22 листопада 2024 рокуСправа №160/32820/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування окремих положень наказу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42, а саме: підпункт 7.69 пункту 7 в частині прибуття ОСОБА_1 , 25 лютого 2022 року, на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період, прийняття посади та виконання службових обов'язків за посадою - ВОС- 146646/067, шпк «солдат».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 лютого 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 його було взято на військовий облік, у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що відповідачем 1 під час прийняття рішення щодо взяття його на військовий облік, призову на військову службу під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 , діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто протиправно, обґрунтовуючи свої дії внесенням недостовірних відомостей про нього в офіційні документи. Зауважив, що приймаючи рішення щодо взяття його на військовий облік, ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав правових підстав та належних обґрунтувань вважати позивача військовозобов'язаним або резервістом, по суті, прийнявши рішення без будь-якого документального підтвердження його статусу. Посилався на те, що у березні 2008 року, його, як особу, раніше засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, було виключено з військового обліку за місцем мого проживання, що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.11.2023 року за № 4/6003 на адвокатський запит. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч нормам п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», як безумовної підстави для виключення з військового обліку, було взято його на військовий облік як особу, яка раніше була виключена з військового обліку і яка не підлягає постановці на військовий облік вдруге, внаслідок чого позивача безпідставно було призвано на військову службу. При цьому, позивач зазначив, що на дату взяття його на військовий облік, у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації, що відбулось 24.02.2022 року, в нього не було жодного документу, який би підтверджував те, що він не підлягає постановленню на військовий облік та подальшій мобілізації, такі документи він отримав лише у 2023 році. Оскільки оскаржувані дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , на думку позивача, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинені без встановлення всіх фактичних обставин відносно взяття його на військовий облік та подальшим призовом на військову службу, така поведінка уповноваженого органу не відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України. В свою чергу, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42 в частині прибуття ОСОБА_1 на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (п.п. 7.69 п. 7 наказу), як похідний від рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , також не може відповідати критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України. Позивач вважає, що встановлення та підтвердження судом протиправності дій уповноваженого органу під час прийняття ним рішення щодо взяття його на військовий облік, у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , а також скасування окремих положень наказу Командира цієї частини від 25.02.2022 року №42, як похідного акту, сприятиме набуттю преюдиційного значення таким фактам, що можуть бути використані під час вирішення питання щодо його звільнення з військової служби, оскільки усі його дії направлені на звільнення з військової служби не призвели до бажаного результату.
Позовна заява не відповідала вимогам ст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 18.12.2023 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 09.01.2024р. вх.№2785/24, в якій просить суд поновити йому строк звернення до суду із позовною заявою до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування окремих положень наказу.
Через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про її безпідставність, а тому просить у частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю. Відзив обґрунтовано тим, що оскільки позивач мобілізований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , до нього при звільненні застосовується ч.4 п.2 ст.26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Єдиною підставою на звільнення за вироком суду, є вирок суду, який набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання. До позовної заяви позивачем долучено ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 05.05.2003 року по справі №11 а-868/2003, де зазначено що апеляційна скарга по його кримінальній справі залишена без задоволення. Вирок позивачем не долучено. У витягу №ВР-000966991 про наявність судимості долученого позивачем військова частина дізналася про термін позбавлення волі ОСОБА_1 на 8 років та що вирок набрав законної сили 05.05.2003 року, отже приблизно 05.05.2011 року його звільнено від відбування покарання та погашено судимість. Те, що відомості про звільнення до МВС не надходили, не означає, що позивач не звільнений від відбування покарання у зв'язку з погашенням судимості, інакше , як би позивач був призваний на військову службу та проходив її у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, у витязі зазначено, що в розшуку не перебуває ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином підстав на звільнення у ОСОБА_1 немає. При цьому, призов Сихівським РТЦК гр. ОСОБА_1 не входить в компетенцію військової частини НОМЕР_1 , так як згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізацію займаються РТЦК. На підставі викладеного, відповідач 2 вважає, що Військова частина НОМЕР_1 не порушила норм чинного законодавства видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 15.01.2024 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду було задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду з даною позовною заявою. Відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву
протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати до суду разом із відзивом на позов в т.ч. всі документи, які стосуються перебування на обліку ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду від 15.01.2024 року була отримана відповідачем 1 02.02.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Станом на 07.03.2024 року вимоги ухвали суду від 15.01.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 виконані не були.
Ухвалою суду від 07.03.2024 року судом було витребувано від відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії: - усіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - усіх документів, які стосуються перебування на обліку ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала суду від 07.03.2024 року була отримана відповідачем 1 20.03.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Станом на 22.05.2024 року вимоги ухвали суду від 07.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 не виконані.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року вдруге витребувано від відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії: - усіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - усіх документів, які стосуються перебування на обліку ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію даної ухвали направлено Міністерству оборони України.
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_5 вимог ухвали суду від 22.05.2024 року.
Ухвала суду від 22.05.2024 року була отримана відповідачем 1 03.06.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду від 22.05.2024 року була отримана Міністерством оборони України 04.06.2024 року.
Станом на 24.07.2024 року вимоги ухвали суду від 22.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 не були виконані, у зв'язку із чим, суд ухвалою від 24.07.2024 року вдруге витребував від відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії: - усіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - усіх документів, які стосуються перебування на обліку ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію даної ухвали направлено Міністерству оборони України.
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити контроль за виконанням ІНФОРМАЦІЯ_5 та Військовою частиною НОМЕР_1 вимог ухвали суду від 24.07.2024 року.
Ухвала суду від 24.07.2024 року була надіслана до Електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 24.07.2024 року 18:19, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Також ухвала суду від 24.07.2024 року була отримана ІНФОРМАЦІЯ_5 02.08.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду від 24.07.2024 року була отримана Міністерством оборони України 05.08.2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
25.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшла заява про виконання ухвали суду з копіями: витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 №271 від 24.10.2023 року, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 , номер кримінального провадження 62023140120000699, дата реєстрації провадження 17.10.2023 року.
Станом на 25.10.2024 року вимоги ухвали суду ІНФОРМАЦІЯ_6 не були виконані, причини неможливості виконати вимоги ухвали суду не повідомив.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року витребувано від Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії: - усіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - усіх документів, які стосуються перебування на обліку ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про надання документів, разом з яким було надано копію витягу із наказу командира начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1 від 24.02.2022 року «Про призов військовозобов'язаних до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» та копію облікової картки ОСОБА_1 .
Станом на 22.11.2024 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача 1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача 1 до суду також не надходило.
Таким чином, відповідач 1 правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Ухвалою суду від 22.11.2024 року провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було призвано за загальною мобілізацією на війському службу до Збройних Сил України, взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 як такого, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_8 , виключено з військового обліку у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу №1 від 24.02.2022 року та листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.09.2023 року №10666, копії якого містяться в матеріалах справи.
Підпунктом 7.69 пункту 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42, виданого відповідно до вимог мобілізаційної директиви Головнокомандуючого Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року №32/321/649/21т, на підставі директиви Головнокомандувача Збройних Сил України зі стратегічного розгортання від 21 лютого 2022 року № Д-39/304/116/10т та розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_9 з оперативного розгортання від 21 лютого 2022 року № 2/73т/сд з метою своєчасного та гарантованого проведення доукомплектування визначеного складу Збройних Сил України, інших складових сил оборони відповідно до мобілізаційної директиви оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_10 » від 22 лютого 2022 року № М2т, № М3т, відповідно до виданого наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року №2 «Про призов резервістів на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період», визначено вважати таким, що 25.02.2022 року прибув на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, з 25.02.2022 року зараховано на всі види забезпечення з сніданку рядового запасу ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 групи військової частини НОМЕР_1 , вважати, що з 25.02.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Факт проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 підтверджується військовим квитком Серії НОМЕР_2 та довідкою в/ч НОМЕР_1 від 19.09.2022 року №2530, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.05.2023 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, копія посвідчення міститься в матеріалах справи.
З матеріалів справи встановлено, що 10.07.2023 позивач звертався до відповідача 1 з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом «в» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Проте відповідачем 1 не було вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та відповідного рішення за результатами розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби, що стало підставою для звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом та було предметом розгляду у справі №160/26568/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №160/26568/23 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 10.07.2023 року про звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 10.07.2023 року про звільнення з військової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року у справі №160/26568/23 набрало законної сили 06.03.2024 року.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 та окремі положення наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42, а саме: підпункт 7.69 пункту 7 в частині прибуття ОСОБА_1 , 25 лютого 2022 року, на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період, прийняття посади та виконання службових обов'язків за посадою - ВОС- 146646/067, шпк «солдат», позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи, що задоволення його позовних вимог сприятиме набуттю преюдиційного значення таким фактам, що можуть бути використані під час вирішення питання щодо його звільнення з військової служби.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та який діє до сьогоднішнього часу.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі Закону - №3543-ХІІ).
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини 1 статті 23 Закону №3543-XII(у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин), призову на військову службу під час мобілізації не підлягають також: інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Як встановлено пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з наявними у справі доказами позивача було засуджено за вчинення тяжкого злочину, у зв'язку з чим його було виключено з військового обліку.
На час звернення до суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є мобілізованим та з 25.02.2022 року він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.10.2023 року старшому солдату ОСОБА_1 , призваному по мобілізації, який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , колишньому оператору протитанкового відділення протитанкового взводу механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 04.09.2023 року, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у ЗСУ наказом командира в/ч від 24.10.2023 року №299-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речого забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 17.10.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, позов подано з метою фактичного відновлення його попереднього становища - стан військовозобов'язаного, оскільки всі його дії, направлені на звільнення з військової служби, не призвели до бажаного результату.
Частина 9 статті 1 Закону №2232-XII визначає, що особи щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Тобто, норми чинного законодавства виділяють дві категорії осіб за своїм статусом - військовослужбовці та військовозобов'язані.
Відповідно вони мають різні за своїм змістом права та обов'язки.
Відтак, коли особа має статус військовозобов'язаного, то між нею та відповідачем 1 виникають спірні питання щодо його призову на військову службу, в межах яких вирішуються питання придатності особи до військової служби, право на відстрочку та наявності підстав для виключення особи з військового обліку.
В межах вирішення питань, пов'язаних з призовом на військову службу повинні вирішуватись і спори, які із цим пов'язані.
Тобто, з моменту прийняття рішення про мобілізацію та зарахування особи до списків військової частини процес призову закінчився та особа набула статусу військовослужбовця.
Тому рішення відповідачів, які були прийняті в межах призову, є реалізованими та вичерпали свою дію.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
Позивач в межах поданого позову питання звільнення з військової служби не оспорює.
Також слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур ОСОБА_1 , надавав відповідачам документи для підтвердження наявності у нього статусу засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та доказів виключення його з військового обліку, як раніше засудженого.
При цьому, сам позивач у позовній заяві зазначає, що на дату взяття його на військовий облік, у зв'язку з призивом на військову службу під час мобілізації, що відбулось 24.02.2022 року, в нього не було жодного документу, який би підтверджував те, що він не підлягає постановленню на військовий облік та подальшій мобілізації.
Наведені обставини свідчать про те, що на момент взяття позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , а також на момент прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42 (підпункт 7.69 пункту 7) в частині прибуття ОСОБА_1 , 25 лютого 2022 року, на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період, прийняття посади та виконання службових обов'язків за посадою - ВОС- 146646/067, шпк «солдат», позивач не надав відповідачу 1 жодного документу, який би підтверджував, що він не підлягає постановленню на військовий облік та подальшій мобілізації, а отже не підтвердив свій статус.
При цьому, доказів того, що позивач на той момент повідомляв відповідачів про свій статус та наполягав на тому, що він не підлягає постановленню на військовий облік та подальшій мобілізації, позивач до суду не надав.
За наведених обставин, суд вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 та окремі положення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року № 42, а саме: підпункт 7.69 пункту 7 в частині прибуття ОСОБА_1 , 25 лютого 2022 року, на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період, прийняття посади та виконання службових обов'язків за посадою - ВОС- 146646/067, шпк «солдат» правомірними.
Також суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у визначений ним спосіб не призведе до відновлення його порушених прав як військовозобов'язаного, позаяк на даний час він змінив статус та є військовослужбовцем.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування окремих положень наказу - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса