21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28760/23 пров. № А/857/9691/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Курильця А. Р., Пліша М. А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 380/28760/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Грень Н.М., у м. Львові в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі також - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач 2), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV) із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 10.10.2023;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 10.10.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає таке незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Законом № 1058-IV позивач звернувся вперше, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.
Також, вказує, що судом першої інстанції було ухвалено рішення без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 509/3080/16-а, № 367/1276/17 (військові), № 336/7438/16-a, № 528/639/17(державна служба), № 615/1644/16-а (військові), № 243/8903/16-а.
У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач 1 подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач 2 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував на обліку, як одержувач пенсії за вислугу років з 03.12.2018, яка була призначена відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ згідно поданої заяви щодо призначення пенсії від 03.12.2018.
Виплата пенсії за вислугу років позивачу була припинена з 18.01.2019, в зв'язку з працевлаштуванням по спеціальності, що дає право на цей вид пенсії (заява від 17.01.2019).
На підставі заяви позивача від 10.10.2023 його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Пенсію обчислено при загальному страховому стажі 42 роки 05 місяців 13 днів Коефіцієнт страхового стажу-0,42417 ((509/100*12)* 1).
Розмір заробітку для обчислення пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014 - 2016) - 3764,40 грн., збільшеного на коефіцієнти 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» становить 7405,03 грн (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із врахування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є тією ж пенсією за віком, тільки призначена на певних пільгових умовах через особливості виконуваної трудової функції (зі зниженням пенсійного віку і стажу), підстави для перерахунку розміру такої пенсії після досягнення пенсійного віку із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують досягненню такого пенсійного віку (за 2020-2022 роки), відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17 (2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17.
Разом з тим, у випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як вбачається з обставин цієї справи, на час виникнення спірних правовідносин позивач отримував пенсію за вислугу років з 03.12.2018, яка була призначена відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент первинного призначення пенсії позивачу) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Тобто, цим положенням чітко визначена категорія осіб, які займали відповідні посади, досягли відповідного віку та мають спеціальний стаж для призначення такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
На відміну від Закону № 1788-ХІІ, Закон № 1058-IV передбачає інші підстави для призначенні пенсії за віком, яка стосується загального кола осіб, які мають досягти 60-річного віку та мати необхідний розмір загального страхового стажу.
Колегія суддів звертає увагу, шо подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу з 03.12.2018 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 10.10.2023, а відтак висновки суду першої інстанції про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
За таких обставин, посилання суду першої інстанції на частину третю статті 45 Закону № 1058-ХІІ як на підставу для незастосування показника середньої заробітної плати за три попередні роки, є безпідставним, оскільки цією нормою передбачено можливість застосуванням того показника середньої заробітної плати (доходу), який уже враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Відтак з огляду на зазначене, новий вид пенсія за новим законом має призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням нової пенсії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 528/196/17 та № 500/1216/23.
Колегія суддів також враховує висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 300/5450/23 про те, що у справі № 528/196/17 спірні правовідносини виникли щодо реалізації позивачем, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, права на перехід на інший вид пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, а відтак, зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, до справи, що розглядається (№ 300/5450/23).
При цьому, апеляційний суд критично оцінює посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21, оскільки висновки у вказаній постанові Верховного Суду є нерелевантними до правовідносин у цій справі.
Так, у справі 560/4589/21 спірні правовідносини виникли щодо реалізації позивачем, який отримував пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Натомість у справі, що розглядається позивач, який отримує пенсію за вислугу років, призначену з урахуванням положень Закону № 1788-XII, просить суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV.
Зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, а судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, що в свою чергу не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та відповідну правову позицію у справі, що розглядається.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача такого права, - не ґрунтується на правильному правозастосуванні, а тому його рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, апеляційний суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у м. Києві, рішенням № 134550003356 від 13.10.2023 якого ОСОБА_1 з 10.10.2023 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що процедура переведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV відповідачем 2 не дотримана, а тому застосування ГУ ПФУ в м. Києві показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення (2014-2016) є неправомірним.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у м. Києві.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 2 як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправним рішення № 134550003356 від 13.10.2023 про переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014 - 2016) та зобов'язання відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, починаючи з 10.10.2023.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до відмови у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову частково, з вищевикладених мотивів.
Крім цього, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 858,88 грн, при поданні апеляційної скарги - 1288,32 грн (сума, яка підлягала сплаті), то на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 сплачений судовий збір у цій справі в сумі 2147,20 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №380/28760/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 13.10.2023 № 134550003356 про переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, починаючи з 10.10.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) 20 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш