Справа № 180/2038/24
2/180/793/24
12 листопада 2024 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Тананайської Ю.А.
при секретарі Павлович Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/2038/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_2 , через адвоката Григоренка А.О., звернулась до Марганецького міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що відносно неї приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. відкрито виконавче провадження №66124078.
Як вбачається із постанови 19.07.2021 року виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №28092 від 05.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 17058 гривень 26 коп.
Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки під час його вчинення приватний нотаріус перш за все повинен був перевірити чи взагалі укладався кредитний договір, у випадку укладення встановити безспірність заборгованості, і в данному випадку повинен був відмовити відповідачу у вчиненні виконавчого напису, відповідно до Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №28092, вчинений 05 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., про стягнення з неї на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 17058 гривень 26 коп., та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.
У судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку.
Представник відповідача ТОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав, надав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. в судове засідання не з'явивсясь, від нього повернувся конверт з відміткою «відсутній за зазначеною адресою».
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.
Як встановлено судом, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. 05 травня 2021 року за реєстровим №28092 з ОСОБА_3 , яка є боржником за кредитним договором №1342040 від 28.02.2019 року, укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором за період з 22 травня 2021 року по 28 квітня 2021 року в розмірі 17058 грн.26 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2300 грн.; заборгованість за нарахованою пенею 13090 грн. 96 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам 1267 грн.30 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрієм Сергійовичем від 19 липня 2021 року, було відкрите виконавче провадження №66124078 по примусовому виконанню виконавчого напису №28092 від 05 травня 2021 року.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20845.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності-це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12584св18).
З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена судом, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.
В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз'яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат».
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Цивільним процесуальним кодексом України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10500 грн. витрат на правову допомогу.
Представником відповідача надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
На підтвердження заявлених вимог заявником надано суду наступні докази: ордер від 26 травня 2024 року АІ 1619952, копію Договору про надання правової допомоги від 11 вересня 2024 року між адвокатом Григоренко А.О. та ОСОБА_4 ; додаток до договору № 1 від 11.09.2024 року відповідно до якого адвокат Григоренко А.О. зобовязався здійснити комплекс дій щодо подання та судового представництва Замовника - ОСОБА_4 у межах судової справи № 935/3375/23 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до Замовника про стягнення заборгованості за кредитним договором; звіт про витрачений час на надання правової допомоги.
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням положень частин 3 та 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
Оскільки , позивачем не підтверджено понесені витрати на правову допомогу, а надані докази (договір, додаток до договору , звіт) не мають відношення до цієї справи, то суд вважає, що в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
З відповідача на користь держави підлягає стягненю судовий збір.
Керуючись ст.ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 87- 89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про захист прав споживача та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 05 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №28092, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_3 , заборгованості за кредитним договором №1342040 від 28.02.2019 року, укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», яким стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором за період з 22 травня 2021 року по 28 квітня 2021 року в розмірі 17058 грн.26 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2300 грн.; заборгованість за нарахованою пенею 13090 грн. 96 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам 1267 грн.30 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2024 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місце знаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська 27 прим.2
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, місце знаходження: 49009, місто Дніпро, вулиця Акінфієва Івана 23 , прим.3
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, місце знаходження: м.Київ , вул.Мала Житомирська буд.6/5
Суддя: Ю. А. Тананайська