про відмову у відкритті провадження у справі
22 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/13413/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 15.05.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох прожиткових мінімумів; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у розмірі двох прожиткових мінімумів, починаючи з 15.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України не виплачує позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів.
З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21, позивач вказує, що норма пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають па території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Таким чином, має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
З комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 140/7876/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20 жовтня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 20 жовтня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили 01.07.2023.
На виконання зазначеного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 20.10.2022 здійснює виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що підтверджується листом відповідача від 30.10.2024 №14261-13757/Л-02/8-0300/24. З цього листа також слідує, що у даному випадку застосовано як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 - 2481 грн. На даний час розмір пенсії ОСОБА_1 становить 9210,60 грн, в тому числі 4962,00 грн - доплата на виконання рішення суду.
З вищенаведеного слідує, що позивач не погоджується із розміром розрахункової величини для обчислення підвищення до пенсії, а саме із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та його незміною кожного року виплати підвищення до пенсії.
Таким чином, судом вже вирішено спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов'язано провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
При цьому підстави позову в обох випадках зводяться до одних і тих же обставин: позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером; рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано неконституційним підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено статтю 39 Закону №796-XII.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
У даній позовній заяві та у позовній заяві у справі № 140/7876/23 предметом позову було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії на підставі та в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 140/7876/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 20.10.2022 здійснює виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що підтверджується листом відповідача від 30.10.2024 №14261-13757/Л-02/8-0300/24. З цього листа також слідує, що у даному випадку застосовано як розрахункову величину розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 - 2481 грн. На даний час розмір пенсії ОСОБА_1 становить 9210,60 грн, в тому числі 4962,00 грн - доплата на виконання рішення суду.
З вищенаведеного слідує, що позивач не погоджується із розміром розрахункової величини для обчислення підвищення до пенсії, а саме із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та його незміною кожного року виплати підвищення до пенсії.
Приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
За своєю суттю цей спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача під час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 140/7876/23, а заявлені позовні вимоги у новому позові спрямовані на виконання цього судового рішення після набрання ними законної сили. Як вбачається зі змісту позовної заяви, фактично позивач не погоджується із способом виконання вказаного судового рішення у справі № 140/7876/23 щодо нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, а не станом на 1 січня календарного року виплати підвищення до пенсії.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.
У постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а висловлено позицію, відповідно до якої якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права; вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) при виконанні судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.
Таким чином, оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилось, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є судове рішення, що набрало законної сили, тому у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Частиною п'ятою статті 170 КАС України передбачено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 170, статтями 248, 256, 294 КАС України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Стецик