Справа № 347/2334/22
Провадження № 2/347/31/24
18 листопада 2024 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря с/з Мошулі Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що починаючи з 05.11.2008 року він працює майстром Космацького лісництва у ДП «Кутське лісове господарство».
З 14.03.2022 року по 07.06.2022 року відповідно Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 був мобілізований у першу хвилю, перебував на військовій службі у лавах ЗСУ.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 №70 позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом «Г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини, або інші поважні причини - у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років).
З 27.06.2022 року по 20.07.2022 року ОСОБА_1 перебував у відпустці.
З 21.07.2022 року позивач знову приступив до своїх службових обов'язків майстра лісу в ДП «Кутське лісове господарство».
Приступивши до роботи, акту прийому-передачі не підписував.
Перебуваючи на обході лісу, 23.08.2022 року ОСОБА_1 виявив ознаки самовільної порубки в кварталі 24 ділянки 25, та в кварталі 27 ділянки 10.
Про виявлені обставини він в той же день доповів своїм рапортом Голові комісії з припинення ДП «Кутське лісове господарство» ОСОБА_4 , та просив провести ревізію ввіреної йому ділянки лісу.
Лісничий ОСОБА_3 , який працював на ввіреній ОСОБА_1 ділянці за час його відсутності, на вимогу Голови комісії з припинення ДП «Кутське лісове господарство» написав пояснення з приводу виявлених позивачем обставин, де вдався до викладення неправдивої інформації про нього.
Як стверджує позивач, ця інформація взагалі не має відношення до суті виробничих проблем і направлена лише на те, шоб опорочите його честь та гідність.
Зокрема, він зазначив: «... Реведжука я не вважаюю захисником, оскільки він, будучи броньованим в лісгоспі відмовився від броні та пішов в Тероборону заради грошей. Я говорив з його комбатом і коли була велика черга з бажаючих він туди впхався відмовившись письмово від броні в Лісгоспі... А коли привезли на фронт він почав з першої дниним косити, ухилятися та їхати додому... ».
Позивач стверджує, що фраза «Реведжука я не вважаю захисником» є оціночним судженням і він має право вважати що завгодно. Все залежить від розміру та направленості його уяви. Але, далі відповідач зазначає: «...пішов в Тероборону заради грошей», «Я говорив з його командиром і коли була велика черга, він туди впхався... А коли привезли на фронт він почав з першої днини косити, ухилятись та їхати додому».
Ці вислови є фактичними твердженнями, оскільки містять фактичні дані, які можна перевірити на предмет дійсності, підтвердити їх або спростувати, і які, в свою чергу, є недостовірними та завдають шкоди немайновим інтересам позивача. По суті, зазначена ним інформація направлена на звинувачення позивача у спекулятивному використанні свого права та обов'язку з метою отримання незаконних коштів та, навіть у шахрайстві. Тому позивач вважає, що єдиним способом захисту прав в такій ситуації є визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування.
ОСОБА_1 вважає, що звинувачення, які порушують його немайнові права, що виражається у формуванні вкрай негативного ставлення до його особи з боку широкого загалу осіб, та у підриві довіри друзів, знайомих та співробітників, оскільки його представлено, як людину низьких моральних якостей, та навіть злочинця, що ставить під сумнів його відповідність вимогам, яким має відповідати чесна порядна людина.
Оскільки відповідач безпідставно представив ОСОБА_1 в громадській думці як особу, яка ігнорує вимоги законодавства, порушує принципи етики та загальноприйнятих норм моралі та використовує своє право та обов'язки виключно в своїх особистих інтересах, це спричинює йому моральні та душевні страждання, оскільки позивачу не байдуже відношення до нього співгромадян, колег, друзів, та рідних.
ОСОБА_1 зазначив, що його пригнічує та створює чималий дискомфорт та обставина, що він повинен витрачати свій час та зусилля на відновлення звичних соціальних зв'язків шляхом переконання своїх колег, в тому, що поширена про нього відповідачем інформація є неправдивою.
