22 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/6544/21-ц
провадження № 61-14780ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Острицький Андрій Олегович, на рішення Печерського апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України 34 812,18 грн матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини доходу (пенсії) за період з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 87 790 грн.
Рішенням Печерського апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
31 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Острицький А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження зазначає зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), однак при цьому не конкретизує норму (норми) права, щодо застосування якої (яких) у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду, однак заявник всупереч вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі чітко не визначає підставу (підстави) касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Водночас належне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачає, щозаявник має не лише процитувати положення частини другої статті 389 ЦПК України, а й самостійно визначити, яка із передбачених цією нормою підстав, є підставою касаційного оскарження ним судових рішень у справі № 757/6544/21-ц.
Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389
ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має також конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
Отже, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання суду уточненої касаційної скарги з визначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі.
У разі подання касаційної скарги засобами поштового зв'язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Острицький Андрій Олегович, на рішення Печерського апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 757/6544/21-ц залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 та/або його представнику копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян