29 січня 2024 рокуСправа №160/30337/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
20.11.2023 представник позивача Акерман Олег Матвійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням усунених недоліків, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, починаючи з дати звернення - 27.12.2019 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.12.2019 представник Ландо Аркадія Дмитровича за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернувся до територіального відділу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 22-1 як не працюючому пенсіонеру. В подальшому, 04.02.2020 представником заявника подано до відповідача додаткові документи з проханням врахувати їх під час призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 в призначенні пенсії за віком відмовлено, що, в свою чергу, призвело до порушення права на належне пенсійне забезпечення позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суддею Захарчук -Борисенко Н.В., одноособово.
Відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає.
27.12.2019 представник за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до територіального відділу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.02.2020 ОСОБА_1 через свого представника при зверненні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надав додаткові документи з проханням прийняти рішення про призначення пенсії з їх врахуванням.
01.10.2020 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою прийняти рішення з врахуванням раніше додатково наданих документів.
Рішення з врахуванням додатково наданих документів відповідачем не прийнято, натомість, за результатами розгляду заяви від 29.12.2019 про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухвалено рішення № 04/03-8/18 від 14.01.2020 яким в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з висновками відповідача, викладеними в рішенні від 14.01.2020 № 04/03-8/18, представник позивача звернувся за захистом порушеного права до суду.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
З розписки-повідомлення від 27.12.2019 зареєстрованої за № 848 вбачається, що до заяви про призначення пенсії представником заявника надано додатково такі документи (копії) які належать ОСОБА_1 , а саме: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000. Окрім того, надано паспорт представника заявника та довіреність на права представляти інтереси у пенсійних органах.
Одночасно в розписці повідомлення зазначено перелік документів яких недостатньо для призначення пенсії, а саме обов'язкового документу як трудова книжка або документ про стаж, окрім того, вказано інші документи із визначеним строком подачі до 26.03.2020, такі як: військовий квиток, документи про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р., заяву про спосіб виплати пенсії, документ про місце проживання (реєстрації) особи в Україні, довідку з консульської установи про відповідність особи ОСОБА_1 до ОСОБА_1 .
Тобто, заявнику ОСОБА_1 , відповідачем запропоновано надати необхідні для призначення пенсії документи до 26.03.2020.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. Одночасно повідомлено, що у разі надання недостатніх документів у 3-х місячний термін від дати заяви, питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 буде переглянуто.
Відповідно до п 1.8. Порядок 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).
Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Судом встановлено, що представник ОСОБА_1 , 04.02.2020 надав пенсійному органу додаткові документи до заяви про призначення пенсії від 27.12.2019
Проте, після отримання 04.02.2020 додаткових документів, про що свідчить розписка-повідомлення, яка зареєстрована за № 603 орган Пенсійного фонду України всупереч положенням п 1.8. Порядок 22-1 не прийняв рішення про призначення або відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доданих документів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
З аналізу розписки-повідомлення від 27.12.2019 зареєстрованої за № 848 можна зробити висновок, що на підтвердження права отримання пенсії гр. ОСОБА_1 надано окрім заяви про призначення пенсії, лише картку платника податку разом із довідкою по заробітну плату.
Тобто, на час ухвалення оспорюваного рішення про відмову у призначенні пенсії - 14.01.2020, у відповідача в розпорядженні були лише РНОКПП позивача та довідка про заробітну плату, в якій відсутні будь-які дані про нараховану та виплачену заробітну плату з 01.07.2000.
Перелік документів необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший регулюється розділом ІІ Порядку 22-1.
Так, відповідно до п 2.1. Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (п.2).
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм, можна зробити висновок, що представником позивача під час звернення до територіальних органів ПФУ 27.12.2019 подано, окрім заяви про призначення пенсії, лише довідку РНОКПП заявника та довідку про заробітну плату з 01.07.2000 з відсутніми даними про заробіток, з огляду на те, що однією з необхідних та достатніх підстав для призначення пенсії за віком є підтвердження відповідного стажу роботи, а на момент прийняття відповідачем такого рішення у останнього не було в розпорядженні цих відомостей, що, в свою чергу, унеможливлює прийняття рішення органами Пенсійного фонду України про задоволення заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії.
Проте, відповідач, всупереч п.1.8 Порядку 22-1, отримавши 04.02.2020 додаткові документи від представника заявника, як на підтвердження заяви про призначення пенсії за віком не дав їм оцінку та не переглянув своє рішення № 04/03-8/18 від 14.01.2020, що свідчить про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, відомості про який було надано відповідачу саме 04.02.2020. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду у обмеженні особи реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідачем не надано до суду доказів оцінки та розгляду поданих представником позивача документів від 04.02.2020.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
З огляду на правову позицію Верховного суду України, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, враховуючи бездіяльність відповідача у розгляді заяви 04.02.2020 з доданими до неї відомостями про стаж роботи ОСОБА_1 , з огляду на те, що в межах допустимого строку були подані докази наявності стажу, які за своєю суттю впливають на обов'язок відповідача переглянути рішення від 14.01.2020, враховуючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду поданих заявником (його представником) 04.02.2020 документів як підстави для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.12.2019 з урахуванням всіх поданих ним документів в межах тримісячного строку - 26.03.2020 (включно).
Відповідно до ч.1 та ч.2ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, обов'язок доказування у спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні рішення та дії.
При вирішенні спору суд враховує позицію стосовно обов'язку доказування, яка була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).
Отже, виходячи із вищенаведених у рішеннях Європейським судом з прав людини принципів, орган влади повинен приймати вмотивоване та обґрунтоване рішення на підставі доказів, яким суд може надати оцінку та дослідити при вирішенні правового спору.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 858,88 грн.. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 04/03-8/18 від 14.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.12.2019 з урахуванням всіх поданих ним додаткових документів в межах тримісячного строку - до 26.03.2020 (включно).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко