Справа № 757/29844/24-п
Провадження №: 3/752/8243/24
13.11.2024 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли за правилами територіальної підсудності з Печерського районного суду міста Києва
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
відносноОСОБА_1 . дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ,
за участі захисника Письменної Н.В.,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 721611 від 21.06.2024, що складений з посиланням на порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України (надалі по тексту - протокол).
Відповідно до зазначеного протоколу (дослівно): "21.06.2024 о 21:140 у м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 57 водій ОСОБА_1 , керуючи авто AUDI A5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження у встановленому законом порядку у відділенні соціотерапії відмовилася на камеру 472859, 470654, 472668".
В якості доказу події та складу адміністративного правопорушення до протоколу приєднано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (надалі по тексту - направлення), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписи з місця зупинки, вміщені на компакт диск для лазерних систем зчитування, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446147 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП (рух смугою зустрічного руху), роздруківку з пристрою Drager mobile printer ARMD-0544, яким обладнаний газоаналізатор Alcotest 7510 (прилад ARMF-0304) з показником 0,25 проміле.
ОСОБА_1 до суду не з'явилася. Захисниця клопотала про розгляд справи за відсутності підзахисної, посилався на її віддалене місце проживання, пояснила, що за словами ОСОБА_1 виїзд на смугу зустрічного руху стався через необізнаність з тимчасовими обмеженнями руху, введеними поблизу шляхопроводу Південний через річку Дніпро, водійка не місцева і просто заїхала туди, де рух припинено через дію воєнного стану та змушена була виїжджати, рухаючись по зустрічній смузі незначну відстань. При цьому, підзахисна у стані алкогольного сп'яніння не перебувала і готова була пройти будь-яку перевірку вказівками поліцейських, дослухалася до їх вказівок.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов'язковою, а тому, зважаючи на подані письмові пояснення по суті справи та клопотання захисника, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Виступаючи по суті справи захисниця підтримала наявні в матеріалах справи письмові пояснення, клопотала про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП, просила зважити на те, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не перебувала, у протоколі та акті огляду на місці оформлення матеріалів 21.06.2024 одразу навела свої заперечення.
Згідно з письмовими та усними поясненнями захисниці подія та склад адміністративного правопорушення відсутні а докази, які б доводили винуватість ОСОБА_1 відсутні, адже
- зміст діяння, зазначеного у протоколі, не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, що свідчить про відсутність складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, що доводиться відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано, що водійка не відмовлялась пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки погоджувалась пройти такий огляд. Зокрема, на місці зупинки водійка виконала всі вимоги поліцейських, пояснила чому опинилася на зустрічній смузі, пройшла огляд на газоаналізатор, не погодилася з результатом огляду та виявила дійсне бажання бути направленою до спеціалізованої медичної установи для проходження огляду у лікаря нарколога;
- протокол за відмову від проходження огляду поліцейськими був складений передчасно, оскільки вони мали достатньо часу для про слідування і направлення ОСОБА_1 до спеціалізованої медичної установи для проходження огляду на стані алкогольного сп'яніння. На переконання захисниці працівники передчасно склали протокол, розуміючи, що у випадку доставлення ОСОБА_1 у відділення клініки "Соціотерапія" результат тесту ОСОБА_1 буде негативним, про що вони спілкувались і що зафіксовано на відеозаписах;
- показники тестування ОСОБА_1 можуть бути в межах від 0,14 ‰ до 0,26‰ (0,2 +/- 0,06). Відтак, сумнів у показниках мав тлумачитись на користь особи. Однак інспектор не врахував даний факт та повторно не провів тест для отримання безсумнівних і однозначних його результатів. Результат тесту доводять той факт, що результат огляду ОСОБА_1 охоплюється межами допустимої похибки спеціального технічного приладу;
- проходження огляду на стан сп'яніння є обов'язком, а не правом водія, а тому вказівка працівників поліції на наявність у водія права відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідає чинному законодавству та викладеним вище положенням КУпАП, Інструкції № 1452/735, Правил дорожнього руху. Таке направлення ОСОБА_1 не вручалось, воно було виписано постфактум для долучення до матеріалів даної справи;
- матеріали, які надійшли до суду, не містять доказів того, що ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку відсторонено від керування, а автомобіль затримано.
- із переглянутого відеозапису вбачається, що він здійснювався не безперервно, з перериваннями, що не зафіксувало належним чином всі обставини та його слід визнати неналежним доказом.
Проаналізувавши фактичні обставини за наслідками дослідження матеріалів справи, аналізу виступу захисника, переглянувши в залі судового засідання на робочому комп'ютері відеозаписи з нагрудної камери співробітників поліції, керуючись завданнями КУпАП за ст. 1, засадами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення за ст. 7, визначення адміністративного правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 9, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення за ст. 247 цього Кодексу, суд (суддя) вважає наявними підстави для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, зважаючи на наступне.
У справі, що розглядається протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як слідує з графи "суть правопорушення", складено за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно з'ясувати, чи дійсно особа відмовилася від проходження такого огляду відповідно до встановленого порядку.
Із переглянутих дисків з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських - підтверджується факт того, що ОСОБА_1 не відмовлялась пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки погоджувалась пройти такий огляд.
З відеозаписів, представлених суду Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції слідує, що ОСОБА_1 дійсно рухалася за кермом авто Audi А5 з пасажиркою у Голосіївському районі м. Києва та здійснила рух зустрічною смугою на естакаді мосту Південного та на контрольно пропускному пункті у працівників поліції виникли підозри щодо неї відносно тверезості. ОСОБА_1 пояснила, що випивала вино ще 20.06.2024 ввечері у незначній кількості і не є сп'янілою зараз. Пройшовши на вимогу поліцейського огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Drager", отримавши від поліцейського роз'яснення про те, що показник 0,25 проміле становить собою стан алкогольного сп'яніння, водійка зазначила, що не вживала у цей день алкоголь і запитала, який ще тест можна пройти, щоб довести свою тверезість, пояснила, що не згодна з установленим результатом. Працівник поліції повідомив, що ОСОБА_1 може пройти огляд у лікаря нарколога у спеціалізованому медичному закладі, на що вона погодилася та чекала відповідних подальших вказівок. При цьому, працівники поліції на відеозаписах спілкувалися між собою, зазначали, що водійка має невеликий зріст, малу вагу і у лікарні газоаналізатор не покаже стану її сп'яніння, обговорювали інші питання, зазначили, що вони можуть відпустити ОСОБА_1 і взагалі вона може їхати далі, проте вони потребують складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того від водійки безапеляційно вимагали залишити автомобіль на місці зупинки. У свою чергу просила час для виклику іншого водія, який би відігнав автомобіль до дозволеного місця стоянки. Надалі відбулося складання протоколу та ознайомлення водійки з його змістом.
У графі для пояснень ОСОБА_1 зазначила, що вона не погоджується з показами "Драгера" та не відмовляється їхати у відділення клініки "Соціотерапія".
Пояснення захисниці є такими, що позитивно узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, тоді як факту відмови водія від проходження огляду не встановлено, у зв'язку з чим склад адміністративного правопорушення у діях водія ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній.
При цьому, суд (суддя) посилається на наступні положення законодавства.
Так, п. 2.5. Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, за змістом ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.
З системного аналізу, п.2.5. Правил дорожнього руху та ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що особу, яка керує транспортним засобом, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, за ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку, саме медичного огляду на стан сп'яніння.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 розділу І цієї Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
З досліджених відеозаписів не вбачається наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які можна виявити шляхом візуального спостереження за поведінкою та зовнішнім виглядом особи, адже дистанційно та постфактум запах алкоголю з порожнини рота виявити неможливо. Поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеофайлах водійки ОСОБА_1 є прийнятними, відповідають обстановці, остання поводить себе стриманою, без проявів хамства, невихованості, надмірної веселості чи збудження, його обличчя не має червоного забарвлення, тримається виважено, виховано.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами і доповненнями) зазначено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Пунктом 6, 7 Порядку № 1103 встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У п. 8 Порядку № 1103 закріплено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно з. п. 8 розділу ІІ Інструкції 1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Пунктами 11, 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 унормовано, що оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частина 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
З викладених положень зазначеної Інструкції № 1452/735, а також і відповідних положень ст.266 КУпАП слідує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння водія проводиться на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних приладів, а у разі незгоди на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або за-для забезпечення достовірності результатів огляду - у разі незгоди водія з результатами огляду, співробітники поліції зобов'язані забезпечити доставку такого водія до найближчого закладу охорони здоров'я для здійснення його огляду лікарем наркологом на підставі відповідного направлення. Більше того, Правила дорожнього руху мають вищу юридичну силу порівняно з Інструкцією № 1452/735, адже затверджені постановою Кабінету Міністрів України і, як вказувалося вище, у них йдеться про обов'язок водія пройти медичний огляд, а тому водій не обмежений у праві пройти саме медичний огляд, не обмежуючись лише спеціальним технічним приладом - газоаналізатором.
