про відмову у відкритті касаційного провадження
22 листопада 2024 року
м. Київ
справа №380/23628/23
адміністративне провадження № К/990/42339/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 (суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.)
у справі № 380/23628/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років від 02.10.2023 № 092550006055;
- зобов'язати відповідача зарахувати також до спеціального стажу роботи позивача на посаді лісоруба період роботи з 11.10.2017 по 11.07.2023 включно та повторно розглянути його заяву від 25.09.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, з урахуванням наявності у позивача після досягнення 55 років загального стажу роботи більше 25 років, з них більше 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи на посаді лісоруба.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29.02.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, задовольнив позов.
05.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України у Львівській області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні особі пільгової пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.
Суд першої інстанції в ухвалі від 16.10.2023 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зазначає, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проаналізувавши наведене у касаційній скарзі мотивування, Суд вважає, що останнє не є прийнятним в розумінні приписів підпункту «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
ГУ ПФ України у Львівській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), Закону України 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), інших норм матеріального чи процесуального права.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі № 240/24/21 сформулював правову позицію щодо можливості у подібних спірних правовідносинах здійснення обрахунку пільгового стажу на час звернення особи із заявою про призначення пенсії на підставі п. «в» ст. 55 Закону № 1788-XII, а не станом на 11.10.2017, як то визначено у п. 2-1 і п. 16 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, яка полягає у такому:
« 19. 04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
20. Однак колегія суддів звертає увагу, що до внесення змін до Закону № 213-VIII пункт «в» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ також містив вимогу щодо пільгового стажу при досягненні 55 років - не менше 12 років 6 місяців на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи роботи, зайнятих на обслуговуванні механізмів…
21. Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно п. 16 Закону розділу XV Прикінцеві положення № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
22. Відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII обгрунтована посиланням на п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, а саме відсутністю необхідного станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 12 років і 6 місяців. При цьому загальний страховий стаж становить 37 років 7 місяців 14 днів.
23. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відмова у призначенні пенсії є правомірною, оскільки, виходячи з пунктів 2-1, 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідні умови для призначення пенсії за вислугу років мають визначатись на момент, передбачений законодавцем - на день набрання чинності Законом України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Вказані законодавчі положення неконституційними не визнавались.
24. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017.
25. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
26. У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що «положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.
27. Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної» (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).
28. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «легітимні очікування») (Доповідь «Верховенство права», схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).
29. Відтак, колегія суддів вважає, що, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права… Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…
31. За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 (постанова від 03.11.2021) відмова відповідача в призначенні пенсії позивачу, який на час звернення до відповідача досяг 55 років, мав страховий стаж 37 років 7 місяців 14 днів, а пільговий стаж станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії становив 13 років 2 місяці та 8 днів є протиправною.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у цій справі відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що задукоментований у трудовій книжці та в уточнюючій довідці стаж роботи позивача на посаді лісоруба з 01.11.2006 по 11.07.2023 підтверджує наявність у нього також достатньої кількості пільгового стажу, що дає право ОСОБА_1 право на призначення пенсії відповідно до вимог п. «в» ст. 55 Закону № 1788-XII за вислугу років, у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновку Верховного Суду, а Суд, у свою чергу, не вбачає за необхідне відступати від такого висновку
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України у Львівській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 380/23628/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб