10 листопада 2023 року Справа №160/6196/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та скасування наказів, -
29.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р.;
- скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час перебування позивача у відпустці з 07.01.2023 по 16.01.2023 у нього погіршився стан здоров'я у зв'язку із чим він звернувся до лікарні та з 17.01.2023 по 23.01.2023 перебував на лікуванні на денному стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Новомосковський міський центр первинної медико-соціальної допомоги», після чого 24.01.2023 прибув у місце постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , здавши по прибуттю відпускний квіток з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарняні листки та написав відповідний рапорт. Однак, через 3 доби офіцер штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомив, що з 17.01.2023 позивач вважається таким, що знаходиться в СЗЧ і може більше не з'являтись до військової частини. Як з'ясувалося пізніше, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №23 від 18.01.2023 позивача визнано таким, що 18.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу, виключено з колового, грошового та речового забезпечення, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №35 від 30.01.2023 ОСОБА_3 увільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини. Позивач вважає, що вказані накази є незаконними, оскільки ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 17.01.2023 по 24.01.2023, що підтверджується відповідними документами, а після прибуття до Військової частини 24.01.2023 через 3 доби був виставлений безпідставно за межі частини з вимогою більше не з'являтися, з посиланням на те, що він начебто перебуває в СЗЧ, при цьому зі спірними наказами позивача ніхто не ознайомлював до моменту отримання їх копій на адвокатський запит представника позивача. Крім того, відповідач, приймаючи спірний наказ від 18.01.2023 №23, яким позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину та позбавлено всіх видів забезпечення, порушив положення ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Більше того, спірний наказ прийнято без проведення службового розслідування з приводу можливого самовільного залишення позивачем військової частини. Крім цього, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем може бути підставою для притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до ст.172-11 КУпАП та ч.1-5 ст.407 Кримінального кодексу України. Водночас, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили. Натомість, видання командиром військової частини наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила військову частину чи місце служби, чинним законодавством не передбачено. Отже, оскільки щодо ОСОБА_1 безпідставно винесено наказ, яким він визнаним таким, що самовільно залишив військову частину чи місце служби, то наказ командира військової частини НОМЕР_1 №35 від 30.01.2023, яким ОСОБА_3 увільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини, також є незаконним. Також позивач зазначає, що 01.02.2023 він повернувся до Військової частини з рапортом, але офіцер штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повернув позивачеві відпускний квиток, новий рапорт не прийняв та повідомив, що попередній рапорт знищів і запропонував більше не з'являтися. В подальшому 02.02.2023 ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , який направив поштовим зв'язком, про проведення службового розслідування щодо офіцера військової частини, законності оголошення його особою, що самовільно залишила частину, та скасування з цього приводу будь-яких наказів. Аналогічного змісту скарги 02.02.2023 направлені представником ОСОБА_1 - адвокатом Михайленком Д.П. поштовим зв'язком командиру військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та командиру військової частини НОМЕР_3 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), але до теперішнього дня жодної відповіді по суті від адресатів не надійшло, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду поданих позивачем рапортів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; належних доказів надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 03.04.2023 року позивачем усунуті означені недоліки позовної заяви та надано до суду докази надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів, а також подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6196/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 25.05.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того вищевказаною ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію щодо того чи було розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023 про проведення службової перевірки з питань безпідставного його оголошення, як особи, що самовільно залишила частину, та скасування відповідних наказів, якщо так, то копію відповідного документа (документів), що було прийнято за наслідками такого розгляду.
13.06.2023 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 року №915 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування відповідно до доповіді вх.№246 від 19.01.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини 18.01.2023 року старшим сержантом ОСОБА_1 , в ході проведення якого було з'ясовано, що з 07.01.2023 року по 16.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 (десять) діб у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, при цьому, перебуваючи у відпустці за сімейними обставинами позивач звернувся до сімейного лікаря та з 13.01.2023 року по 23.01.2023 року перебував на лікуванні в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність з 13.01.2023 року по 17.01.2023 року та про що засобами телефонного зв'язку ОСОБА_1 повідомив свого командира лейтенанта ОСОБА_4 , однак, про те, що позивач продовжує лікуватись після 17.01.2023 року останній свого командира не повідомив. 24.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 прибув до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , де через погіршення здоров'я був направлений в медичну роту. З медичної роти старшого сержанта ОСОБА_1 направили на огляд до терапевта в шпиталі Військова частина НОМЕР_4 . До медичної роти після 24.01.2023 року з висновком від терапевта старший сержант ОСОБА_1 не звертався. При цьому старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час без поважних причин відсутній на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, старший сержант ОСОБА_1 самовільно не залишав Військову частину НОМЕР_1 в період з 18.01.2023 року по 24.01.2023 року, що підтверджується копіями медичних документів (медичні висновки, записи в медичній книжці військовослужбовця), поясненнями лейтенанта ОСОБА_4 . Однак, старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами Військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. Викладене підтверджується поясненнями старшого сержанта ОСОБА_1 та поясненнями свідків: лейтенанта ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 , молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , молодшого сержанта ОСОБА_6 . За наведених обставин, до спірних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення позивача з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини було внесено відповідні зміни щодо дати, з якої встановлено вищевказані обставини. Таким чином, командування Військової частини НОМЕР_1 під час організації та проведення заходів бойової підготовки, повсякденної життєдіяльності військ суворо дотримується вимог Законів України, Статутів Збройних сил України та інших нормативно-правових актів щодо соціального та правового захисту військовослужбовців, а підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/6196/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2023 року о 13:30 год.
10.08.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/6196/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/6196/23 задоволено та розгляд справи №160/6196/23 вирішено провести в режимі відеоконференції, надавши представнику позивача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представники сторін в підготовче судове засідання 15.08.2023 року не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином.
Водночас, представником позивача 02.08.2023 року до суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з посиланням на те, що ані ним, ані позивачем не отримано відзиву на позовну заяву і вони з ним не ознайомлені, при цьому станом на 15.08.2023 року представник позивача з матеріалами справи не ознайомився.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/6196/23 до 19.09.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 19.09.2023 року о 13:00 год.
11.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав та предмету позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника ОСОБА_1 про зміну підстав та предмету позову в адміністративній справі №160/6196/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/6196/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17 жовтня 2023 року о 13:00 год.
26.09.2024 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій зазначалося, що оскільки після ознайомлення з відзивом відповідача було з'ясовано, що за фактом самовільного залишення військової частини позивачем керівництвом Військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, за наслідками якого вирішено скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, а також за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини, а в подальшому, 05.06.2023р. наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №401 вказані накази було скасовано, то слід відмовитися від цієї частини позовних вимог. Водночас, зважаючи на те, що станом на теперішній час Військовою частиною НОМЕР_1 так і не було надано відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023р., позивач підтримує свої позовні вимоги в частині відносно визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р. та просить зобов'язати відповідача розглянути вказаний рапорт і надати на нього відповідь.
16.10.2023 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.
Представники сторін у судове засідання 16.10.2023р. не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного, а також поданої представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази відносно поданої представником позивача заяви про відмову від частини позовних вимог, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють це питання, суд доходить висновку про задоволення цієї заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Частиною 1 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За змістом приписів ч.3 ст.189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Наведена норма ч.3 ст.189 КАС України кореспондує приписам п.2 ч.1 ст.238 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За змістом приписів ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
При цьому, частиною 5 статті 189 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відмова від позову в частині позовних вимог у справі №160/6196/23 щодо скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини пов'язане зі скасуванням цих наказів самим відповідачем та не суперечить вимогам закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, позивачу відомі передбачені чинним процесуальним законодавством наслідки прийняття судом відмови від адміністративного позову та закриття провадження у справі, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від вказаної частини позовних вимог та закрити провадження в адміністративній справі №160/6196/23 щодо цієї частини позовних вимог.
Керуючись статтями 47, 189, 238, 243, 248 КАС України, суд -
Заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та скасування наказів - задовольнити.
Прийняти відмову представника ОСОБА_1 від частини позовних вимог у справі №160/6196/23 щодо скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини та закрити провадження в адміністративній справі №160/6196/23 щодо цієї частини позовних вимог.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.2 ст.238 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова