Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 листопада 2024 року Справа №200/6926/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М. розглянувши за правилами спрощеного провадження (в письмовому провадженні) клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 жовтня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Плужника М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ станом на 01.02.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-ІХ станом на 01.01.2022 року встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ станом на 01.02.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2020 року по 31.01.2021 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-ІХ станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2021 року по 31.01.2022 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
21 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Військову частину НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_1
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування клопотання вказано, що позивач проходив в військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.08.2023 по 03.11.2023.
Вказує, що на момент виключення позивача зі списків особового складу, 03.11.2023, діяла редакція частини другої ст. 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.
Позовну заяву з вимогами щодо перерахунку та виплату належного грошового забезпечення за період з 28.08.2023 по 03.11.2023 Позивач подав до суду 03.10.2024, тобто поза межами встановленого строку.
Від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання вказано, що позивач з 2018 року по вересень 2024 року здійснював свої військові обов'язки, зокрема, що полягають у захисті територіальної цілісності та суверенітету України, оскільки з 24.02.2024 року на території України введено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації. Згідно із витягом з наказу № 261 від 10.09.2024 року підполковника ОСОБА_1 командира військової частини звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 22.08.2024 року № 344 у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) з 10.09.2024 року.
Просить поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин 1, 3 та 6 статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 згаданого Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з того, що даний правовий спір, за своєю суттю, є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах щодо оскаржень питань належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини 1, 2, 7 статті 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
За приписами статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Звертаючись до суду позивач просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати грошового забезпечення не в повному розмірі.
З відзиву на позовну заяву Військової частини НОМЕР_6 , позивач дізнався, що у період з 08.2023 року по 11.2023 року позивач проходив військову службу у Регіональному управлінні Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) та надав клопотання про залучення співвідповідачів у справі, зокрема Військову частину НОМЕР_1 мотивуючи його тим, що контракт було заключено з військовою частиною НОМЕР_2 починаючи з 17.09.2018 року, а тому, позвач вважав за необхідне залучати лише Військову частину НОМЕР_2
З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що про порушення свого права на належне грошове забезпечення саме Військовою частиною НОМЕР_1 позивач дізнався з відзиві на позовну заяву (21.10.2024 Року), а отже ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відому у задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки:http://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова