22 листопада 2024 р.Справа №160/27177/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Виприка Сергія Олександровича про забезпечення позову у справі №160/27177/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2024 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 по не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції цього закону, яка діяла на день подання цього рапорту, а саме 30 квітня 2024 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції цього закону, яка діяла на день подання рапорту, а саме 30 квітня 2024 року.
Ухвалою суду від 16.10.2024 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27177/24; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи надходив до Військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача від 30.04.2024 та відомості щодо дати його отримання, а також щодо того, чи було надано на нього відповідь (у разі її надання копію такої відповіді та докази її направлення/вручення/доведення позивачу).
20.11.2024 представником позивача адвокатом Виприком Сергієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
-до набрання рішення суду законної сил по справі заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії по переміщенню позивача до інших військових частин, військових формувань.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що позивачу стало відомо, що відповідач має намір перемістити його для проходження служби до іншої військової частини для того, щоб не розглядати його рапорт про звільнення з військової служби. Рапорт позивача про звільнення з військової служби до Військової частини НОМЕР_1 поданий на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції цього закону, яка діяла на день подання цього рапорту, а саме 30 квітня 2024 року. У випадку переміщення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини, рапорт позивача про звільнення з військової служби не буде розглянуто в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка діяла на день його подання. А отже, переміщення позивача для проходження служби до іншої військової частини зробить неможливим виконання рішення суду, а тому буде втрачено ефективний захист та буде неможливим здійснити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв'язку з чим вважає, що існують обставини для забезпечення позову, що передбачені частиною другою статті 150 КА України.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником позивача - адвокатом Виприком Сергієм Олександровичем заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку, позивач звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту позивача від 30.04.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції цього закону, яка діяла на день подання цього рапорту.
За змістом заяви про забезпечення позову підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом є, на переконання позивача, протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , оскільки отримавши його рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із наявністю у матері інвалідності ІІ групи, відповідач рапорт не розглянув та з військової служби не звільнив, однак наразі існують обставини, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за захистом яких він звернувся, оскільки відповідач має намір перемістити його для проходження служби до іншої військової частини для того, щоб не розглядати його рапорт про звільнення з військової служби, тому є необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії по переміщенню позивача до інших військових частин, військових формувань.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України, в редакції Закону України від 08.07.2022 № 2359-ІХ, чинній з 27.07.2022) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, повноваження суду обмежені у застосуванні заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Оскільки в оскаржуваній бездіяльності йдеться про не розгляд рапорту позивача від 30.04.2024 про звільнення з військової служби, а позивач у якості забезпечення позову просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії по його переміщенню до інших військових частин, військових формувань, то фактично йдеться про зупинення реалізації можливих наказів щодо його переміщення до інших військових частин, військових формувань в умовах воєнного стану.
Крім того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову
Разом з цим, представник позивача просить забезпечити позов шляхом унеможливлення (заборони) прийняття відповідачем наказу(ів) по стройовій частині по відношенню до позивача, що не стосується предмету заявленого спору.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про очевидну протиправність оскаржуваної бездіяльності та існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної протиправності бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також того, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Виприка Сергія Олександровича про забезпечення позову у справі №160/27177/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова