м. Вінниця
22 листопада 2024 р. Справа № 120/10846/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.06.2024 № 025450012406 про відмову в призначенні пенсії.
З метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити пенсію з моменту звернення із заявою про її призначення, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 03.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Скориставшись своїм процесуальним правом ГУ ПФУ у Вінницькій області подало відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач 1 вказав, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не приймало рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання її заяви та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Так, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з паспортними даними зареєстрована в Автономній Республіці Крим, є внутрішньо переміщеною особою. 20.06.2024 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та прийняте спірне рішення.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі.
У своїх доводах відповідач покликається на правову позицію викладену в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 160/24667/21.
З приводу спірного рішення, то відповідач 1 вважає його правомірним, оскільки позивачем не додано заяви в довільній формі про відсутність громадянства держави окупанта, та, відповідно, не долучено пенсійної справи, у якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію.
Для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку - атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання.
Відповідач 2 з заявленими вимогами не погоджується. Відповідно до відзиву останній вказав, що згідно з п. 4.10. Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до вказаної постанови за принципом екстериторіальності звернення позивача за призначенням пенсії, від 18.07.2024 розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 025450012406 від 27.06.2024.
Отже з прийняттям рішення про відмову в призначені за віком позивачу функції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви про призначення пенсії позивачу вичерпано.
Щодо прийнятого рішення, то відповідач 2 вказав, що з огляду на відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 , а також довідки - атестату про дату припинення виплати пенсії, підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 22.02.2023 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 11).
Згідно з паспортними даними ОСОБА_1 зареєстрована в Автономній Республіці Крим. Відповідно до довідки від 22.03.2022 №527-5000446314 позивач взята на облік як внутрішньопереміщена особа (а.с. 12).
Позивач 20.06.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За принципом екстериторіальності звернення позивача за призначенням пенсії розглянуте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії № 025450012406 від 27.06.2024 (а.с. 10).
Відповідно до рішення відмовлено у призначені пенсії, оскільки до переліку документів не долучено пенсійну справу, в якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію.
Для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку - атестат про дату припинення виплати пенсії, підстави для поновлення виплати пенсії по попередньому місці проживання.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його протиправним, тому звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За обставин справи, позивач є внутрішньопереміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.03.2022 №527-5000446314 (а.с. 12).
З 22.02.2023 позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 11). Згідно з паспортними даними ОСОБА_1 зареєстрована в Автономній Республіці Крим.
На звернення позивача щодо пенсійних виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії № 025450012406 від 27.06.2024 (а.с. 10).
Відповідно до рішення відмовлено у призначені пенсії, оскільки до переліку документів не долучено пенсійну справу, в якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію.
Для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку - атестат про дату припинення виплати пенсії, підстави для поновлення виплати пенсії по попередньому місці проживання.
З приводу того, що пенсіонер має надати докази, що одержував пенсію, то суд вважає такі доводи пенсійного органу необґрунтованими, оскільки відповідно до матеріалів справи долучено пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим Пенсійним Фондом України (а.с. 13). Згідно з пенсійним посвідченням датою видачі є 20.05.2009, за видом пенсії за віком, із терміном дії ДОВІЧНО, з відповідним номером рахунку та штрих кодом, що дає можливість пенсійним органам перевірити справжність видачі такого документу.
Так, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до абз 10 пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Відповідно до п. 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
З аналізу наведених вище норм, слід дійти висновку, що саме на працівника структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, покладається обов'язок перевірити інформацію, що міститься в електронних базах, а не пенсіонер, який звертається з заявою має довести, що він отримував пенсію.
Відповідно до п. 4.9 Порядку № 22-1, документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за №1464/31332.
Суд вважає, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим Пенсійним Фондом України (а.с. 13), є належним доказом про призначення та отримання позивачкою пенсії за віком.
Щодо визначення в рішенні, що для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку - атестат про дату припинення виплати пенсії, то суд їх відхиляє, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої умови для виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про припинення пенсіонеру виплати пенсії.
У розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосування висновків, Верховного Суду, викладених у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 (за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/121674937).
Верховний Суд у цій постанові вказав, що Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої умови для виплати пенсії, як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що спірне рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову позивачці у призначенні пенсії № 025450012406 від 27.06.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області поновити пенсію ОСОБА_1 з моменту її звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.
Так, заперечуючи проти позову ГУ ПФУ у Вінницькій області вказує, що воно не приймало рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання її заяви та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Натомість останній зазначає, що з прийняттям рішення про відмову позивачу в призначені пенсії за віком функції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви вичерпано.
Оцінюючи такі доводи суд вказує, що згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.п. 4.10, 4.12 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Для здійснення виплати пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсію, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
З аналізу цієї норми слід дійти висновку, що оскільки позивач територіально проживає та зареєстрована у Вінницькій області, то на ГУ ПФУ у Вінницькій області покладений обов'язок поновлювати пенсійні виплати позивачу, який володіє матеріалами пенсійної справи.
Відповідно до п. 1.8 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Матеріалами справи підтверджується, що заява позивача датована 20.06.2024, яка зареєстрована вх №2316 (а.с. 9).
Беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд, з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 20.06.2024, тобто з дати її звернення із заявою про призначення пенсії.
З приводу доводів представника відповідача 1, що позивачкою не додано заяви в довільній формі про відсутність громадянства держави окупанта, то суд вказує, що спірне рішення таких мотивів не містить.
До того ж, така заява є обов'язковою при подачі документів, а в силу приписів абз четвертого пункту 1.8 розділу I Порядку, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Здобутими доказами наявними в матеріалах справи такі доводи не підтверджуються, тому суд їх вважає необгрунтованими.
Щодо решти доводів відповідачів, то за позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області від 27.06.2024 № 025450012406 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з дати її звернення із заявою про призначення пенсії від 20.06.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005),
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна