про відмову у відкритті касаційного провадження
22 листопада 2024 року
м. Київ
справа №380/1901/24
адміністративне провадження № К/990/42306/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 (суддя Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Гуляка В.В., суддів Ільчишин Н.В., Ніколіна В.В.)
у справі № 380/1901/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову ГУ ПФ України у Львівській області від 15.01.2024 у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для обчислення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) та п.п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII);
- зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2023 року та обчислити йому з 16.01.2024 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та п.п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з урахуванням заробітної плати за довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2023 року.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.03.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, задовольнив позов частково. А саме:
- визнав протиправною відмову ГУ ПФ України у Львівській області у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;
- зобов'язав ГУ ПФ України у Львівській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2023 року для обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
05.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України у Львівській області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови у видачі особі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для обчислення пенсії за віком.
Суд першої інстанції в ухвалі від 29.01.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
В той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проаналізувавши наведене у касаційній скарзі мотивування, Суд вважає, що останнє не є прийнятним в розумінні приписів пп. «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, оскільки покликання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес й є винятковою для відповідача мають загальний характер та є непереконливими.
Більш того Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17, від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, проаналізувавши норми Законів № 3723-ХІІ і № 889-VIII у сукупності дійшов висновку про те, що особам, визначеним у п.п. 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. Водночас для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у п. 10 і 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у цій справі відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду та виходив з того, що ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 21 рік, працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі Закону № 3723-ХІІ й, відповідно на отримання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для обчислення зазначеної пенсії.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України у Львівській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі № 380/1901/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб