Справа № 932/4275/23
Провадження № 2/932/1241/23
27 лютого 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря Рошошка Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-
У травні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 100 444,94 грн., з них: 84 522,99 грн. - сума основного боргу, 1 817,91 грн. - сума 3% річних, 14 104,04 грн. - інфляційне збільшення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 та рахуються зареєстрованими, крім неї, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надаються послуги з водопостачання та водовідведення (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). З огляду на те, що відповідачами не сплачується плата за послуги з водопостачання та водовідведення, виникла заборгованість, розмір якої станом на листопад 2023 року становить 100 444,94 грн., з них: 84 522,99 грн. - сума основного боргу, 1 817,91 грн. - сума 3% річних, 14 104,04 грн. - інфляційне збільшення, з метою відшкодування якої, позивач вимушений звернутися до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 05.05.2023 справу передано судді Кудрявцевій Т.О.
Відповідачем - ОСОБА_1 22.11.2023 було надано суду відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Так, останньою зазначено, що у період з 2014 року до 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживав ОСОБА_2 , а відповідачка ОСОБА_3 не проживає у вказаній квартирі з 2011 року, що є підставою для перерахування заборгованості, виходячи з кількості осіб, які фактично проживають квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, зазначено про застосування строку позовної давності та відсутності підстав щодо здійснення нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України.
Позивачем було надано суду відповідь на відзив та письмові пояснення, в яких між іншим зазначено про те, що не проживання в квартирі без здійснення дій, спрямованих на таке повідомлення надавача послуг не є підставою для не нарахування плати за комунальні послуги з розрахунку кількості осіб, які зареєстровані в квартирі. Також зазначено, що відповідачами було вчинено дії на переривання строку позовної давності шляхом внесення плати у липні - жовтні 2023 року.
Відповідачем ОСОБА_1 14.12.2023 було надано суду заперечення, в яких наведено додаткові обґрунтування щодо обов'язку позивача здійснити перерахунок й також повторно зазначено про строк позовної давності, який за її твердженням повинен бути застосований до заборгованості виниклої до січня 2020 року.
Іншими відповідачами відзивів суду не надано.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 08.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, від її представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про склад сім'ї від 23.08.2022, зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 рахуються: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаною адресою позивачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
На підтвердження розміру заборгованості позивачем суду надано розрахунок, згідно якого заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що виникла за період з січня 1999 року до листопад 2023 року становить 84 522,99 грн., на яку нараховано 3% річних, що становить 1 817,91 грн., та інфляційне збільшення - 14 104,04 грн. Також з вказаного розрахунку вбачається, що за вказаний період, вперше, було внесено платіж на погашення боргу у липні 2023 року.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Крім того, вимогами ч.4 ст.319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У статті 67 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі не сплатили за ці послуги, а тому заявлені вимоги в частині стягнення суми основного боргу, є обгрунтованими.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З огляду на зазначене, особа, яка допустила порушення зобов'язання не звільняється від сплати нарахувань передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки це не є нарахуванням, що виникло за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За частинами першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі з липня 2023 року почали частково здійснювати погашення заборгованості, а тому, з урахуванням приписів ст.ст.261-264 ЦК України, підлягає стягненню основна сума боргу за період з червня 2020 року до листопада 2023 року, що становить 35 382,29 грн., інфляційні у розмірі - 6 787,30 грн. та 3% річних - 974,00 грн.
Ухвалюючи дане рішення судом також враховано, що порядок проведення перерахунку за надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам фізичним особам регулюється Законом України «Про питну воду і питне водопостачання» №2918-ІІІ від 10.01.2002, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», введеними в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 306/1 від 23.07.2013 та «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №142 від 24.03.2017.
Зокрема, статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його, їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Порядком визначено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.
Оскільки матеріали справи не містять доказів вчасного звернення відповідачів до позивача з питанням про проведення перерахунку заборгованості з огляду тривалої відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , у суду відсутні підстави вважати наданий позивачем розрахунок хибним та таким, що суперечить вимогам Закону.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зі стягненням солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 35 382 гривні 29 коп., інфляційні збитки у розмірі - 6 787 гривень 30 коп., 3% річних - 974 гривні 00 коп.
Виходячи з приписів ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 384,28 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, адреса: м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 35 382 (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 29 коп., інфляцію у розмірі - 6 787 (шість тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 30 коп., 3% річних - 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, адреса: м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а) судовий збір у розмірі 384 гривні 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, адреса: м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а) судовий збір у розмірі 384 гривні 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305, адреса: м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а) судовий збір у розмірі 384 гривні 28 коп.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Т.О. Кудрявцева