Так, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 10 000, 00 (десять тисяч) гривень. Саме така сума видається йому адекватною компенсацією завданих переживань та зусиль, необхідних для відновлення нормальних соціальних зв'язків та ділових відносин, відновлення довіри та поваги колег.
У зв'язку з вище наведеним, ОСОБА_1 просив постановити рішення, яким визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яка була поширена ОСОБА_3 в поясненні на ім'я голови комісії з припинення ДП "Кутське лісове господарство" від 21.09.2022 року, а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь 10 000,00 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. З огляду на цю норму, ОСОБА_3 у письмових посненнях голові комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ» висловив свою думку щодо проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 . Вважає відомості висвітлені ним правдивими та такими, що відповідають дійсності.
Позиція учасників в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав в повному обсязі, та висловив доводи аналогічні позовній заяві. Ствердив, що написані та поширені відповідачем письмові пояснення, ображають його честь, гідність та ділову репутацію, та не відповідають дійсності. На початку повномасштабного вторгнення він пішов добровільно служити. В перші місяці, жодної виплати він не отримував і про грошові кошти зовсім не думав. Стати на захист своєї країни, було його внутрішнім бажанням та обов'язком як громадянина своєї держави. В подальшому, оскільки стан здоров'я його сина погіршився, він дійсно звільнився з військової служби. Коли позивач звільнився з військової служби, то приступив до виконання своїх обов'язків, як майстра лісу. При виконанні ним своїх обов'язків, було виявлено факт незаконної порубки, про яку він повідомив рапортом голові ліквідаційної комісії ДП «Кутське лісове господарство» ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 працював на той час лісничим, на ввіреній позивачу ділянці лісу. За фактом незаконної порубки, на вимогу голови комісії, ОСОБА_3 написав письмові пояснення, які не стосуються виробничих відносин, а містять образливі висловлювання на адресу позивача, щодо його служби в ЗСУ.
У зв'язку з цим, позивач просив його позов задовольнити в повному обсязі, та визнати недостовірною інформацію, що написана та поширена відповідачем на підприємстві ДП «Кутське лісове господарство», а також стягнути з нього моральну шкоду в сумі 10 000 гривень. При цьому, в чому полягає моральна шкода, позивач ОСОБА_5 не зміг пояснити. Однак ствердив, що така в даному випадку, фактично буде покаранням для відповідача, за його дії.
Представник відповідача - адвокат Підлуський В.Д. у судовому засіданні, ствердив, що його клієнт позов категорично не визнає. Дійсно відповідач написав письмові пояснення в яких виклав свої думки, та погляди з приводу ситуації, щодо виявлення факту незаконної рубки в лісництві. При цьому, у письмових поясненнях, які є предметом спору, він писав свої думки та бачення що позивач ОСОБА_1 не є захисником в розумінні лісу. Крім того, виклад пояснень, ОСОБА_3 сформулював «я вважаю», тобто виклав своє бачення ситуації. Представник відповідача категорично заперечив факт поширення копій письмових пояснень на підприємстві. Якщо таке і було зроблено, то очевидно кимось іншим, а не відповідачем. Також, представник відповідача, вважав, що вимога позивача, про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволення, оскільки позивач жодним чином не обгрунтував, в чому ж полягали його страждання, і яким чином він визначив розмір моральної шкоди саме в сумі 10 000 гривень. З цих підстав, в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надав суду показання, що працює лісничим, і йому відомо, що його колега (відповідач) ОСОБА_3 , колишній лісничий Космацького лісництва, написав письмові пояснення, які залишив у відділі. Коли він ознайомився з поясненням, то побачив, що у ньому написана нісенітниця, яка не відповідає дійсності, і є приниженням честі, і гідності позивача. Вказані пояснення були зареєстровані, оригінал залишений на підприємстві, а відзняті копії, ОСОБА_3 пороздавав на підприємстві працівникам. Свідок ствердив, що він особисто не бачив, щоб відповідач роздавав такі копії, однак про такий факт йому відомо, від інших працівників.
Свідок ОСОБА_4 , суду надав показання, що тривалий час працював разом із ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 надіслав свої письмові пояснення, щодо передачі дільниці. Письмове пояснення відповідач зареєстрував у лісгоспі, у вхідній кореспонденції, потім відзняв копії, надав їх читати всім працівникам. Особисто свідок не бачив як ОСОБА_3 роздавав копії, однак про такий факт, йому відомо від інших працівників.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 20.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно розпорядження керівника апарату суду від 23.02.2024 року у зв?язку зі звільненням з посади судді у відставку та відрахування зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 з 15 лютого 2024 року, згідно рішення Вищої ради правосуддя від 15.02.2024 року № 455/0/15-24, - було призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи і згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 року, було визначено головуючу суддю для розгляду справи по суті ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 28.02.2024 року справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження судді Кіцули Ю.С. та призначено справу до розгляду по суті.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
У копії пояснення ОСОБА_3 голові комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ» від 21.09.2022 року серед інформації про незаконну рубку дерев на території ДП «Кутське ЛГ», зазначено: «Реведжука я не вважаю захисником оскільки він будучи броньованим в лісгоспі відмовився від броні та пішов в Тероборону заради грошей. Я говорив з його Комбатом і коли була велика черга з бажаючих він туда впхався відмовившись письмово від броні в Лісгоспі. Держава на нього витратила на його підготовку виплачуючи йому тих два місяці зарплату 86 тис, окрім того зарплату офіцерам які його готували, а коли привезли на фронт він почав з першої днини косити, ухилятися, пригадавши що в нього син хворий доречі вже дорослий і самостійно їздить на скутері по 20-30 км від дому. Таким чином, оголив позицію створивши дефіцит живої сили і заохочення іншим ухилятися та їхати додому. А приїхавши і повернувшись до роботи м/лісу відразу на його дільниці почалися самовільні рубки. Тому закликаю не ставати на сторону лісопорушника яким виявився в даному випадку майстер лісу ОСОБА_1 , та не карати мене за те в чому я не винен» (а.с.7).
Відповідно до копії пояснення ОСОБА_1 голові комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ», між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт з причин незаконної рубки дерев на ввіреній їм ділянці лісгоспу (а.с.8).
Згідно з копіями рапортів на ім'я голови комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ», ОСОБА_1 просив провести ревізію на ввіреній йому ділянці лісництва, а також зафіксувати факт незаконної порубки деревини (а.с.9-10).
Відповідно до копії характеристики майстра лісу Космацького лісництва ОСОБА_1 , ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Космацьке лісництво з 05.11.2008 року. З 14.03.2022 по 07.06.2022 був призваний на військову службу по мобілізації. З 08.06.2022 року приступив до своїх посадових обов'язків. За час перебування на роботі у Космацькому лісництві зарекомендував себе з позитивної сторони. Неодноразово був нагороджений грамотами за сумлінну працю. На зауваження керівництва швидко реагував і виправляв допущені помилки. Користується повагою у колективі (а.с.11).
Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 року №70, солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «Г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини, або інші поважні причини - у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років) (а.с.12).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.13).
Згідно з копією довідки МСЕК, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід І Б групи захворювання дитинства (а.с.14).
ОСОБА_11 надано копії виписок з медичної документації на підтвердження захворювання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-18).
Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19-20).
Згідно копії рапорту ОСОБА_3 голові комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ», 13.08.2022 року, зробивши раптову ревізію дільниці №7, де охороняє майстер лісу ОСОБА_1 , було виявлено 6 одиниць самовільно зрубаних дерев (а.с.38).
Відомості щодо раптової ревізії зафіксовано в актах раптової ревізії від 13.08.2022 року, 29.08.2022 року (а.с.39-40).
Згідно копії ОСОБА_14 голові комісії з припинення ДП «Кутське ЛГ», від 23.08.2022 року, 20.08.2022 року в урочищі Завоєли була виявлена самовільна рубка 9 дерев, до якої на його думку був причетний ОСОБА_1 (а.с.41).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини виникли з приводу того, що позивач ОСОБА_1 вважає дії відповідача ОСОБА_3 такими, що порушують його немайнові права на честь, гідність, ділову репутацію, шляхом розповсюдження недостовірної інформації у письмовому поясненні до голови підприємства.
Щодо недостовірної інформації.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.
Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
З наведеного вище суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів відповідає ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначає, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» вказано, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У випадку звернення особи з заявою до правоохоронних органів слід також враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої іншими особами порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Також зазначено, що межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то вони повинні бути готовими до критичного реагування з боку суспільства. (Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК Української РСР).
Європейський суд з прав людини у справі «Сірик проти України» від 31.03.2011 року вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.
Щодо моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Окрім того, згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що відповідач ОСОБА_3 звернувся з письмовим пояснення на ім'я голови комісії з припинення ДП «Кутське лісове господарство» щодо рапорту м/лісу ОСОБА_1 .
Проаналізувавши зміст вказаних звернень, суд доходить висновку, що відповідач скористався своїм правом на надання пояснень, щодо виявленої незаконної рубки. При цьому в частині пояснень, ОСОБА_3 виклав своє бачення щодо служби ОСОБА_1 в Теробороні. Вказані твердження ОСОБА_3 розпочав із слів «я вважаю». При цьому суд зауважує, що в даному випадку, пояснення ОСОБА_3 є способом реалізації права на надання пояснення, і будь яких фактичних даних не містять. У поданому поясненні містяться особисті оціночні судження відповідача, без наведення фактичних даних: дати, часу, місця вчинення описаних в поясненні дій ОСОБА_1 .
Суд позбавлений можливості встановити мотивацію позивача ОСОБА_1 щодо служби в ЗСУ, а також підстави її звільнення. Оскільки тільки позивачу ОСОБА_1 достовірно відомо, що спонукало його піти в Тероборону, для захисту країни на початку повномасштабного вторгнення, та що спонукало після кількох місяців звільнитись з військової служби.
Крім того, під час судового розгляду не встановлено достовірних даних, поширення письмових пояснень на підприємстві саме відповідачем ОСОБА_3 . Жоден із допитаних свідків, особисто не бачив, щоб відповідач поширював письмові пояснення на підприємстві. Про такі факти їм відомо, від інших працівників. Тобто свідки, не були очевидцями подій. За таких обставин, суд не може достеменно стверджувати, що саме ОСОБА_3 поширював надані ним письмові пояснення на підприємстві, і що дійсно такі пояснення взагалі були відкопійовані та поширені в ДП «Кутське лісове господарство».
Те, що зі слів позивача пояснення подані голові комісії читало чимало працівників підприємства не може бути поставлено в провину відповідачу (якщо така обставина дійсно мала місце), оскільки він не може нести відповідальність за внутрішню організацію роботи на підприємстві ДП «Кутське лісове господарство».
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що у судовому засіданні не здобуто доказів поширення відповідачами негативної та недостовірної інформації відносно позивача, що порушувало б його особисті немайнові права, або завдавало б шкоди його особистим немайновим благам, чи перешкоджало йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Висловлювання, що містяться в письмових поясненнях містять тільки оціночні судження та думку його автора, які відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
В позовній заяві, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, при цьому в чому саме полягали моральні страждання позивача не зазначено, як і не вказано яким чином позивач оцінив завдані йому моральні страждання саме в розмірі 10 000 гривень. Водночас в судовому засіданні, ОСОБА_1 ствердив, що моральну шкоду він визначив, як покарання відповідачу, за вчинені ним дії.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації завданої моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, і через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем незаконних дій, і ненадання жодного належного і допустимого доказу спричинення йому моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи встановлені вище обставини, норми законодавства та висновки Верховного суду, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, належними доказами не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За відсутності підстав для задоволення позову, понесені судові витрати не підлягають до відшкодування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 14, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.
Суддя: Ю. С. Кіцула