22 листопада 2024 рокуСправа №160/9896/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною не нарахування та не виплату додаткової винагороди, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним не нарахування та не виплату ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 - ВЧ НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що у період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р. він здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р., однак за цей період виплата відповідної додаткової винагороди відбувалася із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки остання виплачувалася не в повному обсязі, а саме: не в розмірі 30 000 грн. з розрахунку на місяць. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає допущену відповідачем бездіяльність протиправною та такою, що порушує права та соціальні гарантії позивача.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 (далі - КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 24.04.2024 р. (вх. №15413/24) щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 р. заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також у вищезазначеній ухвалі суд зобов'язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:
1) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
2) належним чином засвідчену копію довідки «Про доходи» про отримання позивачем грошового забезпечення (заробітної плати) з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р.
3) пояснення з відповідними доказами чи виплачувалась позивачу додаткова винагороди, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р.
4) у разі здійснення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р. пояснення з відповідними доказами, яким чином здійснювався розрахунок такої винагороди.
4) інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.
13.05.2024 р. до суду надійшов від ВЧ НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Так, відповідач зазначив, що відповідно до положень абзаців 15-16 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі - Порядок №260) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. виплачується, зокрема, в розмірі 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань). Відповідно, виплата позивачу додаткової винагороди (в розмірі 30000 гривень) могла здійснюватися лише за ті місяці, в яких він був включений до бойових розпоряджень відповідача. Водночас, за місяці, коли позивача не було включено до бойових розпоряджень, та відповідно не було залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань, жодних правових підстав для виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень не було. У відзиві на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 зазначено, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30000 грн., згідно Порядку №260. Таким чином, вимоги позивача щодо виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень згідно Порядку №260 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду та подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Стосовно вказаного вище клопотання слід зазначити, що суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки питання щодо поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду вирішено під час відкриття провадження по справі та ухвалою суду від 26.04.2024 р. позивачу поновлено строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 р. витребувано від ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчені копії:
- витягу з наказу про зарахування позивача на військову службу;
- бойові розпорядження за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
- витяги з Журналу бойових дій стосовно участі позивача в бойових діях за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
- рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
- довідку про розмір грошового забезпечення позивача з зазначенням всіх складових за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
- накази про призначення додаткової винагороди у порядку Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року.
Також у цій ухвалі суд зобов'язав ОСОБА_1 та/або його представника надати до суду пояснення щодо обставин, викладених у відзиві, з урахуванням наданих відповідачем доказів.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
Окрім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 р. витребувано від ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчені копії:
- рапорту командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 №22626 від 15.08.2023 щодо призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди за період липень 2023 року;
- рапорту командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 №25244 від 04.09.2023 щодо призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди за період серпень 2023 року;
- рапорту командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 №34805 від 13.11.2023 щодо призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди за період жовтень 2023 року;
- пояснення щодо додаткової винагороди, яка була нарахована та/або виплачена позивачу у період з червня 2023 року по січень 2024 року з детальним роз'ясненням щодо нарахованих та/або виплачених сум за конкретний місяць та відомостями коли ця сума була фактично виплачена.
Судом продовжено строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
16.10.2024 р. до суду надійшли від ВЧ НОМЕР_1 додаткові пояснення у справі, в яких відповідач повторно наголосив, що виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , як військовослужбовцю строкової служби, здійснювалися у повній відповідності до вимог законодавства. Відповідач стверджує, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30000 грн. згідно Порядку №260. Також у додаткових поясненнях відповідач на виконання вимог ухвали суду виклав пояснення щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у період з червня 2023 року по січень 2024 року з детальним роз'ясненням щодо нарахованих та/або виплачених сум за конкретний місяць та відомостями коли ця сума була фактично виплачена з урахуванням довідки ВЧ НОМЕР_1 за №9419 від 09.05.2024 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 р. суд вдруге витребував від ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчену копію рапорту командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 №34805 від 13.11.2023 щодо призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди за період жовтень 2023 року.
Крім того, у цій ухвалі суд повторно зобов'язав ОСОБА_1 та/або його представника надати до суду пояснення щодо обставин викладених у відзиві з урахуванням наданих відповідачем доказів, а також судом продовжено строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
15.11.2024 р. відповідачем на виконання вимог вищевказаної ухвали суду надано належним чином засвідчену копію рапорту командира 1 МБ ВЧ НОМЕР_1 за №34805 від 13.11.2023 р.
Копія ухвали від 06.11.2024 р. була отримана ВЧ НОМЕР_1 та представником ОСОБА_1 06.11.2024 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 06.11.2024 р.
Станом на 20.11.2024 р. позивачем (в т.ч. його уповноваженим представником) не виконано вимоги ухвал суду від 02.10.2024 р. та від 06.11.2024 р. та не надано до суду пояснень щодо обставин викладених у відзиві на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням наданих відповідачем доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. провадження по справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 - ВЧ НОМЕР_1 .
За позицією позивача, в період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р. він здійснював бойові (спеціальні) завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р.
Вважаючи, що виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в розмірі 30 000 грн. пропорційно з розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р., ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно частини 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022 р., введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 р. продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 14 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини 4 статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 р.
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 р. №217, від 22.03.2022 р. №350, від 01.04.2022 р. №400, від 01.07.2022 р. №754, від 07.07.2022 р. №793, від 27.09.2022 р. №1066, від 08.10.2022 р. №1146, від 20.01.2023 р. №43, від 09.08.2023 р. №836, від 15.09.2023 р. №1001, від 07.11.2023 р. №1162, від 30.01.2024 р. №103, від 12.04.2024 р. №419 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Пунктами 1, 1-1, 1-2 Постанови №168 (в редакції від 09.08.2023 р. №836, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі - Порядок №260).
Згідно з п.п. 2, 8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п.17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для належного виконання пункту 1 Постанови №168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 р. - застосовується з 01 лютого 2023 року.
Відповідно до положень абзаців 17-21 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції станом на 01.06.2023 р.), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується, зокрема, в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з п.10 розділу XXXIV Порядку №260, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6 000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Положення абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 застосовуються з 01 червня 2023 року (тобто мають зворотну дію в часі) згідно з пунктом 4 наказу Міністерства оборони №566 від 26 вересня 2023 року.
Таким чином, після набрання чинності відповідними змінами, в жовтні 2023 року військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6000 грн, зокрема, за минулі місяці (з червня 2023 року) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Разом з тим, додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем строкової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» за №1297 від 15.07.2023 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з, на підставі рапортів командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 03.07.2023 р. позивача було включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р.).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» за №1954 від 17.10.2023 р. на підставі рапортів командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 15.08.2023 р., від 04.09.2023 р., від 07.10.2023 р. позивача було включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.07.2023 р. по 31.07.2023 р., з 18.08.2023 р. по 31.08.2023 р., з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р.).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» за №2162 від 20.11.2023 р. на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 13.11.2023 р. позивача було включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 р. по 31.10.2023 р.).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» за №2368 від 21.12.2023 р. на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2023 р. позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн. на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.11.2023 р. по 30.11.2023 р.).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» №146 від 22.01.2024 р. на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 08.01.2024 р. позивача було включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 6000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 11.12.2023 р. по 16.12.2023 р.) та до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.12.2023 р. по 17.12.2023 р. та з 10.12.2023 р. по 31.12.2023 р.).
Доказів оскарження та/або скасування вищезазначених наказів, рапортів позивачем до суду не надано.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 за №9419 від 09.05.2024 р., грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2023 року по січень 2024 року складає: сума виплаченого грошового забезпечення 3360, 00 грн., сума виплаченої додаткової винагороди 136 064, 52 грн., в тому числі помісячно додаткова винагорода: червень 2023 року - 30 000, 00 грн., липень 2023 року - 30 000, 00 грн., жовтень 2023 року - 14 709 ,68 грн., листопад 2023 року - 6000, 00 грн., грудень 2023 року - 30 000, 00 грн., січень 2024 року - 25 354, 84 грн.
Дані щодо нарахування відповідачем додаткової винагороди у спірному періоді також підтверджуються наданою позивачем випискою АТ КБ «Приватбанк» по його рахунку.
При цьому, наданими відповідачем доказами наказами командира ВЧ НОМЕР_1 , рапортами командира 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 не підтверджено, що позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у липні - жовтні 2023 року з виплатою додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.
Суд враховує, що фактичні виплати додаткової винагороди, які можна побачити як у виписці по рахунку, наданій позивачем, так і в довідці про грошове забезпечення, здійснюються відповідачем за минулий місяць на підставі наказів про виплату, що формуються за результатами опрацювання рапортів командирів відповідних підрозділів, як це визначено Порядком №260.
Так, в довідці відповідача про грошове забезпечення позивача наводяться саме суми виплати у відповідному місяці за минулий. Тобто, наприклад, виплата додаткової винагороди за червень 2023 року здійснювалася в липні 2023 того ж року за результатами опрацювання рапорту командира 1 механізованого батальйону відповідача від 03.07.2023 р.
Натомість, позивач зазначає, що відповідачем додаткова винагорода у розмірі до 30000,00 грн. не нараховувалася взагалі з липня по грудень 2023 року, що суперечить фактичним обставинам справи і спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів щодо нарахування та виплати позивачу у неповному розмірі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 в розмірі 30000 гривень, пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 р. по 31.12.2023 р.
Водночас, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 протягом липня - жовтня 2023 року не залучався до виконання бойових завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира, за що передбачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за спірний період.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а у силу ч. 2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що суб'єкт владних поноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише не спростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч. 2 ст. 2 КАС України, оплата часу військової служби позивача у порядку постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі №826/1647/16, де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Натомість, жодних доказів того, позивач брав участь у бойових(спеціальних) завданнях, до якого залучалась особа та/або має право на отримання додаткової винагороди, про що прийнято наказ командира військової частини у спірний період (зокрема, за липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року), з урахуванням сплаченої суми додаткової винагороди, позивачем до суду надано не було та матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків у складі ВЧ НОМЕР_1 без доказів того, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), не створює для відповідача обов'язку нарахування додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн.
Враховуючи наведене, оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із приписами ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною не нарахування та не виплату додаткової винагороди, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса