Справа № 183/9747/24
№ 1-кс/183/2492/24
22 листопада 2024 року м. Самар
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному 10 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024132610000081 про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зміїв Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді бойового медика розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні«молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
21 листопада 2024 року у провадження слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання, передане слідчому судді 22 листопада 2024 року.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлення досудовим розслідуванням, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Законом порядку та фактично на підставі зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року N 469/2024, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 грудня 2023 року № 354 молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду бойового медика розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, молодший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, молодший сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
05 лютого 2024 року молодший сержант ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишив військову частину.
Молодший сержант ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді бойового медика розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 05 лютого 2023 року самовільно в умовах воєнного стану залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався у АДРЕСА_2 ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_5 за викладених вище обставин обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем.
19 вересня 2024 року у відповідності до ст. 276 - 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вручити яке не виявилося можливим у зв'язку з неможливістю встановити його місцезнаходження.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 висновком службового розслідування та документацією доданою до нього.
Прийнятими заходами встановити місцезнаходження підозрюваного на теперішній час не вдалось. На виклики до органу досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 не з'являвся.
19 вересня 2022 року постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.
Слідчий вказує, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Крім того, слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя висновує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
За ч. 4 ст. 190 КПК України слідчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирішити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу.
Так, слідчим суддею досліджений витяг з ЄРДР від 18 листопада 2024 року, відповідно до якого 10 травня 2024 року до ЄРДР за № 42024132610000081 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З повідомлення про вчинення кримінального правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 від № 2470, рапорту командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону від 14 лютого 2024 року, матеріалів службового розслідування від 16 лютого 2024 року, витягу з наказу від 16 лютого 2024 року № 686, акту службового розслідування від 18 грудня 2022 року, пояснень командира роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону від 17 лютого 2024 року, пояснень командира 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону від 17 лютого 2024 року, витягів з наказів від 17 листопада 2022 року № 322, від 18 грудня 2023 року № 354, від 17 лютого 2024 року № 491, від 16 лютого 2024 року № 686, показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколу огляду від 10 жовтня 2024 року, копії військового квитка ОСОБА_5 , у їх сукупності, вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
19 вересня 2024 року складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, з урахуванням відомостей про зареєстроване місце проживання підозрюваного, 19 вересня 2024 року направлене підозрюваному на адресу зареєстрованого місця проживання підозрюваного та повернуте відправникові 08 жовтня 2024 року, вручено дорослому члену сім'ї за адресою реєстрації ОСОБА_5 13 листопада 2024 року.
Крім того, зі службових пояснень Начальника оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) у сукупності з поясненнями ОСОБА_9 , отриманими старшим слідчим о/у СКП ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_5 за адресою зареєстрованого місця проживання не знаходиться з середини осені 2023 року.
Також, слідчий суддя вважає доведеним вказаний слідчим ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за який, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, ризики, передбачені п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає недоведеними.
19 вересня 2024 року ОСОБА_5 оголошено у розшук, станом на день розгляду клопотання підозрюваного не розшукано, не затримано.
13 листопада 2024 року повістки про виклик ОСОБА_5 до слідчого на 16 листопада 2024 року та 18 листопада 2024 року вручено дорослому члену сім'ї за адресою реєстрації ОСОБА_5 .
Дані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та фактично вже переховується від органів досудового розслідування та доводи слідчого в цій частині є доведеними.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя -
надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зміїв Харківської області, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу зупинити до моменту виконання цієї ухвали в частині приводу підозрюваного.
Виконання ухвали в частині затримання підозрюваного доручити співробітникам Другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 .
Ухвала діє до 22 травня 2025 року включно та втрачає законну силу 23 травня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 13 годині 10 хвилин 22 листопада 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1