21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3354/24 пров. № А/857/17203/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З. М.,
суддів: Гінди О. М., Ніколіна В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Свередюк Юлії Анатоліївни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 140/3354/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Смокович В.І., місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 04.06.2024),-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови про зарахування стажу роботи позивача до пільгового та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу позивача період навчання за фахом із 23 березня 2008 року по 14 травня 2008 року у Нововолинському вищому професійному училищі, період навчання за фахом з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у ВП «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» ДП «Львіввугілля», період роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним ДП «Шахта № 9 «Нововолинська», з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником із ремонту гірничих виробок ДП «Шахта № 9 «Нововолинська», з 18 серпня 2022 року по день звернення період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням даного страхового пільгового підземного стажу та отриманих доходів (заробітної плати) при обчисленні розміру пенсії з дати звернення відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 18 серпня 2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням.
Вказував, що до пільгового стажу не було зараховано періоди роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2022 року гірником з ремонту гірничих виробок ВП «Шахта № 9» ДП «Волиньвугілля». Також до пільгового підземного стажу не зараховано періоди навчання за фахом та перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням.
Повідомляв, що звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку стажу та пенсії, просив зарахувати до пільгового стажу вказані періоди та виплачувати пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, у відповідності до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв'язку із тим, що він має 47 років 4 місяці 18 днів страхового стажу та з них 15 років пільгового підземного стажу (з урахуванням часу перебування на інвалідності).
Разом із тим, 29 серпня 2024 року ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що періоди роботи з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» не зараховано у зв'язку із несплатою страхових внесків. Перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком не здійснили. Враховуючи, що із його заробітної плати щомісячно утримувалися суми страхових внесків, позивач вважав, що він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством та іншими контролюючими органами своїх обов'язків по сплаті та зарахуванню обов'язкових платежів. На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи до пільгового та у виплаті пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоду період навчання за фахом з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у Відокремленого підрозділу «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» Державного підприємства «Львіввугілля», період роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська», з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником з ремонту гірничих виробок Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 18 серпня 2022 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період навчання за фахом з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у Відокремленого підрозділу «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» Державного підприємства «Львіввугілля», період роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська», з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником з ремонту гірничих виробок Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 403,74 грн (чотириста три гривні 74 копійки) та 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником позивача подано апеляційну скаргу. Представник позивача стверджує, що судом першої інстанції неповно оцінено обставини справи, зокрема, суд не дав оцінку тому, що законодавством передбачено зараховувати час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суд не взяв до уваги, що позивач звернувся до відповідача з заявою про розрахунок страхового стажу (з урахуванням часу перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням) для визначення розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Так, позивач має більше ніж 35 років страхового стажу, а саме 47 років 4 місяці та 18 днів, із них не менш, як 15 років підземних робіт за списком № 1, тому має право на виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як установлено судом, ОСОБА_1 з 18 серпня 2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням, що не заперечується відповідачем.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 29 серпня 2023 року № 28069-25770/Г-02/8-0300/23, у відповідь на звернення позивача, повідомлено, що розмір пенсії обчислено з врахуванням повного стажу тривалістю 47 років 4 місяців та 18 днів, з них: 11 років 15 днів - страховий стаж; 10 років 9 місяці 1 днів - пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею та 26 років 4 місяці 29 днів - додатковий стаж (коефіцієнт страхового стажу - 0,47333).
Для визначення розміру пенсії середньомісячний заробіток становив 19 268,58 грн, який взято за періоди роботи з 01 грудня 2006 року по 31 січня 2007 року, з 01 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 31 січня 2018 року, з 01 травня 2021 року по 31 липня 2022 року, з урахуванням середньої заробітної плати по України за 2019-2021 роки - 10846,37 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,77650).
До пільгового стажу з повним робочим днем під землею при обчисленні коефіцієнта страхового стажу та середньомісячного заробітку не враховано періоди роботи у листопаді - грудня 2010 року та з лютого 2018 року по березень 2021 у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Щодо врахування до пільгового стажу періодів перебування на інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням повідомив, що згідно із нормами чинного пенсійного законодавства такі періоди зараховуються до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах (а. с. 38).
Не погоджуючись з такими діями, та вважаючи дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам скаржника, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно зі статтею 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Як передбачено абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Отже, право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років.
Водночас, абзацом третім частини першої статті 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI), та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з фактичною відмовою Пенсійного органу в призначенні пенсії по інвалідності в розмірі за віком, з урахуванням до пільгового стажу з повним робочим днем під землею при обчисленні коефіцієнта страхового стажу та середньомісячного заробітку, періодів роботи позивач у листопаді - грудні 2010 року та з 01.02.2018 по березень 2021 у ВП Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Крім цього, як видно з доводів позовної заяви, при прийнятті рішення відповідачем не взято до уваги періоди навчання позивача за фахом із 23 березня по 14 травня 2008 року в Нововолинському вищому професійному училищі; період навчання з 23 жовтня по 20 грудня 2020 року у ВП «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» ДП «Львіввугілля»; період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням із 18 серпня 2022 по день звернення до Пенсійного фонду.
Перевіряючи зміст оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення досліджувалося питання про зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.
Так, судом установлено, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 проходив навчання з 23 березня 2008 року по 14 травня 2008 року за професією “гірник підземний третього розряду», в свою чергу посвідчення №273 від 24 грудня 2020 року, підтверджує проходження навчання позивачем з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року із присвоєнням кваліфікації “гірник з ремонту гірничих виробок четвертого розряду» (а. с. 24-25).
Внаслідок досліджених доказів, суд установив, що сплата страхових внесків за позивача підтверджується індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-5) за 14 днів квітня 2008 року та травень 2008 року, тобто з 17 квітня 2008 року по 14 травня 2008 року (день закінчення навчання).
Судом наголошено, що сплата страхових внесків за період навчання у ВП “Червоноградський учбово-курсовий комбінат» ДП “Львіввугілля» підтверджується довідкою про доходи від 11 листопада 2022 року № 616.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків про те, що у відповідача відсутні підстави для не зарахування до страхового стажу періоду навчання, здобутого після 01 січня 2004 року у період з 17 квітня 2008 року по 14 травня 2008 року у Нововолинському вищому професійному училищі та з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у ВП «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» ДП «Львіввугілля» у зв'язку із наявним фактом сплати страхових внесків.
Разом із тим, дійшовши таких мотивованих висновків щодо цих позовних вимог, суд не виклав свого висновку в резолютивній частині судового рішення, що є порушенням вимог частини 5 статті 246 КАС України.
Водночас, суд дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача є неправомірними щодо незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи з листопада по грудень 2010 року та 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року на ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» при призначенні пенсії по інвалідності виключно з підстав відсутності сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум із їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Досліджуючи індивідуальні відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-5), суд встановив, що інформація щодо сплати страхових внесків за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року та з лютого 2018 року по березень 2021 у ВП «Шахта №9 Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» дійсно відсутні (арк. спр. 31-34).
Разом із тим, як установлено судом у вказаний період позивач працював гірником підземним ІІІ розряду з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з повним робочим днем від землею, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 та за вказаний період йому була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, що підтверджується довідкою про доходи від 11 листопада 2024 року №616, виданою ДП «Шахта № 9 «Нововолинська», а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до пільгового стажу позивача вказані періоди роботи при проведенні перерахунку призначеної йому пенсії.
Суд звернув увагу, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період лише з тих підстав, що сплачені ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» зараховані на погашення боргу підприємства з єдиного внеску у порядку календарної черговості його виникнення, не може бути підставою для позбавлення пенсіонера права на пенсію у відповідному розмірі з урахуванням періоду його трудової діяльності, оскільки застрахована особа не відповідає за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків.
Суд першої інстанції вказав, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового стажу під час визначення пільгового стажу для призначення пенсії позивачу.
Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі № 535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а.
З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд.
Що стосується частини позовних вимог про зарахування з 18 серпня 2022 року періоду перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та здійснення позивачу перерахунку пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням страхового пільгового підземного стажу та отриманих доходів (заробітної плати) при обчисленні розміру пенсії з дати звернення відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як видно зі змісту рішення суду, ці вимоги не отримали повної юридичної оцінки.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 від 18 серпня 2022 року внаслідок хронічного професійного захворювання, визнаний інвалідом третьої групи, внаслідок чого йому призначено пенсію по інвалідності (а. с. 21-22, 27-28, 29-30).
Цей факт не заперечується відповідачем.
Водночас, суд першої інстанції не проаналізував цю обставину всукупності з положеннями чинного законодавства, а також із тим фактом, що за даними, які надані відповідачем, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням повного страхового стажу тривалістю 47 років 4 місяці та 18 днів; із якого 10 років 9 місяців та 2 дні (пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею) за Списком 1 (а.с. 35).
Згідно із статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
У відповідності до частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Згідно частиною п'ятої статті 56 Закону № 1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений пунктом четвертим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону № 1788-XII.
Період перебування позивача на інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 18 серпня 2022 року на день звернення до Пенсійного фонду (а.с. 38) відповідно до статті 14 Закону №1788-XII зараховується до пільгового стажу з урахуванням кратності, оскільки ті гарантії, які передбачені чинним законодавством при застосуванні пільгового трудового стажу, залишаються за особою, яка обіймала відповідні посади передбачені Списком № 1, до того, як відбулося трудове каліцтво або професійне захворювання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі № 185/8991/16-а).
Пунктом 6 частини четвертої статі 10 Закону № 345-VI внесені зміни до Закону №1058-IV, доповнено частину першу статті 24 Закону № 1058-IV абзацом четвертим такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Згідно з висновком, сформованим Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону № 1788-XII.
Законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, до пільгового стажу зараховується період до того часу, коли особа вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах.
На час виникнення спору, що розглядається, позивач отримує пенсію по інвалідності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Оскільки позивач отримав трудове каліцтво, через яке не мав можливості фактично працювати, апеляційний суд дійшов висновку, що періоди інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 18 серпня 2022 по день звернення позивача до відповідача (Пенсійного фонду) повинні бути зараховані до пільгового стажу.
Що стосується позовної вимоги про перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з урахуванням страхового стажу, в тому числі пільгового за Списком 1, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З урахуванням спірних періодів страхового стажу та періоду страхового стажу, який обчислено відповідачем при призначенні позивачу пенсії по інвалідності (47 років 4 місяці та 18 днів; із якого 10 років 9 місяців та 2 дні (пільговий стаж роботи з повним робочим днем під землею), виконується умова щодо страхового стажу не менше 35 років для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Суд наголошує, що для обчислення розміру пенсій за віком (для розрахунку пенсії по інвалідності) за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року (стаття 8 Закону № 345-VI). За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзац десятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
ОСОБА_1 було фактично відмовлено відповідачем у задоволенні вимог щодо перерахунку призначеної пенсії (з урахуванням спірних вимог) листом № 28069-25770/Г-02/8-0300/23 від 29.08.2023, незважаючи на ту обставину, що позивач має повний страховий стаж понад 47 років, який неоспорюється.
Разом із тим, суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги в цій частині, не дав юридичної оцінки вищенаведеним обставинам, пославшись на дискреційні повноваження Пенсійного органу, оскільки обчислення страхового та пільгового стажу особи віднесено до повноважень Пенсійного фонду. Суд зазначив, що не вправі перебирати на себе такі повноваження відповідача і встановлювати наявність чи відсутність необхідного пільгового стажу у позивача для обчислення його пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону № 345-VI.
Такий висновок суду є необґрунтованим та не відповідає вимогам частини 3 статті 242 КАС України.
Зокрема, суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що відповідачем вже обчислювався розмір пенсії ОСОБА_1 , в тому числі розмір пенсії за віком, із урахуванням пільгового стажу, з яким не погодився позивач (а.с. 35).
Що стосується дискреційних повноважень державного органу, апеляційний суд наголошує на тому, що обов'язковою умовою для її застосування є зв'язаність дискреції нормативними актами, що, як наслідок, виключає існування «вільного розсуду» або розсуду за межами закону (права). «Орган влади має (зобов'язаний) «здійснювати свою дискрецію відповідно до мети і наданих повноважень та дотримуватися меж дискреції, передбачених законом». Якщо орган влади не виконує цих юридичних зобов'язань, він діє «з помилковим застосуванням дискреції» і, отже, протиправно». Застосовуючи дискрецію, адміністративні органи мають зважати також на основоположні права людини і громадянина та загальні принципи управління (насамперед, необхідність та пропорційність), які є об'єктивними межами для здійснення дискреції, але водночас і аргументами порівняльного співвідношення (для з'ясування питання, чи не було перевищення або зловживання дискрецією). Їхнє порушення перетворює дискреційне рішення на протиправне.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:
«…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
68. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».
Аналогічна правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, у тому числі й в постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (від 11.09.2019 у справі №819/570/18, від 31.10.2019 у справі № 802/1224/16-а, від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18).
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду в справах №№205/8712/16-а; 185/8991/16-а нерелевантні, оскільки обставини цих справ, які були предметом розгляду та справи яка розглядається є різними.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:
а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і
б) зобов'язуючої - суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
Натомість, суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , хоч і встановив певні порушення, водночас не дав повну юридичну оцінку всім обставинам справи, що вплинуло на правильність судового рішення.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України повноважень, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп, сплачений квитанцією від 23.03.2024 (а.с. 10).
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд застосовує приписи статей 132, 134, 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, представник позивача обґрунтовуючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, вартість яких складала 7000,00 грн на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучив: договір про надання професійної правничої допомоги (а.с.39); копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 40); копію ордеру (а.с. 41) та квитанцію прибуткового касового ордера № 11 від 28.02.2024 (а.с. 42).
Розрахунок обсягу наданих послуг і виконаних робіт; акт наданих послуг до матеріалів справи не долучено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.02.2020 року по справі №280/1765/19.
Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлені представником позивача витрати є необґрунтованими та неспівмірними зі складністю цієї справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, колегія суду дійшла висновку, що з урахуванням обставин справи, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, виклику свідків, тощо), ціни позову, в зв'язку з чим зменшив заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 2 500 грн.
Зважаючи на наведені висновки, ту обставину, що висновки суду першої інстанції в значній частині необґрунтовані, апеляційний суд задовольняє доводи апеляційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 134; 139; 143; 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Свередюк Юлії Анатоліївни задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в справі № 140/3354/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоду навчання за фахом із 23 березня 2008 року по 14 травня 2008 року у Нововолинському вищому професійному училищі; періоду навчання за фахом з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у ВП «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» Державного підприємства «Львіввугілля»; період роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська»; з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником з ремонту гірничих виробок Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська»; період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням із 18 серпня 2022 року по день звернення; нездійснення перерахунку та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із урахуванням цього страхового пільгового стажу та отриманих доходів при обчисленні розміру пенсії з дати звернення, відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 18 серпня 2022 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI, з урахуванням правової оцінки наданої судом, зарахувавши до пільгового стажу період навчання за фахом із 23 березня 2008 року по 14 травня 2008 року у Нововолинському вищому професійному училищі; період навчання за фахом з 23 жовтня 2020 року по 24 грудня 2020 року у ВП «Червоноградський учбово-курсовий комбінат» Державного підприємства «Львіввугілля»; період роботи з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року гірником підземним Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська»; з 01 лютого 2018 року по 30 квітня 2021 року гірником з ремонту гірничих виробок Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська»; період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням із 18 серпня 2022 року по день звернення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати в загальному розмірі 3711 гривні 20 копійок (три тисячі сімсот одинадцять гривень двадцять копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін