Справа № 420/27683/24
22 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 11.12.2017 року перебувала на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та була звільнення в лютому 2021 року. Разом з тим, оскарживши своє звільнення в судовому порядку, позивача було поновлено на попередній посаді з 09.02.2021 року.
Разом з тим, у липні 2021 року позивача було повторно попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та відповідно звільнено 30.11.2021 року у зв'язку з переведенням до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Не погоджуючись із переведенням до іншого державного органу, позивач також оскаржила вказане рішення в судовому порядку в межах справи №540/8544/21, яким було задоволено її позовні вимоги та в подальшому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 01.12.2021 року.
На виконання рішення суду №540/8544/21 Одеський окружний адміністративний суд 08.11.2022 року видав виконавчий лист в частині поновлення позивача на посаді, який був пред'явлений до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В порядку виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого на виконання виконавчого листа по справі №540/8544/21, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. вживались відповідні заходи щодо примусового виконання рішення суду, водночас 23.04.2024 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий лист направив до суду, який його видав.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою державного виконавця, позивач звернулась до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/27683/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі було отримано 03.10.2024 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
У визначений КАС України п'ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року провадження у справі №420/27683/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено 22.11.2024 року.
На виконання ухвали суду від 14.10.2024 року представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав до суду матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1.
Строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлений у ст. 258 КАС України.
Водночас, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).
Судом у справі встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 11.12.2017 року перебувала на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та була звільнення в лютому 2021 року. Разом з тим, оскарживши своє звільнення в судовому порядку, її було поновлено на попередній посаді з 09.02.2021 року.
У липні 2021 року позивача було повторно попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
30.11.2021 року позивача було звільнено у зв'язку з переведенням до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Не погоджуючись із переведенням до іншого державного органу, позивач оскаржила вказане рішення в судовому порядку в межах справи №540/8544/21.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі №540/8544/21 було визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25 листопада 2021 року №78 о/с «Про особовий склад».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 01.12.2021 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 року у справі №540/8544/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2021 року у сумі 186 312 грн. з відрахуванням податків та зборів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24 065,24 грн. з відрахуванням податків та зборів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №540/8544/21 виправлено у вступній, описовій та резолютивній частинах постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 року помилково допущені описки, зазначивши вірне найменування відповідача по справі Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у відповідних відмінках.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №540/8544/21 виправлено в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 року допущені арифметичні помилки, зазначивши в описовій та резолютивній частинах постанови вірне числове значення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає відшкодуванню на користь позивачки, 256 179 (двісті п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн.
На виконання рішення суду №540/8544/21 Одеський окружний адміністративний суд 08.11.2022 року видав виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 01.12.2021 року.
12.12.2022 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява позивача щодо прийняття до виконання виконавчого листа від 08.11.2022 року по справі №540/8544/21.
13.12.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (далі - ВП НОМЕР_1) за виконавчим листом №540/8544/21, виданим 08.11.2022 року.
Також 13.12.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. в межах ВП НОМЕР_1 були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
24.01.2023 року старшим державним виконавцем складено акт державного виконавця, яким встановлено, що вимоги виконавчого документу не виконано, а саме не поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 01.12.2021 року.
Внаслідок невиконання вимог виконавчого документу, 24.01.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. в межах ВП НОМЕР_1 було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Оскільки вимоги виконавчого документу №540/8544/21, виданого 08.11.2022 року, все ще були не виконані, 16.03.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. в межах ВП НОМЕР_1 було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
09.10.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. в межах ВП НОМЕР_1 було винесено вимогу виконавця, в якій зазначено, що боржнику в триденний строк з моменту отримання вимоги необхідно виконати вимоги рішення суду по справі №540/8544/21, а також надати на адресу відділу примусового виконання рішень підтверджуючі документи щодо виконання вимог рішення суду №540/8544/21.
На виконання вимоги старшого державного виконавця від 09.10.2023 року, Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у відповідь було надіслано лист від 19.10.2023 року, в якому зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року по справі №540/8544/21 до нього не надходило.
23.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. було складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, в якому відповідач просив Головне управління Національної поліції в Одеській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України відносно посадових осіб Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за невиконання рішення суду по справі №420/3544/21, а також надіслати на адресу відділу витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, 23.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. в межах ВП НОМЕР_1 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №540/8544/21, виданого 08.11.2022 року. У мотивувальній частині постанови від 23.04.2024 року окремо зазначено, що в ході примусового виконання виконавчого документу №540/8544/21 державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документу, були застосовані штрафні санкції, про що винесено відповідні постанови, а також направлено до ГУ НП в Одеській області повідомлення про вчинення злочину. Таким чином, за змістом вищевказаної постанови, виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий документ поверненню до суду, який його видав.
Вважаючи постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №540/8544/21 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в межах справи №420/27683/24.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час перевірки правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, але не виключно, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та судові накази.
За ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Заходи примусового виконання рішень закріплені у ст. 10 Закону №1404-VIII.
За ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:
проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналізуючи вищевказані приписи суд дійшов висновку, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку повторного невиконання боржником рішення та надіслання виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22 дійшов висновку, що до закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.
У той же час, виконавчий лист №540/8544/21, який примусово виконується, містить зобов'язання поновити позивача на відповідній посаді, що відноситься саме до рішень немайнового характеру.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22 також зазначив, що частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов'язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22 звернув увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Як було встановлено судом, Одеським окружним адміністративним судом 08.11.2022 року було видано виконавчий лист по справі №540/8544/21 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 01.12.2021 року.
13.12.2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №540/8544/21. У період до квітня 2024 року старшим державним виконавцем вживались необхідні заходи для виконання боржником вищевказаного рішення суду, зокрема виносились постанови про накладення штрафу, водночас позивача не було поновлено на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Внаслідок невиконання вимог виконавчого листа №540/8544/21 старшим державним виконавцем 23.04.2024 року було складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 382 КК України відносно посадових осіб Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №540/8544/21.
Разом з тим, судом не вбачається застосування старшим державним виконавцем всіх заходів щодо примусового виконання рішень, передбачених ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII (враховуючи, що перелік таких заходів у ч.3 ст.18 вказаного Закону не є вичерпним), зокрема, але не виключно: не було здійснено запитів на отримання пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження; не було викликано посадових осіб Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з приводу виконавчого документу; не вимагались пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця від уповноважених осіб Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції тощо.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22 зазначив, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Враховуючи вищенаведені обставини суд доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року у справі №540/8544/21, на виконання якого 08.11.2022 року видано виконавчий лист №540/8544/21, виконано не у повному обсязі, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Вищевказаний висновок був також сформований Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22.
За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналізуючи вищенаведене, а також враховуючи той факт, що старшим державним виконавцем не було у повній мірі здійснено всіх необхідних заходів для примусового виконання виконавчого листа, суд доходить висновку про неповне з'ясування державним виконавцем фактичних обставин у виконавчому провадженні, та, у свою чергу, про необґрунтованість та протиправність постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, а тому про необхідність її скасування в судовому порядку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 241-246, 255, 257, 258, 262, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пхіденка О.С. від 23.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Білостоцький