Справа № 171/1793/24
Номер провадження 2-а/184/34/24
21 листопада 2024 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши у м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділення поліції №8 (м. Апостолове) Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Раділова Іллі Павловича, співвідповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення»,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.5 ст.121 КУпАП за те, що 16.06.2024 о 17.45 год. він керував транспортним засобом по вул. Визволення у м. Апостолове, не був пристебнутий ременем (паском) безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР України. Вважає, що відповідачем безпідставно стосовно нього складена постанова за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, надав відповідь на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Представник співвідповідача в судове засідання не з'явився, надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, розглянути справу без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, 16.06.2024 о 17.45 год. він керував транспортним засобом по вул. Визволення у м. Апостолове, не був пристебнутий ременем (паском) безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, 18.07.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора відділення поліції №8 (м. Апостолове) Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Раділова І.П. «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення».
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Також, положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У таких випадках, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Даний порядок також регулюється положеннями ч. 5 ст. 258 КУпАП, де чітко передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із постанови відповідача у дійсності позивач заперечував свою вину та інкримінованого правопорушення, а тому у графі 9 оскаржуваної постанови вказав про свою незгоду та у цьому пункті поставив власний підпис.
Отже, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 258 КУпАП патрульний повинен був спочатку скласти протокол, потім розглядати справу та за наявності вини, доказів та інших необхідних умов притягнути до відповідальності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показами технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, даною постановою зазначено - "судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників".
Дійсно, за змістом ч. 5 ст. 258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку. коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП міг бути доказом його вчинення. Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
За відсутності протоколу, а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП Відповідач не може спростувати доводи про те, що саме він дотримався положень законодавства та він роз'яснив чи належним чином гарантовані права позивача, як водія відносно якого розглядається справа про адмін. правопорушення. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
Окрім цього, ще у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У даному Рішенні Суд також зазначав, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п. 2.2 Рішення).
Також, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення Позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Гака постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Окрім цього, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі №337/3389/16-a, від 15.11.2018 року у справах за №524/7184/16-а та №524/5536/17, від 30.04.2020 року у справі за №524/1113/17 та інших.
В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття. Грубе порушення процедури притягнення водія до адміністративної відповідальності на мою думку, яка основана на правових позиція вищих судових інстанцій, є самостійною підставою для скасування спірної постанови Відповідача.
Реалізовуючи свої повноваження, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 2 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що відповідач порушив процесуальний порядок розгляду справи, зокрема, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази, не забезпечив Конституційне право на правову допомогу. До початку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач жодним чином не роз'яснив позивачу прав та не повідомив про можливість скористатись професійною правничою допомогою. Так само, при накладенні стягнення йому не було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що є порушенням з боку патрульного ст. 256 КУпАП. У графі 8 оскаржуваної постанови відсутній підпис позивача відносно того, що йому було роз'яснено його права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та строки оскарження результатів її розгляду.
Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.
Відповідач не дав позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Своїми діями патрульний грубо порушив вимоги ст.ст.278, 279 КУпАП.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно пояснень позивача, на його заперечення стосовно того, що він не вчиняв дій, які б порушували ПДР, патрульний не реагував, натомість, як виявилось патрульний сам собі склав постанову та він змушений був хоч якимось чином зафіксувати свою незгоду, а тому у п. 9 Постанови вказав, що не згоден та коротко описав суть існуючих на той час обставин. На зазначене, патрульний відповів, що постанова уже складена, а те, що він там незгоден уже немає значення і постанову він отримає по пошті. До того ж, відповідачем було порушено право позивача на отримання кваліфікованої правової допомоги адвоката.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Належна реалізація Позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Зокрема, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими аналогічними діями (бездіяльністю) інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дані висновки були викладені у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року по справі №524/9827/16-а.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду постанові від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17 від 26.05.2020 року у справі №640/16220/16-а.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).
Всупереч ст.283 КУпАП у пункті (графі) 7 постанови відповідача не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Тобто, матеріали адміністративної справи не містять інформацію стосовно того на який прилад здійснювалась фіксація порушення та якими законними засобами (методами) можливе підтвердження вищезазначеного порушення. До матеріалів справи не додано доказів відео фіксації.
Згідно з статтею 31 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд звертає увагу, що спірна постанова відповідача, всупереч зазначеним приписам закону, не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, а отже останній, не може братись до уваги, як доказ інкримінованого адміністративного правопорушення, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України.
Аналогічні висновки щодо недопустимості відеодоказу про який не вказано у постанові (протоколі) Патрульного викладено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17. Також, зазначену позицію враховує і Третій апеляційний адміністративний суд, що вбачається із постанови від 02.05.19р. по справі №209/4176/18.
Також свідки, які б могли підтвердити, що позивач дійсно порушив ПДР, у постанові відсутні.
Тобто, матеріали адміністративної справи не містять інформації про те, якими доказами підтверджується вина позивача.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Таким чином, факт вчинення позивачем порушення вимог п. 2.2 ПДР України, чи іншого пункту ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, жодним чином не доведено.
В оскаржуваній постанові не міститься жодних відомостей щодо того, чи мав патрульний спеціальне звання та відповідно своїх функціональних обов'язків, чи мав право самостійно виносити постанову у справах про адміністративне правопорушення, чим порушено вимоги п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП. Також, невідомо чи перебував патрульний станом на 16.06.24р. о 17.40 год. на службі та мав би повноваження зупиняти транспортний засіб, накладати стягнення, оформлювати постанову, тощо. Таких даних патрульним не наведено. Тобто, зазначені дії додатково ставлять під сумніви щодо законності та правомірності перебування патрульного в місці винесення постанови.
Відповідно до ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, в Україні діє презумпція невинуватості, відповідно до якої Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися не доказах, одержаних незаконним: шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 27 постанови Верховного Суду від 18.02.2020р. у справі №524/9827/16-а, Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин постанову не можна визнати законною, так як у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Враховуючи наведене, оспорювана позивачем постанова підлягає скасуванню, оскільки судом не здобуто та відповідачем не надано належних та допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд дає критичну оцінку доводам відповідача, висловлені ним у відзиві на позов, оскільки вони є голослівними, безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями позивача, матеріалами справи в їх сукупності.
Оскільки суд встановив відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, тому відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП суд закриває провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 5, 6-8, 10, 19, 20, 25, 79, 139, 242-246, 251, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора відділення поліції №8 (м. Апостолове) Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Раділова Іллі Павловича, співвідповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» задовольнити.
Визнати поважною причину пропуску строку ОСОБА_1 на оскарження постанови Інспектора відділення поліції №8 (м. Апостолове) Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Раділова Іллі Павловича Серії ЕНА №2407596 від 16.06.2024 року та поновити строк для подачі адміністративної позовної заяви.
Скасувати постанову Серії ЕНА №2407596 від 16.06.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено 21.11.2024 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш