Справа № 201/11747/24
Провадження № 3/201/4213/2024
30 жовтня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
ОСОБА_1 30 серпня 2024 року о 23 годині 23 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1 , рухався в районі буд. № 38-а по просп. Науки в м. Дніпрі, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, оскільки це буде відповідати вимозі розгляду справи судом в розумні строки, що є складовою права на справедливий судовий розгляд для усіх учасників процесу. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки». Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначені в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Так, винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортом інспектора патрульної поліції, яким було виявлено правопорушення, вчинене особою, позбавленою права керування транспортними засобами - ОСОБА_1 ; карткою обліку адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 , якого позбавлено права керування транспортними засобами за постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року по справі № 932/9099/23; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ААД № 554521 стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що свідчить про повторність правопорушення в діях останнього, а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120408 від 31 серпня 2024 року, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Отже, враховуючи, що згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
При визначені виду і розміру стягнення враховую характер та систематичність вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі сорока тисяч восьмисот гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі шестисот п'яти гривень шістдесяти копійок.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.
Постанова набрала чинності:
Суддя: В.М. Гончаренко