Справа № 352/2181/23
Провадження № 2-з/352/15/24
22 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Олійника М. Ю.
з участю:
секретаря судового засідання Кукули О. С.
заявника ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в межах розгляду об'єднаної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,
В провадженні Тисменицького районного суду перебуває об'єднана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.
18 листопада 2024 року від ОСОБА_1 надійшла зава про забезпечення доказів шляхом витребування: від Акціонерне товариство «Сенс Банк» інформації про наявні рахунки, залишок коштів на відповідних рахунках станом на 16 грудня 2020р., дату відкриття відповідних рахунків, роздруківки виписок про рух коштів по відповідним рахункам за період з 18.03.2020р по 18.06.2020р., стосовно клієнта банку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від Акціонерне товариство «Сенс Банк» який є правонаступником банку “Альфа-Банк» інформації про стан рахунку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , який був відкритий в банку “Альфа-Банк», станом на 16 грудня 2020 р.; від АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформації про наявні рахунки, залишок коштів на відповідних рахунках станом на 16 грудня 2020р., дату відкриття відповідних рахунків, роздруківки виписок про рух коштів по відповідним рахункам за період з 18.03.2020р по 18.06.2020р., стосовно клієнта банку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК» інформації про наявні рахунки, залишок коштів на відповідних рахунках станом на 16 грудня 2020р., дату відкриття відповідних рахунків, роздруківки виписок про рух коштів по відповідним рахункам за період з 18.03.2020р по 18.06.2020р., стосовно клієнта банку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявник зазначив, що існує ряд підстав вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, чи подання відповідних доказів згодом стане неможливим чи утрудненим. Інформація, про витребування якої він просить не буде зберігатися безкінечно, затягування з витребуванням даної інформації несе реальну загрозу неможливості отримання даної інформації в майбутньому, тому дані докази необхідно забезпечити невідкладно, шляхом їх витребування. Крім того, країна знаходиться в стані війни, відбуваються постійні атаки на енергоструктуру країни, функціонування установ, банків ускладнене, та може припинитись внаслідок відсутності електроенергії повністю.
Заявник ОСОБА_1 в судові засідання просив задовольнити заяву на підствах викладених у ній.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши клопотання, заслухавши пояснення заявника, суд дійшов такого висновку:
Питання про застосування заходів забезпечення доказів, регламентується Главою 5 Розділу І ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
За змістом наведених норм обов'язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути безповоротно втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 401/1824/17.
Судом встановлено, що звертаючись із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування інформації про стан банківських рахунків ОСОБА_2 з Акціонерного товариства «Сенс Банк», АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК», будь-яких доказів попереднього звернення із вимогою надати такі, не надано. Як і не надано доказів, що в такому було відмовлено, при цьому наявне лише формальне посилання на банківську таємницю.
На підставу неможливості подання таких доказів в майбутньому заявник посилався на втрату у зв'язку із обмеженим строком зберігання банківських документів.
Згідно з вимогами п.п. 4, 5 ч. 1ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.
Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених фактів і необхідних умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що, задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Така ж позиція Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19.
В даному випадку, суд звертає увагу на те, що в поданій заяві про забезпечення доказів заявник не мотивував належно доводи, що свідчать про ризик втрати чи знищення витребуваних доказів в майбутньому.
Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.
Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, заявник не надав доказів тих обставин, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Сама по собі необхідність витребування документів, які ОСОБА_1 не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування.
Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявник фактично просить не забезпечити доказ у справі, а намагається з'ясувати необхідну йому інформацію. Відомості про рахунки не є доказом по справі в розумінні ст.ст. 76, 77 ЦПК України, а забезпечення доказів в порядку статей 116-118 ЦПК України не є засобом «здобуття інформації».
З огляду на викладене, вбачається, що фактично мета даної заяви зводиться до «здобуття інформації», а не «забезпечення доказів», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви по забезпечення доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116, 252, 260, 261 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів в межах розгляду об'єднаної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Дата складення повного тексту ухвали - 25 листопада 2024 року.
Суддя Максим ОЛІЙНИК