Справа №338/1050/24
12 листопада 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю: секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Адвокат Пархомчук С.В., який діє в інтересах позивача ТзОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ", звернувся через систему "Електронний суд" в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 188786 від 21 квітня 2021 року в сумі 10320 гривень
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір №188786 про надання фінансового кредиту, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на його мобільний номер телефону. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності в сумі 2000 грн. зі строком кредитування на 24 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день.
Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, кредит не повернув, а тому станом на 25 червня 2024 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 10320 грн., з яких 2000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 8320 грн. прострочена заборгованість за процентами.
17 лютого 2022 між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022, згідно з якого ТзОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №188786 від 21 квітня 2021 року, укладеним між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем по справі ОСОБА_1 .
З врахуванням наведеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №188786 від 21 квітня 2021 року у загальному розмірі 10320 грн, а також витрати пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду через систему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримав, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Крім того, до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача 20 серпня 2024 року надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн, зазначаючи, що ці витрати підтверджуються рахунком №19.08.2024-77, актом про отримання правової допомоги від 19 серпня 2024 та платіжною інструкцією від 19 серпня 2024 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем був укладений кредитний договір №188786 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора KL8654 21 квітня 2021 (електронного підпису) і був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 14). Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу фінансовий кредит в сумі 2000 грн. зі строком кредитування на 23 днів (до 14.05.2021 року), стандартна процентна ставка - 2 % в день, кредит надавався ТзОВ «ЗАЙМЕР» у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти відповідача.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 2000 грн. підтверджується інформаційною довідкою ТзОВ «Платежі Онлайн» №3566/05 від 20 травня 2024 року, з якої вбачається, що відповідачу 21 квітня 2021 року о 15 год. 10 хв. на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 2000 грн. (а.с. 29).
17 лютого 2022 між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до якого ТзОВ «ЗАЙМЕР» відступило на користь ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №188786 від 21 квітня 2021 року.
Згідно з ч.1,3 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, який є Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №188786 вбачається, що сторони погодили сукупну вартість кредиту у сумі 3260 гривень. Вказана сума складається із 2000 гривень суми кредиту, 300 гривень - суми комісії за користування системою, 960 гривень - суми нарахованих процентів за користування кредитом. Строк на який укладено кредит - 24 дні, тобто відповідач у строк до 14 травня 2021 року мав повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків. ОСОБА_1 в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, тому за вимогою кредитора сума боргу та відсотки за його користування в сумі 960 грн. підлягають стягненню з боржника.
Решта заявленої представником позивача суми заборгованості матеріалами справи не обґрунтована, суду не подано розрахунку заборгованості, який би з посиланням на умови договору підтверджував існування заборгованості відповідача за процентами у сумі 8320 грн.
Виходячи з викладеного, надавши оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення Кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №188786 від 21 квітня 2021 у розмірі 2960 гривень. В задоволенні решти позову слід відмовити.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача пропорційно до частки задоволених вимог, що складає 29% у зв'язку з чим з нього слід стягнути 702 гривні судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію акта про отримання правової допомоги від 19 серпня 2024 року, копію рахунку № НОМЕР_2 , копію платіжної інструкції №31935 від 19 серпня 2024 року.
З акту про тримання правової допомоги видно, що загальна вартість наданих послуг оцінена у розмірі 10500 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09. червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи поніс витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
З огляду на шаблонний тип справи, відсутність необхідності окремої оплати зустрічей та консультацій, несення канцелярських витрат на виготовлення копій документів, так як справа направлялась до суду через систему електронного суду, реальний час необхідний на виконання процесуальних дій по підготовці позовної заяви та інших заяв та клопотань до суду, вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4000,00 грн., що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.
На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 280-285 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», заборгованість за Кредитним договором № 188786 від 21 квітня 2021 в сумі 2960 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 702 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4000 ( чотири тисячі) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Л.М. Битківський