоди матері ОСОБА_1 , і такі заходи у повній мірі забезпечить виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позивача, у разі якщо суд дійде до такого висновку.
При цьому, обставин, передбачених ч. 4 - ч. 10 ст. 150 ЦПК України, які б перешкоджали застосування такого виду забезпечення позову, чи обставин, які б свідчили про порушення прав інших осіб, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, - судом не встановлено.
Підстав для зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, - судом не встановлено.
Разом з тим, з метою недопущення порушення прав відповідача останньому слід роз'яснити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 158 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим чи скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Також судом відзначається, що застосовані цією ухвалою заходи забезпечення позову не перешкоджають можливості виконувати розпорядження № 720 від 22.07.2024 Святошинської районної в місті Києві Державної адміністрації «Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 » або здійснювати участь у вихованні дитини у об'ємі та у спосіб, узгоджені між батьками дитини.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу.
Відповідно до умов ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Отже, враховуючи наведені положення норм цивільного процесуального законодавства та особливості обставин зазначеної цивільної справи, заходи забезпечення позову, вжиті судом цією ухвалою до надходження позовної заяви до Долинського районного суду Кіровоградської області будуть скасовані судом через 10 днів у разі ненадходження позовної заяви до Долинського районного суду Кіровоградської області (у разі не набрання законної сили ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2024 (справа № 759/24172/24, провадження № 2/759/6986/24).
Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, -
постановив:
заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (справа № 759/24172/24).
Зобов'язання ОСОБА_2 повернути (не перешкоджати поверненню) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 .
Заборонити ОСОБА_2 , особисто або через третіх осіб, вивозити малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України без згоди матері ОСОБА_1 .
Іншу частину вимог заяви про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Дата постановлення та підписання ухвали суддею 22.11.2024.
Копію ухвали направити для виконання у частині заборони виїзду за межі України до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирівська, 26, м. Київ, 01601, adpsu@dpsu.gov.ua).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення даної ухвали, як виконавчого документа до примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», - три роки, однак не пізніше скасування заходу забезпечення позову, застосованого даною ухвалою.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Кропивницького апеляційного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Оскарження даної ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасники судового провадження:
- заявник (позивач) - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання (останнє відоме): АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422, індекс 03148, ЄДРПОУ 37498740.
Суддя О.А. Кнуров