21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5533/24 пров. № А/857/17232/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 у справі №140/5533/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Ковальчук В.Д., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення - м. Луцьк),-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
-визнати протиправним рішення та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19 квітня 2023 року №907640183560 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу»,
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12 квітня 2024 року пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» на підставі довідок про заробітну плату від 04.04.2024 № 612/17/2-24, 613/17/2-24 виданих Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Тернопільській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 19 квітня 2023 року № 907640183560 в зв'язку з тим, що в зв'язку з тим, що Законом України «Про державну службу» перерахунки пенсії не передбачені. Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19 січня 2024 року №907640183560 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІI «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 14 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» на підставі довідок про заробітну плату від 04.04.2024 №612/17/2-24, 613/17/2-24 виданих Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-ІІІ від 10.12.2015р. та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» проведення перерахунку пенсій особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», не передбачено. Вважає, що судом першої інстанції неправомірно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 14 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» на підставі довідок про заробітну плату від 04.04.2024 №612/17/2-24, 613/17/2-24 виданих Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 червня 2001 року по 28 лютого 2019 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01 березня 2019 року отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що не є спірним.
Позивач 12 квітня 2024 року звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Тернопільській області, яким було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 19 квітня 2023 року № 907640183560 в зв'язку з тим, що Законом України «Про державну службу» перерахунки пенсії не передбачені.
Позивач вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що орган, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. За таких обставин, безпідставним є висновок відповідачів про відсутність у позивача права на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», а відтак оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 від 19 січня 2024 року № 907640183560 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону передбачено право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частинами першої статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно змісту наведених правових норм Закону №1058-IV, вбачається:
- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;
- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника;
- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Судом встановлено, що на дату звернення позивача до відповідача із заявою про переведення його із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 цього Закону, позивачу виповнилося 76 років.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявний страховий стаж (понад 40 років), стаж державної служби (понад 20 років станом на 01 травня 2016 року).
Проте, жодних зауважень щодо відсутності у позивача законодавчо встановленого стажу, віку тощо, як таких, що дають право на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», - немає та судом не встановлено.
Тому, спірність позицій сторін в даному випадку полягає у виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
За наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. За таких обставин, безпідставним є висновок відповідачів про відсутність у позивача права на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», а відтак оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 від 19 січня 2024 року № 907640183560 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19 січня 2024 року № 907640183560 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», то суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде визнання протиправним і скасування вказаного рішення та зобов'язання перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з часу звернення із заявою, з 12.04.2024, на підставі довідок про заробітну плату від 04.04.2024 №612/17/2-24, 613/17/2-24 виданих Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що з огляду на наявність у ОСОБА_1 умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-XII, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з 12 квітня 2024 року (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №140/5533/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін