22 листопада 2024 року №320/18021/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :
- по інвалідності з розрахунку 80% грошового забезпечення з 05.02.2023;
- з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за повних 11 місяців служби, перед звільненням з 01.03.2022 року по 31.01.2023 року;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ 22933548 здійснити з 05.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з розрахунку 80% грошового забезпечення з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки про розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23.06.2023 №3643 за повних 11 місяців служби перед звільненням, а саме з 01.03.2022 по 31.01.2023 включно, відповідно до вимог п. 7 Постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393, шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивача звільнено з військової служби 04.02.2023, однак відповідач у порушення вимог п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначив позивачу пенсію по інвалідності з 26.07.2023, а не з 05.02.2023 (наступного для після звільнення зі служби). Також позивачем вказано, що відповідачем для обрахунку пенсії позивача протиправно взяті середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення за період з березня 2018 року по січень 2019 року, та з березня 2022 року по січень 2023 року. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки про розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23.06.2023 №3643 за повних 11 місяців служби перед звільненням, а саме з 01.03.2022 по 31.01.2023 включно.
Ухвалою від 17.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що пенсія позивачу призначена згідно документів, поданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2023 за вих. №32076/8, саме з дати реєстрації подання про призначення пенсії, у зв'язку з тим, що позивач з 16.12.2010 вже отримував пенсію по інвалідності загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також вказано, що пенсія позивача правомірно розрахована з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки про розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій від 21.07.2023 №4394 за період з березня 2018 року по січень 2019 року (за повних 11 місяців служби) та на підставі Довідки про розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій від 23.06.2023 №3643 за період 01.03.2022 по 31.01.2023 (за повних 11 місяців служби).
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. та отримує пенсію по інвалідності Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розрахунку 80% грошового забезпечення з 26.07.2023.
На звернення представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , відповідач листом від 18.03.2024 повідомив, що пенсія позивачу призначена згідно документів, поданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2023 за вих. №32076/8, саме з дати реєстрації подання про призначення пенсії, у зв'язку з тим, що позивач з 16.12.2010 вже отримував пенсію по інвалідності загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія нарахована та виплачується згідно чинного законодавства
Не погодившись із датою призначення пенсії по інвалідності та обрахунком середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення для її виплати, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закон № 2262-ХІІ військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно з пунктом «а» абзацу першого статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Умови пенсійного забезпечення визначені статтею 2 Закону № 2262-ХІІ.
Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.
Відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Так, пенсія за вислугу років призначається:
а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;
б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку;
в) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей»;
г) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-»д» статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та мають вислугу 20 років, у разі їх призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та подальшим їх фактичним звільненням з такої служби або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Умови призначення пенсій по інвалідності визначені статею 18 Закону № 2262-ХІІ.
Так, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Згідно з статтею 19 Закону № 2262-ХІІ групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Відповідно до статті 20 Закону № 2262-ХІІ залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Статтею 21 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до статті 26 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.
В разі визнання пенсіонера, який не досяг пенсійного віку, працездатним пенсія виплачується йому до кінця місяця, в якому його визнано працездатним, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.
Статтею 48 Закону № 2262-ХІІ визначено порядок звернення за призначенням пенсій.
Так, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Строки призначення пенсій встановлені статтею 50 Закону № 2262-ХІІ.
Так, пенсії відповідно до цього Закону призначаються:
а) військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім'ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією;
б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;
в) особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пункту «б» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення зі служби;
г) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, поновленим у військовому (спеціальному) званні, - з дня поновлення;
д) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільнені зі служби у зв'язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення без позбавлення військового (спеціального) звання з правом на пенсію за вислугу років, - з дня звернення за пенсією;
е) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю після закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення їх зі служби, - з дня встановлення їм інвалідності;
є) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв'язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
З огляду на вищевказані положення Закону № 2262-ХІІ, обов'язковою умовою призначення пенсії відповідно до цього Закону № 2262-ХІІ є звільнення особи з військової служби, про що чітко зазначено в частині першій статті 2 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому на необхідність звільнення особи з військової служби для отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ вказує також частина друга статті 2 Закону № 2262-ХІІ, згідно якої у разі повторного прийняття пенсіонерів з числа військовослужбовців на військову службу, виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Закон № 2262-ХІІ виключає можливість одночасного отримання особою грошового забезпечення та пенсії відповідно до цього Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується статтею 50 Закону № 2262-ХІІ про строки призначення пенсій.
Так, згідно пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються:
б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2023 №38 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 04.02.2023 його виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення.
Однак, відповідачем призначено пенсію позивачу згідно документів, поданих ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2023 за вих. №32076/8, саме з дати реєстрації подання про призначення пенсії, у зв'язку з тим, що на думку відповідача позивач з 16.12.2010 вже отримував пенсію по інвалідності загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Суд зазначає, що у спірному випадку позивач з 16.12.2020 отримував пенсію по інвалідності на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а за призначенням пенсії на умовах саме Закону №2262-ХІІ, звернувся вперше, а тому має місце призначення пенсії по інвалідності за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 17.07.2024 за результатом розгляду справи №727/1988/13.
З огляду на зміст вищевказаних положень, Порядок № 3-1 передбачає лише один варіант, коли пенсія виплачується з дня подання заяви: у випадку поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (підпункт 3 пункту 11 розділу ІV Порядку № 3-1).
В усіх інших випадках (зокрема, у випадку призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами), пенсія призначається з дати виникнення права на неї, з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.
Однак пункт 11 розділу І Порядку № 3-1 стосується визначення дня звернення за призначенням пенсії, однак не встановлює дати виникнення права на таку пенсію. Так, «день звернення за призначенням пенсії» та «день виникнення права на пенсію» є різними поняттями.
Вищевказане підтверджується пунктом 3.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2024 № 530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, згідно якого днем звернення за призначенням пенсії є день надходження до відповідного органу Пенсійного фонду України, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, обласний ТЦКСП роз'яснює заявнику, які документи він повинен надати додатково. Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону № 2262-ХІІ.
Таким чином, дата виникнення права на пенсію визначена лише Законом № 2262-ХІІ, а не Порядком № 3-1.
У спірному випадку ОСОБА_1 відноситься до осіб, визначених пунктом «б» статті 50 Закону № 2262-ХІІ, оскільки визнаний особою з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби, а тому пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ мала бути призначена з наступного дня після звільнення позивача зі служби, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення.
Оскільки ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення з 04.02.2023, тому пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ мала бути призначена позивачу саме з 05.02.2023, а не з 26.07.2023, тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки від 23.06.2023 №3643 за повних 11 місяців служби перед звільненням, а саме з 01.03.2022 по 31.01.2023 включно, то суд зазначає наступне
Згідно зі статтею 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Постанови № 393 установлено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
- відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Для осіб, які звільнені із служби у 2008 році та пізніше або які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менш як 24 календарні місяці служби (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. № 748, від 3 вересня 2005 р. № 865, від 9 березня 2006 р. № 268 і від 15 листопада 2006 р. № 1588), середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців.
Тобто, пенсія, призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, обчислюється, у тому числі з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. При цьому, необхідною умовою для такого обчислення пенсії є безперервність проходження служби протягом 24 місяців. В іншому випадку, пенсія обчислюється з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 28.02.2016 по 27.02.2019 проходив військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 27.02.2019 №62 звільнений зі служби. У подальшому, позивач у період з 28.02.2022 по 04.02.2023 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 , з якої наказом від 04.02.2023 №38 звільнений з військової служби.
Враховуючи вищевикладені обставини та факт перерви у проходженні позивачем військової служби з литого 2019 по лютий 2022 року, тому відповідачем протиправно для обрахунку пенсії позивача протиправно взяті середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення як за період з березня 2018 року по січень 2019 року, та і за період з березня 2022 року по січень 2023 року.
Таким чином, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача здійснення перерахунок пенсії позивача з 05.02.2023 з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки від 23.06.2023 №3643 за повних 11 місяців служби перед звільненням, а саме з 01.03.2022 по 31.01.2023 включно, шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням на кількість таких місяців.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з розрахунку 80% грошового забезпечення з 05.02.2023 та з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за повних 11 місяців служби, перед звільненням з 01.03.2022 по 31.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2023 пенсію по інвалідності та здійснити її перерахунок і виплату із розрахунку 80% грошового забезпечення з урахуванням середньомісячної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії на підставі Довідки про розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії від 23.06.2023 №3643 за повних 11 місяців служби перед звільненням, а саме з 01.03.2022 по 31.01.2023 включно, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.