23.11.2024 Справа № 756/11824/24
Унікальний номер 756/11824/24
Провадження номер 2/756/5123/24
21 листопада 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача -ОСОБА_2 ,
свідка - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Суть спору, короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг в розмірі 32500,00 грн.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що між сторонами укладено усну домовленість, відповідно до якої в проміжок з 07 лютого 2023 року по 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 позичила відповідачу ОСОБА_2 кошти на загальну суму 32 500,00 грн., строком на 2 тижня. Відповідач зобов'язувався повернути за першою її вимогою борг, але від виконання умов договору ухиляється та в добровільному порядку виконувати свої обов'язки не бажає.
З метою вирішення спору позивач зверталася до поліції. Згідно відповіді ГУНП у місті Києві Оболонського УП від 12 червня 2024 року, позивачу рекомендовано звернутися до суду, оскільки в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин.
В зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх законних прав.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено судове засідання на 04 листопада 2024 року.
04 листопада 2024 року у судовому засіданні відповідач отримав копію позовної заяви з додатками та заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_3 . Судом оголошено перерву до 21 листопада 2024 року.
14 листопада 2024 року надійшло клопотання позивача про пропозицію укладання із відповдачем мирової угоди з можливістю відпрацювання коштів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав та мотивів, наведених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні. Додала, що нею було запропоновано відповідачу мирову угоду, відповідно до умов якої відповідач та його син, свідок ОСОБА_3 , мали можливість відпрацювати борг, працюючи у позивача на дачі. Пояснила, що кошти надавала на лікування дружини відповідача, для проведення діцагностичного дослідження та оперативного втручвання. Проте , відповідач борг не повертає.
В судовому засіданні відповідач визнав, що дійсно брав у позивача у борг 32 500,00 грн., на лікування дружини, проте через брак коштів їхне повернув. Окрім того, зазначив, що кошти зібрав, але через фінасові труднощі ОСОБА_3 йому позичив кошти. зазначив, що є люди, які йомувинні кошти та не повертають, тому не може розрахуватися із позивачкою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що не надавав згоду позивачу на надання ОСОБА_2 кошти в борг на лікування його матері.
Вислухавши сторони та свідка, дослідивши повно та всебічно обставини справи, оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлені судом обставини справи
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усну домовленість, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 позичила відповідачу ОСОБА_2 кошти на лікування дружини відповідача на загальну суму 32 500,00 грн., строком на 2 тижня. Відповідач борг не повертає, посилаючись на брак коштів.
Відповідно до повідомлення ГУНП у місті Києві Оболонського управління поліції від 12 червня 2024 року, наданого позивачем, в управлінні поліції зареєстрована та розглянута заява позивача ОСОБА_1 щодо неповернення грошових коштів боржником ОСОБА_2 . За викладеними фактами проведено перевірку та рекомендовано позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с.6).
Згідно довідки СП ВП №2 Оболонського УП ГУНП від 12 червня 2024 року про результати перевірки по заяві ОСОБА_1 , в телефонній розмові із ОСОБА_2 останній повідомив, що дійсно брав у борг грошові кошти у ОСОБА_1 та має намір повернути кошти найближчим часом (а.с.7).
Відповідно до роздруківки переписки у телеграм, наданої позивачем, відповідачу було запропоновано відпрацювати суму боргу, працюючи у позивача на дачі (а.с.43-45).
Докази повернення відповідачем отриманих у борг коштів від ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе боргових зобов'язань.
Мотиви, з яких виходив суд та застосовані норми права
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Згідно ст. 204. ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі пояснень сторін та свідка у судовому засіданні та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що станом на день звернення позивача до суду із позовними вимогами відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, отриману суму коштів не повернув, таким чином з нього підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 32 500,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати, а саме: по сплаті судового збору в розмірі 1211,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним.
Згідно копії платіжної інструкції № 0.0.3889704337.1 від 17 вересня 2024 року, ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок адвоката Тищенко Л.М. 1 500,00 грн. плату за адвокатські послуги (а.с.25).
З урахуванням ціни позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 202, 204, 205, 206, 625, 639, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) борг в розмірі 32 500,00 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,00 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.(одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2024 року.
Суддя І.С. Шролик