Справа № 301/3946/24
1-кс/301/433/24
"23" листопада 2024 р. м. Іршава
Слідча суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ № 1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України,
Слідчий СВ № 1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071100000494 від 22 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з 01 по 08 годину 22 листопада 2024 року, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у кімнаті кухні будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , де у зв'язку з неприязними стосунками з останнім, з метою завдання останньому тілесних ушкоджень, умисно, правою рукою стиснутою в кулак, завдав удари в ділянку обличчя ОСОБА_7 та заподіяв удар тростиною в ділянку голови ОСОБА_7 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому склепіння черепу, від яких ОСОБА_7 помер, що підтверджується остаточним лікарським свідоцтвом про смерть №103-і від 22.11.2024.
22 листопада 2024 року, о 11:30 год. на підставі ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
22 листопада 2024 року, з урахуванням всіх обставин у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - умисне, тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вина ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується наступними матеріалами:
-протоколом огляду місця події від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 22.11.2024;
-протоколом (додаткового) допиту свідка ОСОБА_8 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.11.2024;
-протоколом (додаткового) допиту свідка ОСОБА_9 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 22.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 22.11.2024;
-протоколом огляду місця події від 22.11.2024;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.11.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 22.11.2024;
-повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 22.11.2024;
Так, підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч.2 ст.121 КК України, карається позбавленням волі від семи до десяти років.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснив, що обставини вчинення даного кримінального правопорушення не пам'ятає та разом із захисником ОСОБА_6 просять обрати йому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, так як вважають, що ризики на які посилається сторона обвинувачення в повному обсязі є необґрунтованими.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя прийшла до наступного.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно до ч. 1 ст. 115 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
22 листопада 2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: протоколом огляду місця події від 22.11.2024; копією висновку ДСУ « Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» Хустського районного управління від 22.11.2024 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.11.2024 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 22.11.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Водночас слідча суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідча суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого злочину. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у разі визнання його винним.
Вказане в сукупності дає підстави слідчій судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідча суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів з метою дачі, зміни показань на його користь, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час ще не встановлені органом досудового розслідування,
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачений п.п. 2, 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_5 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, які б підтверджували його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя виходить з того, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає надання стороною обвинувачення доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином суд приходить до висновку, що ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які лежать в основі клопотання сторони обвинувачення знаходять своє підтвердження та не спростовані стороною захисту. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
В частині доводів сторони захисту щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а саме те, що підозрюваний та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідча суддя зазначає, що вказані обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірному вчиненню підозрюваним вищезазначеного кримінального правопорушення, а тому з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Також, доводи сторони захисту щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, судом відхиляються з огляду характеризуючі дані особу підозрюваного, який вчинив тяжкий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, офіційно не працює, не одружений, утриманців не має, а тому з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із тримання підозрюваного в умовах ізоляції не зможе забезпечити його дієвість у даному кримінальному провадженні та не зможе запобігти встановленим в суді ризикам, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчій судді не надано.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини;
Слідча суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Відтак, на думку слідчої судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідча суддя.
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний західу вигляді тримання під вартою строком до 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 11 год. 30 хв. 22.11.2024 року до 20 січня 2024 року включно.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 для виконання передати до відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідча суддя: ОСОБА_1