Справа № 620/1072/23 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
21 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 грудня 2021 року № 189 про призупинення дії пункту 2 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 листопада 2021 року № 170, яким ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу, як брату загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - ОСОБА_3 , внаслідок травми, поранення та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Від Відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю Позивача, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 26.09.2023 серії НОМЕР_1 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року задоволено заяву Міністерства оборони України про закриття провадження в адміністративній справі.
Провадження в адміністративній справі № 620/1072/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення закрито.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , є спадкоємцем Позивача - ОСОБА_2 , тобто спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Також, представником Відповідача - Матієнком Олегом Борисовичем подано заяву про відкладення розгляду справи, в якій просить, у зв'язку з тим, що він, як відповідальна особа по справі з 18.11.2024 по 03.12.2024 відбуває у відрядження за межі України відповідно до рішення Міністра оборони України, відкласти розгляд даної адміністративної справи на іншу дату та час.
Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Водночас, сторони мають можливість надати письмові пояснення, відзив або заперечення до апеляційної скарги у встановленому порядку.
Отже, на переконання колегії суддів, апеляційний розгляд справи може відбутись і за відсутності Представника Відповідача - Матієнка Олега Борисовича , а правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу буде прийнято колегією суддів до уваги.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Представника Відповідача - Матієнка Олега Борисовича про відкладення розгляду даної адміністративної справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пунктом 2 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 листопада 2021 року № 170 було призначено Позивачу одноразову грошову допомогу, як брату загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - ОСОБА_3 , внаслідок травми, поранення та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 1576500 (один мільйон п'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень.
Предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування пункту 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16 грудня 2021 року № 189, яким було призупинено дію пункту 2 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 листопада 2021 року № 170.
Підставою для призупинення рішення про призначення одноразової грошової допомоги став розгляд справи № 739/143/21, предметом якої було встановлення того, чи є Позивач членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 (рідного брата).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 739/143/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, було зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця - його рідного брата ОСОБА_3 , внаслідок травми, поранення та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2013 № 975.
Даними судовими рішеннями встановлено той факт, що Позивач є членом сім'ї загиблого свого рідного брата ОСОБА_3
23 серпня 2023 року Позивач загинув поблизу селища Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 26.09.2023 серії НОМЕР_1 .
Пунктом 5 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов'язаний інститут спадкування, що регламентується нормами цивільного права.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У зв'язку з наведеним, право особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем Позивача на отримання одноразової грошової допомоги, що належала Позивачу і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, може бути реалізоване шляхом відповідного звернення до органу із заявою про виплату такої допомоги у порядку, встановленому спеціальним законодавством, а не у порядку звернення у цій справі із заявою про заміну Позивача.
При цьому вказане процесуальне питання, у випадку відмови у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої одноразової грошової допомоги, не може бути вирішене за правилами статті 52 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 15 грудня 2023 року у справі № 805/2628/18-а, від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю Позивача, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Л.О. Костюк
Повний текст складено 21.11.2024 року.