22 листопада 2024 року
м. Київ
справа №820/9119/15
адміністративне провадження №К/990/42982/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі №820/9119/15 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Національний банк України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Справа неодноразово переглядалася судами. За результатами останнього судового розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024, відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа Національний банк України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2015 № 0000114300, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1.809.031.760,00 грн.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі №820/9119/15.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що оскаржувані судові рішення у справі №820/9119/15 є необґрунтованими та підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування судами підпункту 153.1.3 пунктів 153.1, 153.5 статті 153, пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні правові висновки Верховного Суду.
Також Акціонерним товариством «УкрСиббанк» зауважено, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявні у справі докази, зокрема, Акт перевірки АТ «УКРСИББАНК», який підтверджує факт здійснення відповідачем невірного розрахунку підсумкової суми завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, в результаті чого сума від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток була зменшена податковим органом двічі. Не дослідження судом доказів у справі унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і вже призвело до неправильного вирішення справи, зазначене свідчить про порушення судом статей 9, 242 КАС України щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, а також приписів КАС України щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, та відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень.
Скаржником вказано, що при повторному розгляді справи судами не враховано висновки Верховного Суду, які були підставою для скасування судових рішень та повернення справи на новий розгляд, а під час нового розгляду справи жодних нових обставин судами встановлено не було. Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Отже, недотримання вимог частини 5 статті 353 КАС України є порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень
Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Cаме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Верховний Суд зауважує, що скаржником зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, проте не обґрунтовано належними доводами, як самемають бути застосовані відповідні норми права, який правовий висновок має бути сформовано Верховним Судом у даній справі.
Отже, скаржнику слід належним чином викласти підстави касаційного оскарження з урахуванням приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, роз'яснень Верховного Суду.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі №820/9119/15 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
М.М. Гімон
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду