10 листопада 2023 року Справа № 160/6196/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, -
29.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р.;
- скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час перебування позивача у відпустці з 07.01.2023 по 16.01.2023 у нього погіршився стан здоров'я у зв'язку із чим він звернувся до лікарні та з 17.01.2023 по 23.01.2023 перебував на лікуванні на денному стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Новомосковський міський центр первинної медико-соціальної допомоги», після чого 24.01.2023 прибув у місце постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , здавши по прибуттю відпускний квіток з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарняні листки та написав відповідний рапорт. Однак, через 3 доби офіцер штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомив, що з 17.01.2023 позивач вважається таким, що знаходиться в СЗЧ і може більше не з'являтись до військової частини. Як з'ясувалося пізніше, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №23 від 18.01.2023 позивача визнано таким, що 18.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу, виключено з колового, грошового та речового забезпечення, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №35 від 30.01.2023 ОСОБА_3 увільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини. Позивач вважає, що вказані накази є незаконними, оскільки ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 17.01.2023 по 24.01.2023, що підтверджується відповідними документами, а після прибуття до Військової частини 24.01.2023 через 3 доби був виставлений безпідставно за межі частини з вимогою більше не з'являтися, з посиланням на те, що він начебто перебуває в СЗЧ, при цьому зі спірними наказами позивача ніхто не ознайомлював до моменту отримання їх копій на адвокатський запит представника позивача. Крім того, відповідач, приймаючи спірний наказ від 18.01.2023 №23, яким позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину та позбавлено всіх видів забезпечення, порушив положення ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Більше того, спірний наказ прийнято без проведення службового розслідування з приводу можливого самовільного залишення позивачем військової частини. Крім цього, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем може бути підставою для притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до ст.172-11 КУпАП та ч.1-5 ст.407 Кримінального кодексу України. Водночас, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили. Натомість, видання командиром військової частини наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила військову частину чи місце служби, чинним законодавством не передбачено. Отже, оскільки щодо ОСОБА_1 безпідставно винесено наказ, яким він визнаним таким, що самовільно залишив військову частину чи місце служби, то наказ командира військової частини НОМЕР_1 №35 від 30.01.2023, яким ОСОБА_3 увільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини, також є незаконним. Також позивач зазначає, що 01.02.2023 він повернувся до Військової частини з рапортом, але офіцер штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повернув позивачеві відпускний квиток, новий рапорт не прийняв та повідомив, що попередній рапорт знищів і запропонував більше не з'являтися. В подальшому 02.02.2023 ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , який направив поштовим зв'язком, про проведення службового розслідування щодо офіцера військової частини, законності оголошення його особою, що самовільно залишила частину, та скасування з цього приводу будь-яких наказів. Аналогічного змісту скарги 02.02.2023 направлені представником ОСОБА_1 - адвокатом Михайленком Д.П. поштовим зв'язком командиру військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та командиру військової частини НОМЕР_3 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), але до теперішнього дня жодної відповіді по суті від адресатів не надійшло, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду поданих позивачем рапортів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; належних доказів надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 03.04.2023 року позивачем усунуті означені недоліки позовної заяви та надано до суду докази надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів, а також подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6196/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 25.05.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того вищевказаною ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію щодо того чи було розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023 про проведення службової перевірки з питань безпідставного його оголошення, як особи, що самовільно залишила частину, та скасування відповідних наказів, якщо так, то копію відповідного документа (документів), що було прийнято за наслідками такого розгляду.
13.06.2023 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 року №915 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування відповідно до доповіді вх.№246 від 19.01.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини 18.01.2023 року старшим сержантом ОСОБА_1 , в ході проведення якого було з'ясовано, що з 07.01.2023 року по 16.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 (десять) діб у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, при цьому, перебуваючи у відпустці за сімейними обставинами позивач звернувся до сімейного лікаря та з 13.01.2023 року по 23.01.2023 року перебував на лікуванні в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність з 13.01.2023 року по 17.01.2023 року та про що засобами телефонного зв'язку ОСОБА_1 повідомив свого командира лейтенанта ОСОБА_4 , однак, про те, що позивач продовжує лікуватись після 17.01.2023 року останній свого командира не повідомив. 24.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 прибув до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , де через погіршення здоров'я був направлений в медичну роту. З медичної роти старшого сержанта ОСОБА_1 направили на огляд до терапевта в шпиталі Військова частина НОМЕР_4 . До медичної роти після 24.01.2023 року з висновком від терапевта старший сержант ОСОБА_1 не звертався. При цьому старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час без поважних причин відсутній на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, старший сержант ОСОБА_1 самовільно не залишав Військову частину НОМЕР_1 в період з 18.01.2023 року по 24.01.2023 року, що підтверджується копіями медичних документів (медичні висновки, записи в медичній книжці військовослужбовця), поясненнями лейтенанта ОСОБА_4 . Однак, старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами Військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. Викладене підтверджується поясненнями старшого сержанта ОСОБА_1 та поясненнями свідків: лейтенанта ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 , молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , молодшого сержанта ОСОБА_6 . За наведених обставин, до спірних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення позивача з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини було внесено відповідні зміни щодо дати, з якої встановлено вищевказані обставини. Таким чином, командування Військової частини НОМЕР_1 під час організації та проведення заходів бойової підготовки, повсякденної життєдіяльності військ суворо дотримується вимог Законів України, Статутів Збройних сил України та інших нормативно-правових актів щодо соціального та правового захисту військовослужбовців, а підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/6196/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2023 року о 13:30 год.
10.08.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/6196/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/6196/23 задоволено та розгляд справи №160/6196/23 вирішено провести в режимі відеоконференції, надавши представнику позивача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представники сторін в підготовче судове засідання 15.08.2023 року не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлені належним чином.
Водночас, представником позивача 02.08.2023 року до суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з посиланням на те, що ані ним, ані позивачем не отримано відзиву на позовну заяву і вони з ним не ознайомлені, при цьому станом на 15.08.2023 року представник позивача з матеріалами справи не ознайомився.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/6196/23 до 19.09.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 19.09.2023 року о 13:00 год.
11.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав та предмету позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника ОСОБА_1 про зміну підстав та предмету позову в адміністративній справі №160/6196/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/6196/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17 жовтня 2023 року о 13:00 год.
26.09.2024 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмета позову, в якій зазначалося, що оскільки після ознайомлення з відзивом відповідача було з'ясовано, що за фактом самовільного залишення військової частини позивачем керівництвом Військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування, за наслідками якого вирішено скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, а також за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини, а в подальшому, 05.06.2023р. наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №401 вказані накази було скасовано, то слід відмовитися від цієї частини позовних вимог. Водночас, зважаючи на те, що станом на теперішній час Військовою частиною НОМЕР_1 так і не було надано відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023р., позивач підтримує свої позовні вимоги в частині відносно визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р. та просить зобов'язати відповідача розглянути вказаний рапорт і надати на нього відповідь.
16.10.2023 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.
Представники сторін у судове засідання 16.10.2023р. не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного, а також поданої представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та скасування наказів задоволено, прийнято відмову представника ОСОБА_1 від частини позовних вимог у справі №160/6196/23 щодо скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення, та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини та закрито провадження в адміністративній справі №160/6196/23 щодо цієї частини позовних вимог.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення вищевказаних позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований на військову службу з 02.03.2022р.
З 10.05.2022 позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 старшим стрільцем 2 відділення 2 взводу 2 роти 1 механізованого батальйону.
Так, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 року №114 старший сержант за призовом по мобілізації ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2023 року №7 старший сержант за призовом по мобілізації ОСОБА_1 з 07 по 16 січня 2023 року вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб.
Згідно з відпускним квитком командира Військової частини НОМЕР_1 позивач перебував у відпустці з 07.01.2023 по 16.01.2023.
Тобто, 17.01.2023 року ОСОБА_1 мав прибути до розташування свого підрозділу та приступити до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, з 17.01.2023 по 23.01.2023 перебував на лікуванні на денному стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Новомосковський міський центр первинної медико-соціальної допомоги». Що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність.
Як стверджується позивачем у позовній заяві, 24.01.2023 він прибув у місце постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 і по прибуттю здав відпускний квіток з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарняні листки та написав відповідний рапорт, проте в подальшому після 3 діб перебування у частині офіцер штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомив, що з 17.01.2023 позивач вважається таким, що знаходиться в СЗЧ і може більше не з'являтись до військової частини.
При цьому судом встановлено, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2023 №23 старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було визнано таким, що 18.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу, виключено з колового, грошового та речового забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023 №35 ОСОБА_3 увільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини.
Разом з цим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 року №915 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування відповідно до доповіді вх.№246 від 19.01.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини 18.01.2023 року старшим сержантом ОСОБА_1 .
Відповідно до Акта службового розслідування в ході його проведення було з'ясовано, що з 07.01.2023 року по 16.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 (десять) діб у м. Новомосковськ Дніпропетровської області. Перебуваючи у відпустці за сімейними обставинами звернувся до сімейного лікаря та з 13.01.2023 року по 23.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 перебував на лікуванні в м. Новомосковськ Дніпропетровської області. Старший сержант ОСОБА_1 про хворобу та звернення до лікаря у КНПІ «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», де йому видали медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 13.01.2023 року по 17.01.2023 року з повторною явкою до лікаря 17.01.2023 року засобами телефонного зв'язку повідомив свого командира лейтенанта ОСОБА_4 . Про те, що продовжує лікуватись після 17.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 свого командира не повідомив. 24.01.2023 року старший сержант ОСОБА_1 прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , де через погіршення здоров'я він був направлений в медичну роту. З медичної роти старшого сержанта ОСОБА_1 направили на огляд до терапевта в шпиталі військова частина НОМЕР_4 . До медичної роти після 24.01.2023 року з висновком від терапевта старший сержант ОСОБА_1 не звертався. Старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час без поважних причин відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, старший сержант ОСОБА_1 самовільно не залишав військову частину НОМЕР_1 в період з 18.01.2023 року по 24.01.2023 року, що підтверджується копіями медичних документів (медичні висновки, записи в медичній книжці військовослужбовця), поясненнями лейтенанта ОСОБА_4 . Старший сержант ОСОБА_1 з 25.01.2023 року по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. Викладене вище підтверджується поясненнями старшого сержанта ОСОБА_1 та поясненнями свідків: лейтенанта ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 , молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , молодшого сержанта ОСОБА_6 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 17.02.2023 року №2881, з урахуванням вказаних в Акті службового розслідування обставин, прийнято наступні рушення:
1. Вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відкласти до його повернення на військову службу.
2. Рапорт капітана ОСОБА_7 від 18.01.2023 року вх. № 2467 в частині, що стосується повернення з відпустки старшого сержанта ОСОБА_1 вважати помилково поданим.
3. Рапорт капітана ОСОБА_7 від 18.01.2023 року вх.№ 2472 в частині, що стосується самовільного залишення розташування підрозділу старшим сержантом ОСОБА_1 вважати помилково поданим.
4. Доповідь капітана ОСОБА_7 від 18.01.2023 року (Вх.№ 246 від 19.01.2023 року) про самовільне залишення розташування підрозділу старшим сержантом ОСОБА_8 вважати помилково поданою.
5. Командирам підрозділів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 посилити контроль наявності особового складу.
6. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу:
6.1. Скасувати пп. 2.8. п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 18.01.2023 року.
6.2. Скасувати частину пп. 1.1. п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 18.01.2023 року, а саме:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, 17 січня 2023 року.
З 19 січня 2023 року зарахувати на котлове забезпечення військової частини».
7. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби:
7.1. Згідно пункту, розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 старшому стрільцю 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 нарахувати грошове забезпечення за період з 18.01.2023 року по 24.01.2023 року включно.
7.2 Згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового, забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 старшому стрільцю 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 не нараховувати грошове забезпечення з 25.01.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
8. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копії матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
В подальшому, 05.06.2023 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №401 вирішено:
17. Внести зміни до підпункту 1.1. пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 січня 2023 року №23 стосовно прибуття з відпустки за сімейними обставинами в район відновлення боєздатності резерву командувача угруповання сил та засобів оборони м. Київ скасувати та вважати нереалізованим:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, 17 січня 2023 року;»
Підстава: витяг із наказу командира військової частини «Про результати службового розслідування» від 17 лютого 2023 року № 2881.
18. Внести зміни до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 січня 2023 року № 23, скасувати та вважати нереалізованим:
« 2.8. Старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, вважати таким, що 18 січня 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Виключити з котлового забезпечення військової частини з 18 січня 2023 року.
Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини 18 січня 2023 року.
Підстава: рапорт капітана ОСОБА_7 від 18 січня 2023 року вх.№2472.»
Підстава: витяг із наказу командира військової частини «Про результати службового розслідування» від 17 лютого 2023 року №2881.
19. Внести зміни до пункту 26 наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 18 січня 2023 року №23 стосовно вибуття з відновлення боєздатності резерву командувача угруповання сил та оборони м. Київ, скасувати та вважати нереалізованим абзац: старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону;».
Підстава: витяг з наказу командира військової частини «Про результати службового розслідування» від 17 лютого 2023 року №2881.
20. Внести зміни до пункту 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 січня 2023 року №23 стосовно прибуття до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, скасувати та вважати нереалізованим абзац:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону;».
Підстава: витяг з наказу командира військової частини «Про результати службового розслідування» від 17 лютого 2023 року №2881.
21. Внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2023 року №30 та доповнити наступним пунктом:
« 85. Старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, який з 07 по 16 січня 2023 року перебував у відпустці за сімейними обставинами, з 17 по 23 січня 2023 року перебував на лікуванні у КНПІ «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», м. Новомосковськ Дніпропетровської області, та 24 січня 2023 року у медичній роті військової частини, вважати таким, що 25 січня 2023 року самовільно залишив військову частину. Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини 25 січня 2023 року.»
Підстава: витяг із наказу командира військової частини «Про результати службового розслідування» від 17 лютого 2023 року № 2881, матеріали службового розслідування.
22. Внести зміни до пункту 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2023 року №35, скасувати та вважати нереалізованим абзац:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, у зв'язку із самовільним залишенням частини;»
23. Внести зміни до пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2023 року №41 та доповнити наступним абзацом:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, у зв'язку із самовільним залишенням частини;».
Також було внесено зміни до пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2023 року №41 та доповнено наступним абзацом:
«старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону, у зв'язку із самовільним залишенням частини;».
Разом з тим, судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.02.2023 ОСОБА_1 було подано рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначалося, що під час перебування позивача у відпустці з 07.01.2023 по 16.01.2023 у нього погіршився стан здоров'я у зв'язку із чим він звернувся до лікарні та з 17.01.2023 по 23.01.2023 перебував на лікуванні на денному стаціонарі у Комунальному некомерційному підприємстві «Новомосковський міський центр первинної медико-соціальної допомоги», після чого 24.01.2023 він прибув у місце постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , здавши по прибуттю відпускний квіток з відміткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарняні листки та написав відповідний рапорт. Однак, через 3 доби офіцер штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомив, що з 17.01.2023 позивач вважається таким, що знаходиться в СЗЧ і може більше не з'являтись до військової частини. Після спілкування з юристом позивач повернувся 01.02.2023 до військової частини з рапортом, але офіцер штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повернув позивачеві відпускний квиток, новий рапорт не прийняв та повідомив, що попередній рапорт знищів і запропонував більше не з'являтися. На теперішній час позивач перебуває за місцем свого мешкання. З урахуванням наведеного, позивач просив провести службове розслідування з приводу законності переведення його у розряд осіб, які самовільно залишили військову частину і зняття у зв'язку із цим з матеріального забезпечення, а також скасувати відповідні рішення, накази, як незаконні. Також позивач просив провести службове розслідування стосовно офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо здійснення ним протиправних дій, зазначених у рапорті, вжити щодо нього заходи дисциплінарного впливу і про результати розгляду цього звернення повідомити позивача у встановлений законом строк.
Вищевказаний рапорт направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 03.02.2023р. (трекінг відправлення 6112303726726) та відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» розділ «Відстеження поштових пересилань» вручено відповідачу 11.02.2023р.
Як стверджує позивач у позовній заяві, станом на теперішній час жодної відповіді на вищевказаний рапорт ним отримано не було.
При цьому матеріали справи також не містять доказів розгляду відповідачем вищевказаного рапорту позивача. В тому числі, відповідачем не було надано витребуваних ухвалою суду від 24.04.2023р. доказів, а саме: інформації щодо того чи було розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023 про проведення службової перевірки з питань безпідставного його оголошення, як особи, що самовільно залишила частину, та скасування відповідних наказів, якщо так, то копію відповідного документа (документів), що було прийнято за наслідками такого розгляду.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду вищевказаного рапорту позивача від 02.02.2023, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним відносинам, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).
Положеннями ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999р. (далі - Статут), передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до ст.14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого.
Згідно з пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України №124 від 07.04.2017р. (далі - Інструкція), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до ст.110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Пунктом 111 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
Згідно з п.112 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право: особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися з вимогою залучити до розгляду свідків; подати додаткові матеріали, що стосуються справи, або клопотати, щоб їх вимагав командир (начальник) або орган, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; оскаржити прийняте за їх заявою чи скаргою рішення в суді; вимагати відшкодування завданих їм збитків у встановленому законом порядку.
За приписами п.115 Дисциплінарного статуту ЗСУ вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до п.116 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час опитування військовослужбовців пропозиція, заява чи скарга може бути подана усно або в письмовій формі безпосередньо на ім'я командира (начальника), який проводив опитування.
Пунктом 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що рапорт позивача від 02.02.2023р. про проведення службового розслідування з приводу законності переведення позивача у розряд осіб, які самовільно залишили військову частину і зняття у зв'язку із цим з матеріального забезпечення, і скасування відповідних рішень, наказів, як незаконних, а також про проведення службового розслідування стосовно офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо здійснення ним протиправних дій, зазначених у цьому рапорті, і вжиття щодо нього заходів дисциплінарного впливу, було отримано Військовою частиною НОМЕР_1 11.02.2023р.
Однак, станом на теперішній час жодної відповіді на вищевказаний рапорт позивачем отримано не було.
Також відповідачем не надано суду витребуваних ухвалою суду від 24.04.2023р. доказів, а саме: інформації щодо того чи було розглянуто рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023 та копії відповідного документа (документів), що було прийнято за наслідками такого розгляду.
Надані відповідачем докази, як-то Акт службового розслідування та матеріали цього службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 року №915 «Про призначення службового розслідування» відповідно до доповіді вх.№246 від 19.01.2023 року за фактом самовільного залишення військової частини 18.01.2023 року старшим сержантом ОСОБА_1 , не можна вважати доказами належного розгляду вищевказаного рапорту позивача від 02.02.2023р., бо ці документи складені до подання позивачем цього рапорту і, відповідно, без урахування наведених в ньому обставин та без надання цим обставинам відповідної оцінки, в тому числі діям офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
При цьому з матеріалів службового розслідування слідує, що в ході його проведення у офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відбиралися письмові пояснення, в яких він підтвердив, що дійсно ОСОБА_1 24.01.2023р. прибув до військової частини, але рапорт про прибуття ОСОБА_2 не подавав, тому що отримав інформацію від штабу батальйону про те, що ОСОБА_1 перебував у СЗЧ.
Разом з тим, не зважаючи на те, що у рапорті позивача від 02.02.2023р. порушувалося питання, зокрема, щодо законності вищевказаних дій офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в тому числі, з огляду на те, що, за твердженням позивача, подальше неприбуття ОСОБА_1 до військової частини було пов'язане саме з такими діями офіцера штабу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , і це потягло за собою визнання позивача таким, що перебуває в СЗЧ вже з 25.01.2023р., з урахуванням чого позивачем висловлювалося прохання про проведення відповідного службового розслідування щодо ОСОБА_2 , жодної відповіді з цього приводу, як то передбачено вищенаведеними приписами п.п.115-117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, відповідачем позивачеві надано не було.
Не містять жодної інформації з цього приводу і подальші накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року №2881 «Про результати службового розслідування» та від 05.06.2023 року №401 щодо скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 за №23 від 18.01.2023р. про самовільне залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_1 та виключення його з котлового, грошового та матеріального забезпечення та за №35 від 30.01.2023р. про увільнення його з займаної посади та переведення у розпорядження командира частини.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р. слід задовольнити.
Як слідує з матеріалів справи, у первинній позовній заяві позивачем разом із позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р. не було заявлено позовної вимоги зобов'язального характеру.
Позовну вимогу про зобов'язання відповідача розглянути вказаний рапорт і надати на нього відповідь представником позивача викладено у заяві від 26.09.2024р. про уточнення позовних вимог, однак, зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач, зокрема, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також враховуючи, що ця справа розглядається за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у ній було закінчене 19.09.2023р., то така уточнена позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду.
Разом з цим, ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що вищевказаною протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р. було порушено передбачені приписами п.п.110-112, 115-117 Дисциплінарного статуту ЗСУ права позивача, а також зважаючи на дискрецію відповідача в цьому питанні, суд, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути вказаний рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2023р. і надати на нього відповідь у встановлені законом строки та згідно з вимогами чинного законодавства.
Розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2023р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) від 02.02.2023р. і надати на нього відповідь у встановлені законом строки та згідно з вимогами чинного законодавства.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова