79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.11.10 Справа№ 27/119 (10)
За позовом : Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Військово -медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів
до відповідача: 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0200), м. Червоноград Львівської області
про стягнення 43 306,35 грн.
за участю представників:
від прокуратури : Майорчак В.М. (посв. №42)
від позивача : Каблак О.Г. -юрисконсульт
від відповідача : Гальчинський С.О. -майор юстиції, Кудик М.В.- представник
Суть спору : розглядається позовна заява за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Військово -медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до про стягнення 3131,36 грн.
Провадження у справі порушено 08.10.2010 р., в судовому засіданні 02.11.2010р. представникам сторін було повідомлено про оголошення перерви до 09.11.2010р., по закінченні якої судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.
Позивач позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача подав докази часткового погашення боргу в сумі 12 291,34 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи), та докази часткового погашення боргу до закінчення перерви в судовому засіданні на суму 19 634,0 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи), Суму основного боргу в розмірі 6 790 грн. визнав, просить відмовити в позові в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.
В процесі судового розгляду встановлено:
20.01.2010 р. між Військово -медичним клінічним центром Західного регіону та 11 окремим колійним загоном Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0200) укладено договір про надання медичної допомоги №3/10/3.
Згідно п. 1.1 договору №3/10/3 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 р. №1923 „Про затвердження порядку надання медичної допомоги у військово -медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями” та умов даного договору, військове формування доручає медичному закладу надання лікувально -профілактичної допомоги військовослужбовців військового формування.
П. 4.1. договору встановлено, що вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям військового формування, встановлюються наказом керівника медичного закладу у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг).
Згідно п. 4.2 договору, відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям здійснюється у 10 -денний термін з дня надходження рахунків до ВМКЦ ЗР.
Однак, в порушення умов договору відповідач не оплатив виставлені йому позивачем рахунки на суму 38 715,34 грн..
Суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 925,34 грн., в зв'язку зі сплатою цієї суми боргу відповідачем.
На момент розгляду спору залишок заборгованості відповідача становить 6 790 грн. і підлягає до стягнення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Беручи до уваги факт часткового погашення відповідачем основної суми боргу, керуючись ст. 233 ГК України, суд зменшує розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, оскільки порушення зобов'язання не заподіяло збитків позивачу у справі.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 388,34 грн. пені, нарахування якої передбачене договору.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з наведеного, з відповідача підлягають до стягнення 3% річних в розмірі 196,30 грн. та 150,73 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.
Суд відмовляє у стягненні 7% штрафу в розмірі 1855,64 грн. з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності)
товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Нарахування даного виду штрафних санкцій пердбачено за наявності двох умов: вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопрушення, в якому хоча б одна сторона є суб”єктом господарювання , що належить до державного сектора окономіки, або якщо порушення зв”язано з виконанням державного контракту; вони підлягають застосуванню за два види правопорушень, а саме: за порушення умов зобов”язання щодо якості товарів (робіт,послуг) і за порушення строків виконання зобов”язання.
Сторона позивача не довела наявності умов для застосування даного виду штрафних санкцій. Додатково суд зазначає, що штрафні санкції, нарахування яких передбачено ч.2 ст.231 ГК України є уніфікованими штрафними санкціями, і застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договром. Договором, на підставі якого виникла заборгованість, передбачено застосування пені, також стороною позивача нараховано розмір інфляційних втрат та розмір річних за прострочення виконання грошового зобов”язання.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 193,230-233 ГК України, ст.ст. 530,625 ЦК України, ст.ст.43,49,80,82,83,84,85, 116-118 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0200), що знаходиться за адресою: 80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 33158337, р/р 35226002006046 в УДК у Львівській області МФО 825014,) на користь Військово -медичного клінічного центру Західного регіону, що знаходиться за адресою: 79010, м.Львів, вул. Личаківська, 26 (р/р №35221009000619 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 08160677) 6 790 грн. основного боргу, 388,34 грн. пені, 196,30 грн. -3% річних, 150,73 грн. інфляційних втрат.
3. Стягнути з 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т0200), що знаходиться за адресою: 80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 33158337, р/р 35226002006046 в УДК у Львівській області МФО 825014,) 75,25 грн. держмита та 41,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету.
4. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 925,34 грн.
5. В решті позову відмовити.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.11.2010 р.
Суддя