Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 листопада 2024 року Справа№200/7648/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
Пенсійного фонду України
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379;
- визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України від 12.08.2024 року № 2800-030202-8/48864 про результати розгляду скарги;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплати раніше призначеної пенсії з січня 2024 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з січня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що є одержувачем пенсії за віком з 2010 року, мала статус внутрішньо переміщеною особою з м. Донецька.
З січня 2024 року позивач припинила отримувати пенсію без зазначення відповідних законних підстав.
З листа - відповіді Пенсійного фонду України від 23.02.2024 року №1000-0202-8/31821 ОСОБА_1 дізналась, що пенсія не виплачується тому, що вона не перебуває на обліку в базі внутрішньо переміщених осіб. При цьому, як вбачається з вказаного листа: «Вашу пенсійну справу переглянуто. Відповідно до листа від 08.01.2024 № 53 Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, Ви не перебуваєте на обліку в базі внутрішньо переміщених осіб та зняті з обліку у зв'язку з виїздом за кордон. Враховуючи вищевикладене, виплату пенсії Вам призупинено з 01.01.2024 року.
На звернення позивача рішенням №379 від 18.06.2024 року, прийнятим Відділом перерахунку пенсій №1 пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління ПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено в проведенні перерахунку (поновленні) пенсії, оскільки довідка ВПО визначена недійсною.
Вказане рішення від 18.06.2024 року № 379 позивач через представника оскаржила до ПФУ, проте Пенсійний фонд України рішенням про результати розгляду скарги від 12.08.2024 №2800-030202-8/48864 скаргу адвоката Паламаренко Т. І. щодо скасування рішення Головного управління від 18.06.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 23.05.2024 залишив без задоволення.
Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів, тому звернулася до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 1 надано письмовий відзив від 20.11.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що и позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як одержувач пенсії за віком зі статусом внутрішньо переміщеної особи (94 особливість).
Вказане підтверджується наданими позивачем листами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішеннями про перерахунок пенсії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
08.06.2024 року на вебпортал Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача щодо припинення виплати пенсії, яке було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Вважає, що відповідачем у даній справі має бути Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 передбачено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в поновленні пенсії, оскільки довідка ВПО визначена недійсною.
Вказує, що позивач звернулася із заявою від 08.06.2024 року, яка надійшла поштою, щодо перерахунку пенсії «Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами).
В матеріалах електронної пенсійної справи міститься довідка від 12.07.2019 року №3251-5000158417 про взяття позивача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа від 08.01.2024 № 53 Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, позивач не перебуває на обліку в базі внутрішньо переміщених осіб та знята з обліку у зв'язку з виїздом за кордон 09.08.2023 року. Дію довідки внутрішньо переміщеної особи від 12.07.2019 № 3251-5000158417 скасовано у зв'язку з виїздом за кордон. Виплату пенсії позивачу було правомірно призупинено з 01.01.2024 року (підстава: зміна статусу переселенця, ВПО не зареєстрована).
Наразі відсутня інформація про реєстрацію ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Позивач зазначає, що перебуває за кордоном, на підтвердження вимог надає свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №570/589-24, засвідчено Віцеконсулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі Онищенко М.О., ОСОБА_1 є живою і тимчасово проживає у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: 45665, м. Реклінгхаузен, Дортмундео Штрассе 91f.
Відповідно до ст. 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.
На теперішній час не укладено угоди між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина в галузі пенсійного забезпечення.
Домовленість щодо реалізації Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про соціальне забезпечення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №434. Однак дану Угоду ще не було ратифіковано.
Окрім того, звертає увагу суду на той факт, що позивач на даний момент статусу внутрішньо переміщеної особи не має, на території України не проживає, а отже, законних підстав для поновлення такої пенсії теж немає.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідачем 2 не надано письмового відзиву, тому суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач мала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 12.07.2019 року та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки у 2019 році перемістилася з тимчасово окупованої території України.
Позивач перебувала на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що підтверджується протоколом з пенсійної справи позивача та рішеннями про перерахунок пенсії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
В дійсний час позивач перебуває в Німеччині, що доведено свідоцтвом від 09.02.2024 року, посвідченим віцеконсулом Генерального консульства України в Дюссердольфі, яким зокрема засвідчено, що ОСОБА_1 є живою та тимчасово проживає у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: 45665 м. Реклінхаузен, Дортмундер Штрассе 91f.
Позивач отримала дозвіл на проживання в Німеччини з 04.03.2024 року, засвідчений нотаріусом Франком Дренхаусом.
У зв'язку з припиненням виплати пенсії позивач 08.06.2024 звернулася на вебпортал Пенсійного фонду України з заявою щодо припинення виплати пенсії, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379 позивачу відмовлено в поновленні пенсійних виплат. Конкретних підстав відмови вказане рішення не містить. В рішенні лише зазначено про необхідність пройти фізичну ідентифікацію з посиланням на норми пункту 1.1 постанови Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення від 18.06.2024 року № 379 позивач через представника оскаржила до ПФУ, проте Пенсійний фонд України рішенням про результати розгляду скарги від 12.08.2024 №2800-030202-8/48864 скаргу адвоката ОСОБА_2 щодо скасування рішення Головного управління від 18.06.2024 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 за заявою від 23.05.2024 залишив без задоволення.
Водночас, у відзиві відповідача 1 та в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.02.2024 року зазначено, що відповідно до листа від 08.01.2024 № 53 Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, позивач не перебуває на обліку в базі внутрішньо переміщених осіб та знята з обліку у зв'язку з виїздом за кордон. Враховуючи вищевикладене, виплату пенсії позивачу призупинено з 01.01.2024 року.
Листом від 27.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначило, що постановою правління Пенсійного фонду України від 20.04.2023 № 21-1, яка набрала чинності 31.05.2023 року, внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Внесені зміни стосуються осіб, які у зв'язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця.
Зазначені особи у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заяву про призначення (поновлення) та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, можуть надсилати засобами поштового зв'язку.
Для поновлення пенсії до заяви про призначення/перерахунок пенсії додаються: - копія документу/документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом) - оригінал документу про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом); - копія паспорта громадянина України.
Форма заяви про призначення (поновлення) пенсії наведена в додатку 1 до Порядку № 22-1.
Заява про призначення (поновлення) пенсії може подаватись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації особи.
Додані до заяви про призначення (поновлення) копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Днем звернення за призначенням (поновленням) пенсії вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 1.8 Порядку № 22- 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 № 837 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністру України від 30 серпня 1999 року № 1596 і від 5 листопада 2014 року № 637» були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, відповідно з якою до 31 грудня 2023 року органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення не припиняють виплати пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 637 та щодо яких до 31.12.2023 проводиться фізична ідентифікація. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг.
Враховуючи зазначене, для поновлення виплати пенсії, позивачу необхідно звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України в спосіб зазначений вище.
Таким чином, спірним питанням даної справи є невиплата пенсії позивачу у зв'язку із втратою нею статусу внутрішньо переміщеної особи та непроведенням фізичної ідентифікації.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з приписами ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Статтею 7 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за певними принципами, до яких у тому числі віднесено принципи законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як скасування довідки ВПО чи не проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи.
Разом з тим, переїхавши до Німеччини позивач втратила статус внутрішньо переміщеної особи на території України і набула статус біженця, або особи, що знаходиться
під захистом Німеччини.
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява N 10441/06), п. п. 48, 49).
Разом з тим, Постановою Уряду від 08.08.2023 року № 837 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.99 року у № 1596 і від 05.11.2014 року № 637» передбачено, що для отримання виплат у 2024 році особи із числа ВПО мають пройти ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду.
Крім того, обов'язок періодично (кожні три або шість місяців) проходити фізичну ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» було визначено для осіб, які до 24.02.2022 набули статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
До кінця березня 2024 року фізична ідентифікація проводилася для тих українських пенсіонерів, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року та отримують виплати через АТ «Ощадбанк».
Проте, суд вважає посилання відповідача на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», як підставу для припинення виплати пенсії позивачу протиправним та таким, що не відповідає фундаментальним основам існування та розвитку Українського народу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Пунктом 1 Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону
Частина 1 статті 12 Закону № 1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Цей перелік є вичерпним.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
Як зазначено вище, позивач, переїхавши до Німеччини не є внутрішньо переміщеною особою в Україні, а знаходиться під захистом вказаної країни.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 20.04.2023 № 21-1, яка набрала чинності 31.05.2023 року, внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зокрема, внесені зміни стосуються осіб, які у зв'язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця.
Зазначені особи у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заяву про призначення (поновлення) та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, можуть надсилати засобами поштового зв'язку.
Для поновлення пенсії до заяви про призначення/перерахунок пенсії додаються: - копія документу/документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом) - оригінал документу про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом); - копія паспорта громадянина України.
Форма заяви про призначення (поновлення) пенсії наведена в додатку 1 до Порядку № 22-1.
Заява про призначення (поновлення) пенсії може подаватись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації особи.
Додані до заяви про призначення (поновлення) копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Днем звернення за призначенням (поновленням) пенсії вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 1.8 Порядку № 22- 1).
Позивачем подано пенсійному органу свідоцтво, засвідчене Віцеконсулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі Онищенко М.О., про те, що ОСОБА_1 є живою і тимчасово проживає у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: 45665, м. Реклінгхаузен, Дортмундео Штрассе 91f разом з апостилем нотіріуса Франка Дренхауса, які були проігноровані відповідачем 2.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, передбачено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Аналогічна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 263/7763/17, від 06.01.2021 у справі № 120/2914/19-а.
Вказана справа є типовою відносно зразкової справи про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі № 805/402/18 (постанова Верховного Суду від 03.05.2018, яка була залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018), і правові висновки здійснені в цій справі Касаційним адміністративним судом в складі Верховного Суду можуть бути застосованими до вказаних правовідносин.
Враховуючи, що пенсія за віком є виплатою довічною та постійною, а також встановлені судом протиправні дії щодо припинення виплати пенсії, то такі дії відповідача 2 є протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи, а саме: «держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача 2 про те, що для отримання пенсії, позивач повинен пройти фізичну ідентифікацію внутрішньо переміщеної особи, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX органам, що здійснюють державні виплати, надано повноваження приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат. Ця норма в частині наданих повноважень кореспондується з приписами п. 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136.
При цьому, прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат (ч. 3 ст. 16 Закону № 324-IX).
Таким чином, наведена норма статті 16 Закону № 324-IX є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати пенсії відсилає до приписів Закону № 1058-IV.
Єдиною такою підставою в статті 49 Закону № 1058-IV у контексті приписів Закону № 324-IX є призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.05.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 року № 1384, у зв'язку з відсутністю інформації про ідентифікацію.
Оскільки відповідачем не надано доказів, що пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, то підстав для припинення її виплати немає.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ним спеціального правового статусу зберігається право власності, інші права на майно.
Стаття 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) з Протоколами № 1, 4, 6, 7, 12, 13 та 16, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11, 14 та 15 визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст. 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки припинення відповідачем виплати пенсії відбулося не у спосіб, що передбачений законом, з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції має місце втручання відповідачем у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 243/6391/17, від 07.02.2019 у справі № 408/2686/17, від 30.05.2019 у справі № 425/1485/17, від 17.08.2021 у справі № 235/1083/17, від 21.10.2021 у справі № 759/2038/17, від 22.12.2021 у справі № 752/15827/17.
За встановлених обставин справи суд доходить висновку, що рішення відповідача 2 щодо відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправним та таким, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню у спосіб визначений позивачем: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379 та зобов'язання відповідача 2 поновити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2024 року.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України від 12.08.2024 року № 2800-030202-8/48864 про результати розгляду скарги, то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, вона охоплюється вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379.
Отже, саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379 порушує право позивача на нарахування та виплату пенсії. Рішення Пенсійного фонду України від 12.08.2024 року № 2800-030202-8/48864, в свою чергу, лише констатує закінчення процедури адміністративного оскарження, і навіть у випадку задоволення жодним чином не поновить порушеного права позивача.
Вимога здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з січня 2024 року є завчасною, оскільки згідно інформацією, повідомленою відповідачем 2 у відзиві виплата пенсії припинена з 01.01.2024 року, отже з вказаної дати нарахування пенсії позивачу не здійснювалося, а тому заборгованість з пенсії на дату прийняття рішення відсутня.
Належним захистом порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 січня 2024 року.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) (відповідач-1), Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 9, код ЄДРПОУ 00035323) (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 року № 379 щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 січня 2024 року.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова