про залишення позовної заяви без руху
22 листопада 2024 року м. Київ Справа № 320/28017/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І. отримавши заяву відповідача ГУ ПФУ в Чернівецькій області про залишення без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 20.12.2021 року ОСОБА_1 державну пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням страхового стажу 29 років 3 місяці 28 днів, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Позивач наполягає на протиправності спірних рішень, вказує на невірне зарахування відповідачами відомостей про роботу, про здійснення ним підприємницької діяльності до його страхового стажу підчас прийняття рішення про призначення спірно пенсії, просить суд їх скасувати.
Ухвалою суду від 24.08.2023 задоволено клопотання позивача, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 31.07.2023 року № 1013-23-05142; відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив, в якому відповідач-1 наполягав на правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р., вказуючи на не підтвердження ОСОБА_1 необхідного страхового стажу, в задоволенні позову просить суд відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому відповідач-2 зазначає про правомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р. та подано клопотання про залишення позову у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даними вимогами, застосовуючи положення ст. 122 КАС України, вказує на необхідності дотримання особою шестимісячного строку звернення яких обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Відмова у призначення пенсії прийнята 27.04.2022, листом від 28.04.2022 за №2200-0204-8/27722, а із позовом позивач звернувся до суду лише 10.08.2023.
Вирішуючи подане клопотання відповідача-2 суд приходить до наступного.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом даного спору є оскарження індивідуальних актів відповідачів що відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі N 340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року, відступив від висновків викладених у постановах: по справі №816/197/18 від 29.10.2020, по справі №640/14865/16-а від 20.10.2020, по справі №822/1928/18 від 25.02.2021 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов'язковому врахуванню.
Відтак, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує у справі рішення пенсійних органів ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р. та ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р., які отримано супровідними листами від 22.04.2022 №2200-0204-8/26264 та від 28.04.2022 №2200-0204-8/27722.
Зазначений позов подано до суду 11.08.2023.
В обґрунтування дотримання строку звернення позивач у позові зазначив про те, що спірними рішеннями позивача позбавлено права на призначення пенсії за віком та позбавлено права на отримання сум пенсійних виплат з 20.12.2021, з дня, коли в нього виникло право на призначення спірної пенсії, та захист порушеного права на пенсію і її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
Суд вважає необхідним зазначити, що застосування ч. 2 ст. 46 Закону №1058, яка передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, не підлягає застосуванню в обґрунтування дотримання строку звернення до суду з даним позовом, оскільки така норма розповсюджується на правовідносини саме в разі наявності спору із пенсійним органом щодо не нарахованих сум пенсій, нарахованих не вірно, не виплачених сум пенсій, порушенні саме майнових інтересів та прав особи відповідно за наявності обставин та факту вже призначеної пенсії, а в даному випадку спірна пенсія ще не призначена позивачу.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів, коли саме він отримав спірні рішення для встановлення судом обставин та факту коли саме позивач дізнався чи міг дізнатись по порушені права та вчиняв дії щодо звернення до суду щодо захисту порушених прав.
Суд звертає увагу, що застосовуючи строки у сфері соціального забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом Пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними.
Слід зазначити, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин, вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, позивач пропустив 6-ти місячний строк звернення до суду та не подав обґрунтованого клопотання про його поновлення, суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху.
Позивачу запропонувати усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначенням доказів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до суду у розумний строк, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права, та долученням до неї належних та достатніх письмових доказів.
Відповідно клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду судом враховується, але не вирішується у зв'язку із дотриманням судом норм процесуального законодавства в разі встановлення після відкриття провадження у справі пропущення позивачем строку звернення до суду та необґрунтованості зазначених у позові доводів про дотримання строку.
Суддя також зазначає, що за частинами 14 та 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків та якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 160, 161, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І.І.