22 листопада 2024 рокуСправа №160/23907/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/23907/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
03 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2024 щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_2 з 20.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 20 червня 2024 року, врахувавши весь стаж роботи.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію з дати призначення.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії. Зазначає, що вказані відповідачем підстави для відмови в призначенні пенсії є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/23907/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23907/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
15 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено матеріали пенсійної справи позивача.
18 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказу, до якого додано копію свідоцтва про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження від 11.02.1964 року НОМЕР_2 31.01.1964 року народилась « ОСОБА_3 ». Усі записи вчинено російською мовою.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 13.02.2024 року 28.05.1983 року зареєстровано запис №327 про шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , після шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 21.09.1999 року НОМЕР_3 , 07 квітня 1999 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про шлюб від 13.03.2024 року серії НОМЕР_4 21 січня 2000 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_10 .
Згідно паспорта громадянина України позивача від 18.09.2003 року серії НОМЕР_5 її звати ОСОБА_1 .
В трудовій книжці від 03.05.1980 року НОМЕР_6 зазначено, що вона належить ОСОБА_11 , при цьому попередні прізвища « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_6 » закреслено. В наявності також запис про засвідчення зміни прізвище на ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 11.05.1984 року НОМЕР_7 « ОСОБА_12 » є матір'ю дитини « ОСОБА_13 », ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням відповідача від 27.06.2024 року №046150014600 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність достатньої кількості страхового стажу. В обґрунтування рішення вказано, що періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_6 , дата заповнення 03.05.1980 року (на титульній сторінці трудової книжки наявні зміни прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 » та на « ОСОБА_10 » на російській мові) та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (в даному свідоцтві прізвище матері « ОСОБА_6 » російською мовою), оскільки у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 21.09.1999 року вказано прізвище після розірвання шлюбу « ОСОБА_8 », що не відповідає прізвищу « ОСОБА_8 » згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13.02.2024 року №00043551249, а також свідоцтву про укладення другого шлюбу НОМЕР_8 , де зазначено прізвище особи до укладання шлюбу « ОСОБА_6 », що не відповідає прізвищу особи після розірвання попереднього шлюбу. Таким чином, згідно поданих документів не прослідковується зміна прізвища заявниці.
Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Відповідно до Постанови від 27.04.1993 рок №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Суд зазначає, що для призначення особі пенсії визначальним є встановлення того, що ця особа відповідає умовам для призначення пенсії, які встановлені законодавством. Процедурні положення законодавства спрямовані на правову визначеність щодо порядку встановлення такої відповідності, однак вимога перевірити відповідність особи критеріям призначення пенсії має загальний характер, а тому така перевірка повинна здійснюватись комплексно.
В даній справі зауваження відповідача стосувалось наявності апострофу у написанні прізвища позивача в одному з документів, а також непростеженням зміни прізвища після одного з розірвань шлюбу. При цьому щодо останньої обставини позивач пояснювала, що не на виконання свідоцтва про розірвання шлюбу її прізвище після розірвання шлюбу не змінилось, оскільки їй не видали новий паспорт через відсутність бланків.
Суд констатує, що в усіх документах, наданих позивачем, поза розумним сумнівом йдеться про одну й ту саму особу - позивача. Ця тотожність встановлена виходячи із збігу ім'я та по-батькові, а також дати народження особи, при цьому враховано і майже повну ідентичність прізвищ « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 », причиною виникнення розбіжності є заповнення документів позивача, бланки яких складені українською мовою, написами російською мовою, що створювало плутанину.
Водночас, в цій справі безсумнівно йдеться про одну й ту ж особу, в документах якої наявні недоліки формального характеру, що не дають підстав для сумніву в їх належності з огляду на такі недоліки самі по собі.
Отже, відповідач не дотримався вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки діяв нерозсудливо та необґрунтовано під час дослідження документів позивача, поданих разом з заявою про призначення пенсії.
З цих підстав спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію наразі є передчасними, оскільки рішення, яке є предметом оскарження, ґрунтується на неврахуванні двох документів позивача в цілому з вищевикладених підстав, Отже, відповідачем не надавалася оцінка змісту таких документів стосовно їх належності як доказів на підтвердження наявності певної кількості стажу у позивача (наприклад, не перевірялись самі записи у трудовій книжці, адже вона не була прийнята як належний доказ в цілому). Суд в свою чергу не може здійснювати аналіз таких документів для цілей встановлення кількості страхового стажу позивача замість відповідача, який такого аналізу не здійснював, оскільки це буде втручанням в його дискреційні повноваження та порушуватиме принцип поділу влади.
З цих підстав суд задовольняє відповідні позовні вимоги частково та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду в цій справі.
Такі висновки зводяться до того, що трудова книжка позивача від 03.05.1980 року НОМЕР_6 та свідоцтво про народження від 11.05.1984 року НОМЕР_7 належать позивачу та стосуються саме її стажу роботи, в той час як недоліки, про які вказано в рішенні відповідача від 27.06.2024 року №046150014600, а також вказані підстави для неврахування вищевказаних документів позивача (трудова книжка і свідоцтво про народження), є необґрунтованими належним чином, повторне їх висловлення є неприпустимим, відповідні документи мають бути розглянуті та оцінені змістовно як такі, що належать позивачу і стосуються її стажу роботи.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Сума 1211,20 гривень, сплачена згідно квитанції від 13.09.2024 року, є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2024 року №046150014600 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_14 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.06.2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко