Справа № 352/3070/23
Провадження № 2/352/182/24
15 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М. М.
з участю секретаря Гундич Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання недійсним кредитного договору,
Позивач за первісним позовом 19.12.2023 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33976,00 грн.
Ухвалою від 22.12.2023 суддя відкрила провадження в справі та призначила судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 22.01.2024 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою від 05.02.2024 суд об'єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом та постановив об'єднану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 03.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заявлені вимоги первісний позивач обґрунтовував тим, що 13.09.2019 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 216265653. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Указаний договір факторингу викладений у новій редакції на підставі додаткової угоди від 31.12.2020. Відповідно до реєстру боржників № 64 від 04.02.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 216265653. 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 20102022. Згідно реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 33976,00 грн, з яких 13225,07 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20750,93 грн - заборгованість за відсотками. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Заявлені вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що укладений між ним і ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 216265653 від 13.09.2019 є несправедливим та таким, що порушує його права як споживача. Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими вважає такі умови оспорюваного кредитного договору: п. 2.1.1.3 - щодо ініціювання договірного списання грошових коштів з банківського рахунку позичальника до повного погашення заборгованості; п. 2.1.1.4 - щодо відмови у видачі кредиту в разі технічної неможливості перерахувати кошти позичальнику; п. 2.1.1.5 - щодо зміни за згодою позичальника процентної ставки на період продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору; п. 2.1.1.6 - щодо укладення договору відступлення права вимоги за договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою; п. 3.3 - щодо права кредитора нараховувати позичальнику у разі порушення ним зобов'язань з погашення суми кредиту та/або процентів пені у розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення; п. 3.6 - закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору; п. 3.9 - щодо згоди сторін про те, що строки позовної давності стосовно стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов'язанням; п. 4.1 - невід'ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua; п. 4.2 - щодо згоди сторін у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом із застосуванням процентної ставки за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,70 % від суми кредиту; п. 4.3 - щодо згоди сторін про те, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України; п. 4.6 - у разі наявності розбіжностей між положеннями договору та положеннями Правил перевагу мають положення Правил; п. 4.9 - позичальник підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України, отримав кредит не на споживчі цілі, інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; п. 4. 10 - недійсність окремих умов цього договору, встановлена рішенням суду, не має наслідком недійсність всього договору та не звільняє позичальника від зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти та нести іншу відповідальність, передбачену договором. Крім того, відповідач вів нечесну підприємницьку практику, яка містила агресивні дії, зокрема, докучання та неналежного впливу, погрози здійснити незаконні або неправомірні дії. Просив врахувати, що він вніс на погашення кредиту більше 18000 грн. Просив визнати недійсним кредитний договір № 216265653 від 13.09.2019 та застосувати правові наслідки недійсності договору, які б найкращим чином захистили його права як споживача.
У поданому до суду відзиві на зустрічну позовну заяву від 01.02.2024 первісний позивач посилався на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не укладало оспорюваного кредитного договору із ОСОБА_1 , не є стороною кредитних відносин, а лише має право вимоги стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором. ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним відповідачем за зустрічним позовом, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Обставини, на які посилався ОСОБА_1 , не підтверджені належними і допустимими доказами. Оспорюваний кредитний договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Тому підстави для задоволення вимог за зустрічним позовом відсутні. Просив відмовити у зустрічному позові.
Позивач за первісним позовом просив розглянути справу без участі свого представника.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, не повідомив суду про причини свого нез'явлення в судове засідання. З урахуванням того, що ОСОБА_1 перед цим двічі (23.09.2024 та 10.10.2024) подавав клопотання про відкладення судового засідання, які суд задовольнив, суд зазначає про наявність підстав для твердження щодо затягування ним судового розгляду та вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 як відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом.
При цьому суд уважає, що залишення без розгляду зустрічного позову у зв'язку з повторним нез'явленнямпозивача в судове засідання з одночасним вирішенням первісного позову може призвести до порушення прав позивача за зустрічним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Установлено, що 13.09.2019 первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 216265653 (а.с.12-13). Згідно укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн на строк 21 день зі сплатою відсотків у розмірі 0,72 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.
Відповідно до двох додаткових угод від 16.09.2019 (а.с.16-17) кредитор зобов'язався збільшити суму кредиту відповідно на 5100 грн та 3000 грн з 16.09.2019 на строк дії договору на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, надані в кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.
Згідно двох додаткових угод від 24.09.2019 (а.с.18-19) кредитор зобов'язався збільшити суму кредиту відповідно на 1000 грн та 899 грн з 24.09.2019 на строк дії договору на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, надані в кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.
Відповідно до додаткової угоди від 02.10.2019 (а.с.14) сторони кредитного договору погодили продовження строку дії договору на 27 днів та сплату позичальником, починаючи з 04.10.2019, за користування кредитом 1,44 % в день від суми кредиту.
Згідно додаткової угоди від 31.10.2019 (а.с.15) сторони кредитного договору погодили продовження строку кредитування на 29 днів та сплату позичальником, починаючи з 31.10.2019, за користування кредитом 1,44 % в день від суми кредиту.
Кредитний договір і додаткові угоди підписані в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору або додатковими угодами, зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом із застосуванням процентної ставки за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,70 % за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з платіжних доручень від 13.09.2019, 16.09.2019 та 24.09.2019 (а.с.136-140) первісний кредитор перерахував, а ОСОБА_1 отримав на свою платіжну картку відповідно 5000 грн, 5100 грн, 3000 грн, 1000 грн, 899 грн, а всього 14999 грн.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений договір факторингу № 28/1118-01, викладений у новій редакції на підставі додаткової угоди від 31.12.2020 (а.с.21-23), відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно реєстру боржників № 64 від 04.02.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 216265653.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладений договір факторингу № 20102022 (а.с.24-25).
Згідно реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до вказаного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 33976,00 грн, з яких 13225,07 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 20750,93 грн - заборгованість за відсотками (а.с.26).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 33976,00 грн,що складається з 13225,07 грн заборгованості за основним боргом, 20750,93 грн заборгованості за відсотками,згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.27).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 цього Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно вимог ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частина 1 ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Суд визначає суму заборгованості відповідача за кредитним договором № 216265653 від 13.09.2019 на підставі наданих позивачем за первісним позовом розрахунків заборгованості, а саме: розрахунку первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 04.02.2020 на час передачі права грошової вимоги (а.с.143-146) та розрахунку другого кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 21.10.2022 після укладення договору факторингу з позивачем (а.с.141-142).
При цьому суд зазначає, що укладений з відповідачем кредитний договір є договором про споживчий кредит незважаючи на те, що п. 4.9 договору містить підтвердження позичальника, що він отримав кредит не на споживчі цілі.
З розрахунку первісного кредитора вбачається, що лише суму першого погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у 3500 грн, яка внесена 02.10.2019 (а.с.144), кредитор звернув на погашення тіла (1773,52 грн) та відсотків (1726,48 грн) відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит.
Відповідно до вказаної норми у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Суд зазначає, що сплачені відповідачем суми на погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 31.10.2019 - 5333 грн кредитор звернув 0,41 грн на погашення тіла та 5332,59 грн на погашення відсотків; 10.12.2019 - 5200 грн повністю звернув на погашення відсотків; 11.12.2019 - 4000 грн повністю звернув на погашення відсотків; 13.12.2019 - 500 грн повністю звернув на погашення відсотків, що суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Тобто кредитор мав поділити сплачені відповідачем суми пропорційно, звернувши половину на погашення тіла кредиту та половину на погашення відсотків.
З урахуванням викладеного суд розраховує заборгованість відповідача за відсотками таким чином:
-з 13.09.2019 до 15.09.2019 - 5000 х 0,72 % = 36 х 3 дн. = 108 грн;
-з 16.09.2019 до 23.09.2019 - 5000 + 5100 + 3000 = 13100 х 0,72 % = 94,32 х 8 дн. = 754,56 грн;
-з 24.09.2019 до 01.10.2019 - 13100 + 1000 + 899 = 14999 х 0,72 % = 107,99 х 8 дн. = 863,92 грн;
-з 02.10.2019 до 03.10.2019 - 14999 - 1773,52 = 13225,48 х 0,72 % = 95,22 х 2 дн. = 190,44 грн;
-з 04.10.2019 до 30.10.2019 - 13225,48 х 1,44 % = 190,45 х 27 дн. = 5142,15 грн;
-з 31.10.2019 до 28.11.2019 - 13225,48 - 2666,50 (половина погашеної суми 5333 грн) = 10558,98 х 1,44 % = 152,05 х 29 дн. = 4409,45 грн;
-з 29.11.2019 до 09.12.2019 - 10558,98 х 1,7 % = 179,50 х 11 дн. = 1974,50 грн;
-10.12.2019 - 10558,98 - 2600 (половина погашеної суми 5200 грн) =7958,98 х 1,7 % = 135,30 грн;
-з 11.12.2019 до 12.12.2019 - 7958,98 - 2000 (половина погашеної суми 4000 грн) = 5958,98 х 1,7 % = 101,30 х 2 дн. = 202,60 грн;
-з 13.12.2019 до 04.02.2020 - 5958,98 - 250 (половина погашеної суми 500 грн) = 5708,98 х 1,7 % = 97,05 х 54 дн. = 5240,70 грн;
-з 05.02.2020 до 17.02.2020 - 5708,98 х 1,7 % = 97,05 х 13 дн. = 1261,65 грн.
Тобто відповідач мав сплатити 20283,27 грн (108 + 754,56 + 863,92 + 190,44 + 5142,15 + 4409,45 + 1974,50 + 135,30 + 202,60 + 5240,70 + 1261,65) відсотків, з яких сплатив 9242,98 грн (1726,48 + 2666,50 + 2600 + 2000 + 250).
Таким чином, заборгованість відповідача за відсотками становить 11040,29 грн (20283,27 - 9242,98), заборгованість відповідача за тілом кредиту - 5708,98 грн (14999 - 9290,02). Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 16749,27 грн (11040,29 + 5708,98).
З урахуванням викладеного суд частково задовольняє первісний позов та стягує з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості, яка визначена судом.
Заявлений ОСОБА_1 зустрічний позов суд уважає необґрунтованим з огляду на таке.
Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частини перша, третя ст. 215 ЦК України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
За змістом ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-40цс13 зроблені такі висновки: «Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Аналізуючи вказану норму, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».
Позивач ОСОБА_1 уважає несправедливими 13 пунктів кредитного договору, зокрема, п. 3.3 щодо права кредитора нараховувати позичальнику у разі порушення ним зобов'язань з погашення суми кредиту та/або процентів пені у розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення; п. 4.2 щодо погодження процентної ставки за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,70 % від суми кредиту, які згідно п. 4.3 є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд зазначає, що нарахування пені за вказаним кредитним договором не здійснювалося. Умови кредитного договору щодо встановлення розміру відсотків за понадстрокове користування кредитом не можна вважати несправедливими, оскільки такий розмір відсотків сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Позивач, підписуючи договір, був ознайомлений з його умовами, відповідно розумів їх зміст та розмір процентів, і надав свою згоду на отримання кредитних коштів.
Оскільки сума кредиту незначна і відповідно позивач, детально ознайомившись з умовами договору, мав змогу зрозуміти, що розмір відсотків буде залежати від строку, за який він поверне кредит, тому відсутні підстави визнавати несправедливими умови договору щодо встановлення більшого розміру відсотків за понадстрокове користування кредитом.
Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що під час укладення оспорюваного договору він не був ознайомлений з усіма його умовами, не навів переконливих та істотних доводів щодо невідповідності умов кредитного договору вимогам законодавства.
Суд не встановив обставин, які б свідчили про несправедливість умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві чи наявність положень, які б вводили позивача в оману щодо змісту правочину та наслідків його невиконання.
Суд зазначає, що часткове виконання позичальником умов кредитного договору та звернення до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору після звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договором свідчить про те, що позичальником схвалені умови договору про надання споживчого кредиту та підтримувалися правовідносини, які виникли між кредитодавцем і ним на підставі оспорюваного кредитного договору, а подання зустрічного позову спрямоване на ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором. Відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача як споживача внаслідок укладення кредитного договору.
Суд ураховує правовий висновок, який міститься в постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 758/2575/17, згідно якого принципи справедливості, добросовісності та розумності відповідно до ст. 3 ЦК України є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої ст. 509 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим.
Суд також зазначає, що умова п. 4.9 оспорюваного договору щодо підтвердження позичальником отримання кредиту не на споживачі цілі, є нікчемною умовою згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, тому визнання такої умови правочину недійсною судом не вимагається. Відповідно до постанови ВП ВС від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача.
Крім того, вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 обґрунтовував неправомірними діями первісного кредитора, який не є відповідачем за зустрічним позовом.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення судом первісного позову на суму 16749,27грн, що становить 49,30 % від заявленої суми позову 33976, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1323,21 грн.
Оскільки позивач за зустрічним позовом у порядку ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнений від сплати судового збору, який не може бути стягнуто з відповідача за зустрічним позовом, на користь якого суд ухвалив рішення, судовий збір у частині зустрічного позову компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 203, 207, 215, 217, 512, 514, 526, 626-628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,у користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованістьза кредитним договором № 216265653 від 13.09.2019 у розмірі 16749 (шістнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн 27 коп., що складається з 5708,98 грн заборгованості за тілом кредиту, 11040,29 грн заборгованості за відсотками, та 1323 (одну тисячу триста двадцять три) грн 21 коп. судових витрат, а всього 18072 (вісімнадцять тисяч сімдесят дві) грн 48 коп.
У решті первісного позову на суму 17226,73 грн відмовити.
Відмовити у зустрічному позові ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання недійсним кредитного договору.
Компенсувати судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», вул. Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складене 25.11.2024.
Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