Провівши огляд на місці зупинки водійки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального приладу - газоаналізатора, установивши показник приладу 0,25 проміле, працівникам поліції слід було врахувати наступне.
У п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 ‰ алкоголю в крові.
Згідно з інструкцією по експлуатації спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 абсолютна допустима похибка під час експлуатування для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі становить +/- 0,03 проміле.
У п. 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 06.11.1968, ратифікованої Указом Президії УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974, встановлено, що держави-учасниці зобов'язуються у національному законодавстві передбачити спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г. чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг. на літр повітря, що видихається (0,25 %).
Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За даних обставин у ситуації, яка мала місце слід було керуватися максимально допустимим цифровим показником 0,25 мг на літр повітря, що видихається (0,25 ‰), визначеним Конвенцією про дорожній рух, згода на обов'язковість якої надано Україною у встановленому законом порядку, та не вбачати стану алкогольного сп'яніння у водійки та, відповідно не вживати заходів щодо направлення її на додатковий огляд до спеціалізованого медичного закладу, тим більше - з подальшим констатуванням факту відмови від огляду.
Незважаючи на викладене, незрозумілими видаються підстави, за яких працівник поліції констатував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у спеціалізованому медичному закладі, адже вона виявила таку згоду і неодноразово про це зазначила.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами і доповненнями) зазначено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
З моменту зупинки водійки (21:40) до складання протоколу про адміністративне правопорушення про відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння (22:341) пройшло менше години, у продовж якої ОСОБА_1 пройшла огляд за допомогою газоаналізатора, оцінку якому надано вище, а тому протокол поліцейськими складено передчасно, адже у розпорядженні працівників поліції було достатньо часу для дійсного направлення ОСОБА_1 до спеціалізованого медичного закладу для проходження огляду у лікаря нарколога.
Дій ОСОБА_1 , які відображені на відеозаписах не оцінюються судом (суддею) як ухилення від проходження огляду, зокрема не вбачається умисного затягування часу, вжиття заходів і вчинення дій, які б штучно затягували час, зокрема і з урахуванням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП про обмеженість часу для проведення огляду (не пізніше двох годин).
У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України», п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі "Раманаускас проти Литви" 05.02.2008).
Дії працівників поліції зі складання протоколу пр адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за обставин, коли водійка неодноразово і ствердно висловлювалася щодо свого бажання проїхати до медичного закладу та наміру пройти огляду у лікаря нарколога, не відповідали вимогам законодавства. Описана у протоколі про адміністративне правопорушення відмова ОСОБА_1 фактично не мала місця.
Враховуючи все викладене, складання протоколу про адміністративне правопорушення є видається безпідставним через відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність порушень процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння та документування відмови від проходження огляду.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є зміцнення законності.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Поряд з викладеним, слід зауважити невідповідність дій працівників патрульної поліції щодо ОСОБА_1 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 7 ст. 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.
Будь-яких документів, які б свідчили про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом до матеріалів справи не приєднано.
В описаній обстановці бездіяльність поліцейських в частині не відсторонення водійки від подальшого керування транспортним засобом цілковито не узгоджується з попередньо оголошеними підозрами на її перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
За приписами п. 1 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Враховуючи викладене, притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності не відповідатиме засадам забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення за ст. 7, визначення адміністративного правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 9, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення за ст. 247 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
При цьому, суд відхиляє доводи захисниці в частині неналежності записів з нагрудних відеокамер, які не є безперервними, адже такі посилання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. З долучених відеозаписів, в повній сукупності можливо дослідити порядок подій, які відбувалися на місці зупинки транспортного засобу, а секунди на, які зупиняється трансляція подій, не впливає на об'єктивне сприйняття розвитку подій та дій що відбувалися під час спілкування із ОСОБА_1 .
За наведених обставин, керуючись ст. 9, 23, 130, 247, 266, 280, 283-285, 294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Бушеленко