22 листопада 2024 року Справа 160/30892/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.03.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 3869,67 грн. щомісяця в загальній сумі 115341,12 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 04.03.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2024 включно в сумі 115341,12 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 04.03.2021 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування і виплата ОСОБА_1 у повному обсязі індексації-різниці грошового забезпечення з 04.03.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2024, а також компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 04.03.2021 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Отже, даний спір щодо ненарахування та невиплати є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Водночас, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг на відповідний період. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно з підп. 2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 №5 суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Тобто, індексація заробітної плати є періодичним доходом особи в складі заробітної плати, виникнення права на який не обумовлений фактом звільнення особи. Отже, отримуючи заробітну плату щомісяця, у т.ч. щомісячні розрахунки позивач міг дізнатися про стверджуване порушення його прав. Тому строки для звернення до суду обчислюються саме з таких дат. Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Так, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, суд звертає увагу і на те, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з наступними змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 введено карантин з 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись 02.10.2023, з урахуванням того, що 30.09.2023 та 01.10.2023 - вихідні дні. Отже, 02.10.2023 - останній день тримісячного строку звернення до суду з дня скасування карантину.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, в тому числі, з 04.03.2021 по 31.12.2022 та компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію з 04.03.2021.
При цьому, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 20.11.2024 (згідно відмітки суду), тобто, поза межами установлених законодавством строків.
Отже, строк звернення до адміністративного суду з урахуванням строку дії карантину в частині позовних вимог про стягнення всіх належних сум позивачеві до виплати за період з 04.03.2021 по 31.12.2022 - сплив 02.10.2023 року.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині вимог в період з 04.03.2021 по 31.12.2022 судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2024 у справі №580/9690/23.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із вимогами в частині нарахування і виплати індексації-різниці за період з січня 2024 року по серпень 2024 року, а також компенсації втрати частини доходів з 01.01.2024.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як вже було зазначено судом, індексація заробітної плати є періодичним доходом особи в складі заробітної плати, виникнення права на який не обумовлений фактом звільнення особи.
Отже, отримуючи заробітну плату щомісяця, у т.ч. щомісячні розрахунки позивач міг дізнатися про стверджуване порушення його прав. Тому строки для звернення до суду обчислюються саме з таких дат. Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду в частині нарахування і виплати індексації-різниці за період з січня 2024 року по серпень 2024 року, а також компенсації втрати частини доходів з 01.01.2024 пропущено.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, жодних клопотань про поновлення строку звернення до адміністративного суду від позивача не надходило.
З огляду на викладене, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в період з 04.03.2021 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2024, а також щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію з 04.03.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тому, позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 123 КАС України, суд пропонує позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
У зв'язку з цим, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Сластьон