22 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1056/24 пров. № А/857/13144/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у м. Ужгороді, суддею Скраль Т. В.) у справі № 260/1056/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Наталії Василівни про визнання вимоги протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач 1), Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. (далі - відповідач 2) в якому просив:
- визнати протиправною вимогу Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. щодо сплати 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості вперше придбаного житла;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 22 945,00 грн - зайво сплачений ним 1 % збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всі довідки були надані нотаріусу перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу нерухомого майна для звільнення в сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна, що придбавається вперше, проте приватний нотаріус не виконав вимог закону та зобов'язав позивача сплатити збір. ГУ ПФУ в Закарпатській області, відмовляючи у задоволенні заяви та поверненні коштів, зазначив, що Пенсійний фонд не володіє інформацією стосовно права власності громад на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити факт придбання житла конкретною особою вперше. Вважає, що така відмова є безпідставною, оскільки він належними доказами підтвердив придбання житла вперше, а саме подав заяву, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки з місця проживання. Враховуючи наведене, порушене право позивача може бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повернути зайво сплачений 1 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 945,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 945,00 грн, відповідно до квитанції № 31 від 07 березня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування виступає вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна. Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Порядок №1740 визначив, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, Порядок №1740 не визначає, хто та у який спосіб може прийняти рішення про те, що фізична особа придбаває майно вперше та, відповідно, не є платником збору з цієї операції. Звертають увагу на те, що доказів, які б підтверджували факт придбання позивачем нерухомого майна вперше, останнім не долучено, тому для формування подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 22945 грн відсутні будь-які правові підстави. Більше того, Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, що підтверджується роз'ясненнями, наведеними в листі ПФУ від 02.06.2003 за № 04/4238, де зазначено: лише у разі надання документа, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від сплати вищевказаного збору.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07 грудня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Петрик Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1516 (а. с. 9-12).
Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 2 294 500,00 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованого 13 лютого 2024 року, власником згаданої вище квартири є ОСОБА_1 (а. с. 19-26).
Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості придбаного житла в сумі 22 945,00 грн відповідно до квитанції від 07 грудня 2023 року № 0062910067 (а. с. 18).
03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про повернення зайво сплаченої суми збору в розмірі 22 945,00 грн (а. с. 7-8).
До заяви позивачем долучено довідку № 2906 від 27.12.2023; довідку № 02-162018 від 11.12.2023; довідку № 09/03-1240 від 27.09.2023; копію договору купівлі - продажу від 07.12.2023 № НСР 657012, зареєстрований в реєстрі за № 1516; довідку № 382 від 28.09.2023; копію банківських реквізитів; копію квитанції сплаченої суми № 0062910067 від 07.12.2023.
09 січня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом повідомило ОСОБА_1 , що звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів “в» або “г» пункту 15-2 Порядку № 1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов'язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Пенсійний фонд не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити факт придбання житла конкретною особою вперше. Окрім того зазначають, що з доданих до заяви документів, не вбачається за можливе зробити висновок про придбавання житла вперше. Враховуючи наведене, підстави для повернення коштів в сумі 22 945,00 грн відсутні (а. с. 3 - 5).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, позивач придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість ним не придбавалася, протилежного матеріали справи не містять та суду про таке не повідомлено. Тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено дотримання ним передбаченої Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), процедури на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, при цьому, відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з такого.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункту 10 частини 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані і у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, з наведеного видно, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з цим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 № 866 внесені зміни до Порядку № 1740, а саме:
- пункт 15-2 доповнений підпунктами “в» і “г» такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
“Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26.09.2020.
Із системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Суд зазначає, що починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зазначає, що особа, яка вперше придбаває житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом “в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Тобто, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Як видно з матеріалів справи, позивач до заяви, поданої відповідачу, долучив такі документи:
Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 36661696 від 13.02.2024;
копію договору купівлі - продажу від 07.12.2023 № НСР 657012, зареєстрований в реєстрі за № 1516;
довідку Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 09/03-1240 від 27.09.2023, яка видана ОСОБА_1 про те, що списки на приватизацію житла в Банк не надходили;
довідку Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради № 382 від 28.09.2023 про те, що ОСОБА_1 участі в приватизації державного фонду, який знаходиться в комунальній власності міста Ужгорода з використанням житлових чеків не приймав;
довідку Довжанської сільської ради № 02-162018 від 11.12.2023, яка засвідчує те, що ОСОБА_1 до 05.02.2008 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . За час реєстрації та проживання в с. Довге ОСОБА_1 житлові чеки (сертифікати) для приватизації державного житлового фонду чи приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, не використовував. У черзі на отримання житла не перебував;
довідку Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області № 2906 від 27.12.2023, яка засвідчує те, що за час проживання на території Середнянської селищної ради за адресою АДРЕСА_2 (зареєстроване місце проживання з 05.02.2008), ОСОБА_1 участь в приватизації державного чи комунального житлового фонду, що знаходиться у власності на території Середнянської територіальної громади, не брав, житлових чеків не використовував;
копію квитанції сплаченої суми № 0062910067 від 07.12.2023;
копію банківських реквізитів.
Суд зазначає, що наведені документи підпадають під визначення пункту 15-2 Порядку № 1740 документів для підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше.
Таким чином з матеріалів справи видно, що позивач придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу, інша нерухомість нею не придбавалась, протилежного, матеріали справи не містять, суду не повідомлено. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем суду не надано.
Відтак, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що поданий позивачем до відповідача пакет документів був достатнім для прийняття позитивного рішення, тому за встановлених обставин справи відповідач необґрунтовано відмовив у формуванні подання про повернення коштів з бюджету.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 260/1056/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин